Ухвала

від 08.02.2021 по справі 755/2573/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/2573/21

Провадження №: 2-з/755/36/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В.П., за участі секретаря судового засідання Гриценко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (Відповідачеві), на праві власності, в межах суми позовних вимог у розмірі 89 486,10 грн за моїм позовом про стягнення суми авансового платежу, інфляційних втрат та 3% річних за користування чужими коштами, за забезпеченням якого я звертаюся до суду з цією заявою, зокрема: на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 в банківській установі АТ КБ ПриватБанк , помер рахунку НОМЕР_2 , МФО банку 305299, ІВАИ НОМЕР_3 ; на квартиру АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,0062 га,, кадастровий номер 3221483000:02:002:0104,що знаходиться у АДРЕСА_2 , додаткові відомості: земельна ділянка під гаражем №6; А також, на будь-яке інше майно, яке буде виявлено виконавцем під час виконання ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Вимоги заяви обгрунтовані тим, що 19 серпня 2020 року між мною, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 було укладено у простій письмовій формі договір на виконання робіт та постачання воріт та хвіртки. Сторони погодили та зафіксували у Договорі остаточну дату здачі робіт, обумовлених Договором, а саме: 20 вересня 2020 року (п. Е6 Договору). До підписання Договору заявником як Замовником, було сплачено авансовий платіж Відповідачеві, як Виконавцю за Договором, в розмірі 85 000,00 гри (вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок), що підтверджується п. 2.3 Договору, підписами Сторін під текстом Договору, а також розпискою на зворотній стороні першої сторінки Договору, написаною Відповідачем власноручно 19.08.2020 після отримання від заявника зазначених грошових коштів

Тривалий час, від виконання своїх зобов`язань за Договором Відповідач ухилявся, зобов`язання за Договором не виконав, що стало причиною та підставою одностороннього розірвання Договору з сторони заявника. Проте, повертати авансовий платіж Відповідач наміру не виявляє, сплачені заявником в рахунок авансового платежу за Договором грошові кошти так і залишаються у володінні Відповідача, він продовжує ними користуватися без будь-яких законних підстав, на мої вимоги та претензії не реагує.

З листування між сторонами вбачається, що Відповідач постійно повторює, що в нього немає грошей та заявник має його вибачити та зрозуміти, ніяких шляхів погашення заборгованості зі сторони відповідача запропоновано не було.

Враховуючи зазначені обставини в заявника виникла необхідність звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

В судове засідання сторони не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має намір звернутися як позивач до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення авансового внеску.

Предметом майбутнього спору буде стягнення грошових коштів в розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1-10 ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно п. 6 зазначеної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суддя вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 157ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Суддя: