Рішення

від 16.12.2020 по справі 461/2561/16-а

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2561/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю: секретаря судового засідання Волошин Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом адвоката Кирилюка Віктора Валентиновича (адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) до Галицької митниці Держмитслужби (адреса: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 ) про скасування постанови у справі про порушення митних правил №2063/20900/15 від 09.10.2015 року , -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС - Мірошниченка М.І. у справі про порушення митних правил №2063/20900/15 від 09.10.2015 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, на суму 18068,01 грн.

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 09.10.2015 року заступником начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченком М.І. було розглянуто матеріали справи про порушення митних правил розпочатої 15.09.2015 року за ознаками вчинення громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого декларантом ТОВ Блоссом Груп (ЄДРПОУ: 38920543 ТОВ Захід Імпорт (ЄДРПОУ: 37363119, м.Львів, вул.Зелена, 149), проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , персональний номер НОМЕР_1 ), адміністративного правопорушення передбаченого ст.485 Митного кодексу України. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки висновки митного органу є припущенням, адже в нього не було умислу в поданні завідомо неправдивої інформації до Митниці в частині вартості придбаного товару підприємством, де він працював декларантом. При цьому, такий умисел не встановлений судом, а тому, не має підстав для визнання його винним у вчиненні адміністративного проступку, який передбачений статтею 485 МК України , у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення. Крім того, така оскаржувана постанова винесена 09.10.2015 року, тобто майже через два роки після вчинення, на думку відповідача, порушення митних правил. Вказує, що зазначене правопорушення не можна вважати триваючим, оскільки воно припиняється із поданням декларації митному органу, а відтак, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як через шість місяців з дня його вчинення (ч.1 ст.467 МК України). Таким чином, на час винесення оскаржуваної постанови минуло більше шести місяців з дня митного оформлення товару. Також вважає, що відповідачем було порушено вимоги ст.255 МК України, оскільки протокол про порушення митних правил був складений 15.09.2015 року, а постанову винесено 09.10.2015 року, у строк, що перевищує 15 днів. Звертає увагу суду на те, що розгляд митних матеріалів відбувся без участі позивача - Винара Р.М., який, отримавши протокол, надіслав до органів ДФС обґрунтоване заперечення, в якому також просив повідомити його письмово про результати розгляду. Однак, жодних відповідей та постанови у зазначений термін не отримував. Натомість, про наявність оскаржуваної постанови позивач дізнався у відділі виконавчої служби Лиичаківського району м.Львова. Також зазначає, що у протоколі про порушення митних правил та оскаржуваній постанові не вірно зазначено його адресу проживання, а саме: АДРЕСА_3 , замість вірної адреси: АДРЕСА_2 . При цьому, у вищевказаних документах зазначена і адреса місця праці ОСОБА_1 , яка не змінювалась. Відтак, просить адміністративний позов задоволити.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 29.06.2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови - відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 року - апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а постанову Галицького районного суду м.Львова - від 29.06.2016 року - залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, Постанову Галицького районного суду м.Львова від 29.06.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18.10.2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Галицького районного суду м.Львова.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 року, головуючого суддю у справі обрано суддю ОСОБА_3 .

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 12.11.2019 року відкрито провадження у справі.

30.10.2020 року представником позивача - адвокатом Кирилюком В.В. скеровано на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд скасувати оскаржувану постанову у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. В обґрунтування поданої заяви вказує на те, що частково задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м.Львова від 29.06.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18.10.16 року Верховним Судом серед іншого зазначено, що судами установлено і не заперечується сторонами, постановою від 09.10.2015 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 6022,67 грн. База для нарахування вказаної суми була визначена відповідачем з розрахунку із встановленої розбіжності вартості придбаного Товариством товару, де позивач працював декларантом, що поставлявся з Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії із заявленою до розмитнення митною вартості такого товару. Відповідна інформація була надана Митниці на її запит, листом митними органами вказаних Країн, до якого долучені експортні митні декларації, інвойс та CMR, які були підставою для відправки товарів з Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії. Однак, суди попередніх інстанцій не досліджували зміст вказаного листа та доданих до них документів. При цьому судовим розглядом не надано цій обставині правового значення, хоча дані докази були важливою підставою для прийняття Митницею спірної у даній справі постанови. Тобто, висновки судів попередніх інстанцій, які покладені в основу прийнятих ними рішень не підтверджуються належними доказами щоб ствердити про наявність в діях позивача умислу з метою надання неправдивих Митниці відомостей, необхідних для визначення митної вартості завезеного Товариством товару, де він працював декларантом. Варто також зауважити, що передумовою отримання відомостей в країнах - відправників товару слугували сукупність дій митних органів, які проведені для недопущення факту ухилення декларанта від сплати митних платежів. Верховним Судом зауважено, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги обставин, на підставі яких Митниця запитувала у країн-відправників відповідні відомості щодо товару, документи щодо розмитнення якого були надані позивачем. Вказаний документ підлягає обов`язковому дослідженню, при цьому мають бути досліджені супроводжуючі документи, якими могли бути вимоги правоохоронних органів. Вказані дані надсилались в митні органи Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, на які і був отриманий Митницею вказаний лист, експортні митні декларації, контракт та інвойс. При цьому, Верховним Судом зауважено, що суди також не надали оцінки доводам позивача, які вказувались ним у позові та є аналогічні в касаційній скарзі, про те, що ним під час розмитнення товару для Товариства добросовісно виконувались всі вимоги митних формальностей, під час якого було застосовано метод визначення як основний та і резервний - шостий, тобто проводились консультації з митним органом. Представник позивача зазначає, що витребуваних судом документів вбачається, що такі свідчать про добросовісність у здійсненні господарської операції, а відтак, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, вважає, що відповідачем не здобуто належних та допустимих доказів, які б стверджували про наявність у діях ОСОБА_1 умислу щодо незаконного звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.

Представник позивача - адвокат Кирилюк В.В. до судового засідання подав заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги підтримує, просить такі суд задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частиною 2 статті 124 Конституції України , яка є нормою прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що 09.10.2015 року заступником начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченком М.І. було розглянуто матеріали справи про порушення митних правил розпочатої 15.09.2015 року за ознаками вчинення громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого декларантом ТОВ Блоссом Груп (ЄДРПОУ: 38920543 ТОВ Захід Імпорт (ЄДРПОУ: 37363119, м.Львів, вул.Зелена, 149), проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , персональний номер НОМЕР_1 ), адміністративного правопорушення передбаченого ст.485 Митного кодексу України у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, на суму 18068,01 грн.

На думку відповідача, громадянин України ОСОБА_1 , перебуваючи станом на 30.10.2013 року на посаді декларанта ТОВ Захід Імпорт , подав до митного органу оформлення МД ІМ-40 ДЕ №209160000/2013/017283 на товари (одяг, взуття, що були у використанні) документи, які містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості цих товарів, що призвело до несплати митних платежів в розмірі 6022,67 грн. (в т.ч. ввізне мито - 1210,93 грн., ПДВ - 4811,74 грн.)

Зазначені дії ОСОБА_1 на думку митного органу, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ст.485 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 486 Митного кодексу України визначено, що завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно із ст.489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи зміст наведених вище норм чинного законодавства, необхідно вказати, що склад правопорушення, визначеного ст.485 Митного кодексу України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).

Відповідно до ст.10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст.485 Митного кодексу, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого ст.485 Митного кодексу України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Частиною 1 ст.266 Митного кодексу України визначені обов`язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 30.10.2013 року декларант ТОВ Захід-Імпорт - ОСОБА_1 подав до митного оформлення МД ІМ-40 ДЕ № 209160000/2013/017283 на товари: одяг та взуття що були у використанні, які знаходяться у вантажному відсіку транспортного засобу.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, на вищевказаний товар ОСОБА_1 надав наступні товаросупровідні документи: CMR від 23.10.2013р. б/н; Invoice від 23.10.2013р. № 15055. Відповідно до Invoice від 23.10.2013р. № 15055, поданого ОСОБА_1 до митного оформлення вартість товарів, які знаходились у вантажному відсіку транспортного засобу становить 21616,38 доларів США. У графі 12 МД від 30.10.2013 року - Відомості про вартість ОСОБА_1 зазначено вартість товарів - 186881,13 гривень. Платежі нараховані виходячи із дано вартості та становили: Ввізне мито - 9904,70 грн. ПДВ-39357,17 грн. 27.11.2013 року митниця у відповідності до норм п.8 ст.336 Митного кодексу України, застосувала одну із форм митного контролю, а саме направила, в порядку передбаченому наказом Держмитслужби України від 06.07.2005 року № 639, направила запит до митних органів Великобританії для встановлення автентичності документів, поданих до митного оформлення. 24.07.2015 року на адресу митниці листом з ДФС України надійшли відповідні документи митних органів Сполученого королівства, згідно яких вартість товарів ношений одяг та взуття становить 16327 фунтів стерлінгів ( згідно курсу НБУ станом на 30.10.2013 року - 209728,9 гривень. Відповідно до службової записки Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС від 31.07.2015 року різниця платежів між сплаченими та нарахованими становить 6022,7 грн.

Разом з тим, в матеріалах вказаної справи містяться надані на запит суду Галицькою митницею Держмитслужи матеріали митної справи №2063/20900/15, які підтверджують доводи позивача, зокрема, щодо неналежного повідомлення позивача ОСОБА_1 , оскільки листи з повідомленнями скеровувались на різні адреси (супровідний лист, в якому вказано не вірно адресу АДРЕСА_3 (а.с.5); митна декларація форми МД-2, в якій де зазначено метод визначення митної вартості (а.с. 12-14); відповідь митних органів Великобританії (а.с. 37-40) та інші документи, які свідчать про добросовісність у здійсненні господарської операції. Натомість, відповідачем не надано суду допустимих доказів, які б у встановлений законом спосіб доводили наявність складу адміністративного правопорушення, оскільки документи митних органів Великобританії не є беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу щодо незаконного звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.

Згідно п.2 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться - є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки.

Однак, як видно з матеріалів справи, в порушення вимог п.2 ч.2 ст.351 Митного кодексу України митний орган не проводив документальну невиїзну перевірку.

Частиною першою статті 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов належить задоволити.

При цьому, всупереч зазначеним нормам закону відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення №4159/20900/19 від 03.12.2019 року за ст.485 МК України є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови, адже така винесена без з`ясування усіх обставин справи, тобто з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, відтак підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Згідно ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. А відтак, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави із бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до вимог ст.139 КАС України .

Керуючись ст.ст.288 КУпАП, ст.ст. 2 , 6 , 73 , 76 , 77 , 139 , 229 , 241-246 , 250 , 255, 286, 288 КАС України , ст.ст.266, 485, 486, 489 МК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов адвоката Кирилюка Віктора Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 - задоволити.

Постанову начальника Львівської митниці ДФС - Мірошниченка М.І. у справі про порушення митних правил №2063/20900/15 від 09.10.2015 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України скасувати, а справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ст.485 МК України - закрити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мисько Х.М.