Рішення

від 22.02.2021 по справі 606/2202/20

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2202/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.,

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_4 , у якому просить стягнути з останнього на його користь матеріальну шкоду в сумі 30000 грн, та моральну шкоду в сумі 20000 грн, а всього 50000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, вказує на те, що позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із своєю сім`єю. 24 вересня 2020 року ОСОБА_2 під час погрузки на причіп та вивезення гною зі свого господарства пошкодив огорожу (порвав сітку) та пошкодив огорожу з бляхи (побив, загнув бляху), чим спричинив ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 30000 грн. По даному факту було написано заяву до старости села з проханням допомоги у відшкодуванні шкоди, заподіяної відповідачем. Вказані події спричинили ОСОБА_1 переживання, сильний головний біль, що періодично поширюється, супроводжується нудотою, загальною слабкістю, погіршення пам`яті, головокружіння, а позивачу категорично заборонено хвилюватися. З цього приводу позивач змушений пройти стаціонарно лікування в медичному закладі, оскільки болі продовжуються. Відповідач завдану шкоду позивачу не визнає і відмовляється її відшкодувати. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2020 року позовну заяву було залишено без руху. Після усунення позивачем у встановлений судом строк недоліків позовної заяви ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 14 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року закрито підготовче провадження у справі призначено справу до судового розгляду по суті на 27 січня 2021 року, яке в подальшому було відкладено на 22 лютого 2021 року.

10 грудня 2020 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву. Із відзиву слідує, що останній позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними, надуманими, та такими, що не мають законодавчого обґрунтування, через що не можуть бути задоволеними. Із фактами, які викладені у позовній заяві, не погоджуюється. Вказує на те, що власником господарства, де пошкоджено огорожу, є не ОСОБА_1 , а його теща ОСОБА_5 .. Визнає той факт, що в осінню пору 2019 року, а не 2020 року, як про це у позовній заяві вказує позивач, під час вивезення ОСОБА_2 гною із свого господарства на іншу земельну ділянку через складні погодні умови, по необережності дійсно пошкодив біля 3 м металевої сітки огорожі господарства, у якому проживає ОСОБА_1 . На початку жовтня 2020 року відповідач купив металеву сітку і відновив огорожу в господарстві ОСОБА_5 , де проживає ОСОБА_1 . Хто пошкодив металеву огорожу (бляху) господарства, в якому проживає ОСОБА_1 відповідачу невідомо.

Також, вказує, що на обґрунтування завдання позивачу моральної шкоди, вказано, що останній змушений звертатися в медичні заклади через цей випадок. Разом з тим, ОСОБА_1 через свій стан здоров`я попередньо неодноразово звертався за допомогою в медичні заклади, про що свідчать висновки спеціаліста зроблені в 2012 році та 2018 році і його звернення в медичні заклади в 2020 році це лише внаслідок отриманого раніше захворювання. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Вказав, що саме відповідач пошкодив його огорожу в господарстві. Підтвердив, що огорожа з сітки дійсно була пошкоджена осінню 2019 року, її пошкодив трактором відповідач. Разом з тим, не заперечив того, що у 2020 році ОСОБА_2 відновив пошкоджену ділянку огорожі з сітки, однак не вирівняв металевий стовп, до якого прикріплена огорожа. Погодився із тим, що огорожа з бляхи була пошкоджена літом 2020 року, а не 24 вересня 2020 року, як вказано у позовній заяві. Вказане пошкодження спричинили рогами корови відповідача, коли син відповідача ОСОБА_6 гнав їх з пасовища. Вказав, що факти пошкодження огорожі спричинили йому моральні страждання. Просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 30000 грн матеріальної шкоди та 20000 грн моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Маркушевський Б.Ф. у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх недоведеністю. Відповідач зазначив, що огорожу з сітки відновив повністю, щодо огорожі з бляхи, то йому невідомо хто її пошкодив.

Відповідач та його представник зазначили, що доказів пошкодження огорожі з бляхи відповідачем у матеріалах справи немає, відсутні також докази спричинення ОСОБА_2 позивачу моральної шкоди. Окрім того, представник відповідача вказав, що позивач не є власником господарства, у якому пошкоджено огорожу, а тому є неналежним позивачем.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 і має такий склад сім`ї: дружина ОСОБА_7 , дочка дружини ОСОБА_8 , 2002 року народження, син дружини ОСОБА_9 , 2004 року народження, син ОСОБА_10 , 2008 року народження, син ОСОБА_11 , 2009 року народження, дочка ОСОБА_12 , 2011 року народження, що підтверджується копією довідки, виданою виконкомом Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області від 17 вересня 2020 року за № 290/112-19-8 (а.с.6). Реєстрація позивача за вказаною адресою підтверджується також відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16 жовтня 2002 року Заліщицьким РВ УМВСУ України в Тернопільській області на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 3-4).

05 вересня 2020 року ОСОБА_5 звернулась із заявою до в.о старости сіл Великий Говилів, Малий Говилів ОСОБА_13 , у якій зазначила, що сусід під час вивезення гною із свого господарства порвав огорожу на межі між домогосподарствами, а також побита бляха. Після першого звернення ОСОБА_5 по даній проблемі він хоч пообіцяв поремонтувати огорожу, однак вони так нічого не зробили, тому просить вирішити дану проблему (а.с.9). Суд зазначає, що у заяві не ідентифіковано про кого саме із сусідів ОСОБА_5 у ній йдеться.

У матеріалах справи наявні фототаблиці із зображенням пошкодженої огорожі із сітки (а.с. 10, 34, 59), а також того ж місця огорожі із відновленою сіткою (а.с. 59), що підтверджує вказані сторонами (зокрема і позивачем) обставини відновлення відповідачем пошкодженої частини сітки.

Крім того, на підтвердження придбання сітки для відновлення огорожі ОСОБА_2 до матеріалів справи додано копію товарного чеку на придбання сітки від 02 жовтня 2020 року (а.с.60).

Також на фототаблицях, на яких відображено огорожу із бляхи, зафіксовано наявність пошкоджень (вм`ятин) на блясі огорожі (а.с. 11,12, 35, 36).

З метою з`ясування дійсних обставин справи, у судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є тещею позивача, зазначила, що саме вона є одноосібним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у вказаному будинку проживає позивач з сім`єю. У будівництво огорожі, яку пошкодив відповідач, особисті кошти та працю вкладав саме позивач, а тому він звернувся до суду із даним позовом.

Щодо відомих їй фактів пошкодження огорожі зазначила, що влітку 2020 року син ОСОБА_2 . ОСОБА_6 гнав корови і вони рогами побили бляху, на блясі є відповідні сліди. Хоча самого моменту ударів рогами корів бляхи вона не бачила, однак з хати чула відповідний звук.

Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина позивача, в судовому засіданні дала свідчення, що в серпні 2020 року син ОСОБА_2 гнав корови і вони сильно товкли бляху рогами. Вказала, що самих ударів особисто не бачила, але чула сильний звук як корови б`ють бляху рогами, а коли вийшла за огорожу, то вже нікого не було, але точно знає, що то були саме корови відповідача. Її чоловік ОСОБА_1 тривалий час, більше 13 років лікується, оскільки йому поставлений діагноз аневризма головного мозку, у 2018 році переніс операційне втручання, а тому йому категорично протипоказані будь-які переживання.

Свідок ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір`ю відповідача, в судовому засіданні пояснила, що їй відомо, що її син ОСОБА_2 у 2019 році дійсно пошкодив трактором огорожу позивача з сітки, однак у 2020 році вказану огорожу відновив за свій кошт. Щодо пошкодження огорожі з бляхи, то не знає хто її пошкодив, а відповідач не має до цього ніякого відношення. У господарстві, хоч і є три корови, однак вони огорожі у домогосподарстві, у якому проживає позивач, не били, оскільки син відповідача ОСОБА_6 постійно і добре за ними наглядає.

За клопотанням сторін у справі судом двічі викликався у судові засідання ОСОБА_13 з метою його участі у справі в якості свідка, однак, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, жодного разу не з`явився у судові засідання, причин неявки суду не повідомив.

У даному випадку, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої пошкодженням майна.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно частини першої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Враховуючи зміст статті 1166 ЦК України, цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення: наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини у заподіянні шкоди.

Відтак, відсутність хоча б одного елемента складу цивільного правопорушення виключає настання цивільної відповідальності. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних прав за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з пунктом 9 вказаної постанови, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Отже, враховуючи вказане вище, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що домогосподарство, у якому проживає позивач було огороджено огорожею із сітки та металевої бляхи. Деякі ділянки вказаних огорож були пошкоджені.

На обґрунтування вини відповідача у завданні позивачу матеріальної шкоди, позивач посилається на те, що, як він вважає, саме відповідач пошкодив огорожу.

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідач відновив огорожу з металевої сітки. Вказане підтверджено фотоматеріалами, згідно яких огорожа є відновленою, та не заперечувалось сторонами. Суд зазначає, що доводи позивача про те, що металевий стовп, до якого прикріплена огорожа не є вертикально рівним знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді, однак суд позбавлений можливості встановити першочергове положення вказаного стовпа до пошкодження.

Крім того, суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів неправомірних дій відповідача, та що між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, оскільки не встановлено, що саме відповідач пошкодив металеву огорожу з бляхи у домогосподарстві, де проживає позивач, тобто, докази винності відповідача відсутні, також покази свідків чітко не вказують, що пошкодження металевої огорожі було здійснено саме відповідачем.

Позивачем не доведено також реальної вартості збитків, клопотань про проведення з цією метою судових експертиз до суду не надходило, а тому судом здійснено розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Інших належних, допустимих та достатніх доказів заподіяння матеріальної шкоди позивачу відповідачем суду не надано.

Також, суд наголошує на тому, що згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Разом з тим, у поданому позивачем позові викладені обставини, які не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, та були змінені позивачем безпосередньо у судовому засіданні, зокрема щодо часу та способу пошкодження огорожі.

Крім того, розглядаючи справу, суд повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, що позивач є тією заінтересованою стороною, про яку йдеться в пункті 1 статті 5 ЦПК України.

Із доданих до позовної заяви документів неможливо встановити чи позивач є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно огорожі, яку було пошкоджено, оскільки доказів на підтвердження права власності матеріали справи не містять. Разом з тим, свідок ОСОБА_5 дала покази, що саме вона є власником вказаного домоволодіння, що не заперечувалось і позивачем.

Таким чином, ОСОБА_1 не доведено, що шкоду завдано його майну, а також те, що шкоду завдано саме відповідачем, не обґрунтовано, що між цими діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи у пошкодженні огорожі.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

На обґрунтування завданої позивачу моральної шкоди, ОСОБА_1 вказує на переживання, сильний головний біль, що періодично поширюється, супроводжується нудотою, загальною слабкістю, погіршення пам`яті, головокружіння.

Як доказ, позивач долучив ряд медичних документів датованих 2018-2020 роками.

Так, згідно консультаційного висновку спеціаліста, виданого консультативним поліклінічним відділенням Державної Установи Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова НАМН України від 15.05.2019, ОСОБА_1 поставлено діагноз церебро-васкулярна хвороба.

ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні: в Державній Установі Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова НАМН України в період часу з: 09.10.2018 по 18.10.2018 (виписка № 185050 а.с. 18); у Тернопільській обласній клінічній психоневрологічній лікарні в період часу з 10.12.2018 по 18.12.2018 після оперативного втручання (16.10.2018) (виписка № 11684 а.с. 17), з 11.02.2020 по 20.02.2020 (виписка № 1476 (а.с. 16); у Теребовлянській центральній районній лікарні в період часу з 21.01.2020 по 31.01.2020 (виписка № 141/394 а.с. 15) з діагнозом церебро-васкулярна хвороба.

У висновку обстеження МРТ головного мозку ОСОБА_1 зазначено, що стан після оперативного втручання (04.10.2018 - ендоваскулярна емболізація мішкоподібної аневризми лівої ВСА спіралями із використанням балон-асистуючої техніки). Локальне мішкоподібне випинання судинної стінки в супраклиноїдному відділі лівої ВСА. Одиничні, дрібні вогнища в лівій лобній та обох скроневих частках головного мозку, а також а коліні мозолистого тіла, ймовірно судинного походження, що потребують динамічного спостереження (а.с.13).

З вказаних медичних документів слідує, що позивач мав оперативне втручання у 2018 році, після цього йому було рекомендовано регулярно проходити стаціонарне лікування в медичному закладі для постійного спостереження за його станом здоров`я. Вказане у медичній документації захворювання ОСОБА_1 було наявне у нього задовго до подій 2019 року та 2020 року щодо пошкодження огорожі, із даних документів не вбачається наявність впливу події пошкодження огорожі на стан здоров`я позивача.

Інших належних, допустимих та достатніх доказів заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу суду не надано.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог позивача до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд вважає їх необґрунтованими, недоведеними, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 80, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після поверпіліня апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду буде складено 04 березня 2021 року.

Суддя А.В.Мельник