Рішення

від 04.03.2021 по справі 647/1594/20

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №647/1594/20

Провадження № 2/647/86/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участю: секретаря Татаровської І.В.,

представника позивача - адвоката Ковальчук І.М.,

представника відповідача Пісьміченко К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області про визнання права довічного успадковуваного володіння земельної ділянки в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Високівської сільської ради в якому просила суд визнати за нею право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку площею 58.2 га, для ведення селянського (фермерського) господарства на території Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею виданого на підставі рішення Високівської сільської ради народних депутатів Бериславського району Херсонської області від 07 липня 1992 року №50, в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У позовній заяві вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина. Позивачка є спадкоємцем за законом, прийняла спадщину, подавши відповідну заяву до приватного нотаріуса Симутенко Т.Г. Приватний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про спадщину на земельну ділянку загальною площею 58.2 га, оскільки земельна ділянка надана в користування а не у власність, тому не успадковується.

Позивачка вважає що право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, тому звернулась до суду з метою захисту своїх прав.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 01.07.2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 07.08.2020 року за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача на належного - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

28.08.2020 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на позовну заяву. Відповідач не визнає позовні вимоги, просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки державний акт на право довічного володіння не має юридичного значення та виданий з порушенням вимог земельного законодавства тому є нікчемним. В подальшому померлому було виготовлено новий державний акт на право постійного користування землею. Право користування земельною ділянкою припиняється зі смертю особи і не входить до складу спадщини.

Ухвалою від 01.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному порядку.

В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Ковальчук І.М. підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити на зазначених у позовній заяві підставах.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог на викладених у відзиві підставах.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні суд встановив наступні факти.

ОСОБА_2 набув у довічне успадковуване володіння земельною ділянкою розміром 58.2 га у межах згідно з планом землеволодіння для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Високівської сільскої Ради народних депутатів Бериславського району Херсонської області від 07.07.1992 року № 50, на підставі якого був виданий Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 120 (а.с. 13-14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Високівською сільською радою Бериславського району Херсонської області, актовий запис № 07 від 23.03.2012 року (а.с. 10).

Спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину є його дружина - ОСОБА_1 (а.с. 9), спадкова справа 23/2012 (а.с. 11).

Приватний нотаріус Бериславського районного нотаріального округу Симутенко Т.Г. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право спадщину за законом на земельну ділянку загальною площею 58.2 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, оскільки земельна ділянка надана в користування, а це не надає права власності користувачу, а тому не спадкується. Рекомендовано звернутись до суду (а.с. 12).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ч. 1 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право, на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 2 статті 407 ЦК України, та частини 2 статті 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 року по справі №368/54/17 зробила висновок, що право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Відповідач не визнає позовні вимоги, оскільки вважає, що спадкодавець на час смерті мав право постійного користування земельною ділянкою та не мав землі на праві довічного успадковуваного володіння.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача і з цього приводу зазначає наступне.

ОСОБА_2 отримав земельну ділянку на праві довічного успадковуваного володіння на підставі рішення Високівської сільської ради народних депутатів Бериславського району Херсонської області від 07.07.1992 року №50 (а.с. 63). На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 отримав Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 120. На підставі цього Державного акту, який був виданий ОСОБА_2 та який був зареєстрований у встановленому законом порядку, він володів земельною ділянкою до дня смерті. Тобто на час смерті ОСОБА_2 у його довічному володінні перебувала земельна ділянка на підставі зазначеного вище Державного акта.

Пунктом 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 року № 2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18.12.1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13.03.1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу. Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: п. 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; п. 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18.12.1990 року №563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами та організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Таким чином, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення в тій частині, що ОСОБА_2 отримав земельну ділянку у постійне користування, посилається на Державний акт, копію якого надав (а.с. 67). Згідно наданого відповідачем Державного акта на право постійного користування землею (а.с.67), ОСОБА_2 на підставі рішення Високівської сільської ради народних депутатів Бериславського району Херсонської області №50 від 07.07.1992 року надано у постійне користування земельна ділянка площею 58,2га, що розташована на території Високівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. Зазначений Державний акт не містить дату видачі та відомостей про його державну реєстрацію.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин щодо Державного акта на право постійного користування землею) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

З огляду на те, що Державний акт на право постійного користування землею (а.с. 67) не був зареєстрований у встановленому порядку, а також, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не набув права постійного користування на земельну ділянку за Державним актом на право постійного користування землею (а.с. 67), який є недійсним.

За таких обставин, єдиним документом, що посвідчує право спадкодавця на спірну земельну ділянку, є Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 120 (а.с.13-14).

Оскільки право довічного успадковуваного володіння землею підлягає успадкуванню, позивачка є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом, в порядку спадкування за законом до неї переходить право довічного успадковуваного володіння землею, яке належало померлому ОСОБА_2 .

Враховуючи викладені обставини справи, вимогу закону та наведену правову позицію Верховного Суду, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 81, 259, 263-265, 268, 271-273 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області про визнання права довічного успадковуваного володіння земельної ділянки в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку площею 58.2 га, для ведення селянського (фермерського) господарства на території Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею виданого на підставі рішення Високівської сільської ради народних депутатів Бериславського району Херсонської області від 07 липня 1992 року №50, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.03.2021 року.

Суддя Р.Р.Волошин