Рішення

від 21.09.2020 по справі 160/9024/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Справа № 160/9024/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

05 серпня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1 від 20 лютого 2020 року, що полягає у відмові зарахувати до ОСОБА_1 страхового стажу повного періоду роботи на посаді кухаря 4 розряду ресторану станції Дніпропетровськ з 01 серпня 1977 року по 29 лютого 1980 року та з 30 серпня 1984 року по 04 серпня 1999 року (записи у трудовій книжці №№ 1,2,7,8,9);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 19.10.2019 року, зарахувавши при призначенні пенсії до загального (страхового) стажу періоди роботи з з 01 серпня 1977 року по 29 лютого 1980 року та з 30 серпня 1984 року по 04 серпня 1999 року кухарем 4 розряду ресторану станції Дніпропетровськ (записи у трудовій книжці №№ 1,2,7,8,9).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 19 вересня 2019 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Пенсію відповідачем призначено не було через брак страхового стажу та рекомендовано позивачу за вирішенням питання про підтвердження страхового стажу звернутися до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. У грудні 2019 року позивач звернулась Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо розрахунку страхового стажу при призначенні пенсії за віком, та під час вирішення цього питання виникла проблема у підтвердженні трудового стажу у певні періоди. Позивач зазначила, що з 01 серпня 1977 року по 29 лютого 1980 року та з 30 серпня 1984 року по 04 серпня 1999 року працювала поваром 4 розряду ресторану станції Дніпропетровськ (після 07.04.1995 року - Колективне підприємство "Ресторан станції Дніпропетровськ", згодом ЗАТ "Ресторан станції "Дніпропетровськ" код ЄДРПОУ - 01556053), що підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_1 (записи №№ 1,2,7,8,9). За результатами розгляду заяви позивача Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 05 грудня 2019 року було прийнято рішення №1, яким позивачу підтверджені періоди роботи з 01.08.1977 року по 12.03.1979 року та з 30.08.1984 року по 29.03.1997 року кухарем 4 розряду ресторану станції Дніпропетровськ ("Ресторан станції "Дніпропетровськ"). Загальний стаж позивача зарахований відповідачем по 23 жовтня 2017 року складає 23 роки 5 місяців 14 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. Не погоджуючись з прийняти рішенням, позивач у лютому 2020 року звернулась до відповідача із відповідною заявою щодо зарахування до її трудового стажу повних періодів трудової діяльності у ресторані станції Дніпропетровськ, а саме: з 01 серпня 1977 року по 29 лютого 1980 року та з 30 серпня 1984 року по 04 серпня 1999 року. За результатами розгляду заяви позивача Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 20 лютого 2020 року було прийнято рішення №1, яким встановлено відсутність підстав для підтвердження повного періоду роботи у ресторані станції Дніпропетровськ, через те, що свідками не було зазначено періоду спільної роботи разом з позивачем у вказаному ресторані. На думку позивача, такі висновки відповідача, що викладені у рішенні № 1 від 20.02.2020 року не відповідають фактичним обставинам, оскільки свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, що працювала у тому ж ресторані кухарем, заступником завідуючої виробництвом, виконуючою обов`язки завідуючої виробництвом, на засіданні Комісії дійсно підтвердила, що позивач працювала кухарем 4 розряду у ресторані станції "Дніпропетровськ" з 1.08.1977 року по 29.02.1980 року та з 30.08.1984 року по 04.08.1999 року. Ці обставини на засіданнях Комісії також підтвердили свідки ОСОБА_3 , яка працювала кухарем, заступником завідуючої виробництвом у ресторані з 1966 року по 2000 рік, ОСОБА_4 , кухарем з 1969 року по 2001 рік, яка також працювала у цьому ресторані, а також свідок ОСОБА_5 , яка також працювала у ресторані з 1970 року по 1997 рік прибиральницею, підсобною кухонною робітницею та згодом кухарем.

Ухвалою суду від 21.08.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

15 вересня 2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що зарахувати періоди з 1.08.1977 року по 29.02.1980 року та з 30.08.1984 року по 04.08.1999 року на посаді кухаря 4 розряду ресторану станції "Дніпропетровськ" до загального страхового стажу позивача неможливо, оскільки державна реєстрація ЗАТ "Ресторан станції "Дніпропетровськ" припинена у зв`язку з банкрутством, що підтверджено довідкою від 14.08.2019 року № 03.4-98/1901, яка видана Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області та документи з кадрових питань до архівних відділів не надходили. Таким чином, відсутні первинні документи на підставі яких можливо підтвердити вказані періоди роботи позивача. Комісією, що діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача про підтвердження періодів трудового стажу від 05 грудня 2019 року та дослідивши трудові книжки свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ухвалено: зарахувати до трудового стажу позивача періоди роботи з 01.08.1977 року по 12.03.1979 року та з 30.08.1984 року по 29.03.1997 року на посаді кухаря ресторану станції "Дніпропетровськ". Повторно позивач звернулася до відповідача з заявою про підтвердження періодів трудового стажу надавши трудові книжки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Розглянувши заяву позивача, трудові книжки свідків, врахувавши показання свідків, Комісія Рішенням № 1 від 20.02.2020 року відмовила у зарахуванні періодів роботи у ресторані станції "Дніпропетровськ", оскільки заявлені свідки не зазначають період спільної роботи з позивачем. Таким чином, загальний страховий стаж позивача, розрахований на 23.10.2017 року, становить 23 роки 5 місяців 14 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком у зв`язку із чим, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 серпня 1977 року по 29 лютого 1980 року та з 30 серпня 1984 року по 04 серпня 1999 року працювала на посаді кухаря 4 розряду ресторану станції Дніпропетровськ, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 позивача (записи №№ 1,2,7,8,9).

Позивач звернулась 19.09.2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивача було повідомлено що пенсія буде призначена після підтвердження стажу на Комісії, після опиту свідків, з чим позивач погодилась, зазначивши про це в заяві від 19.09.2019 року.

Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянувши заяву позивача та надані документи, заслухавши пояснення свідків, ухвалила прийняти Рішення № 1 від 05 грудня 2019 року, про підтвердження періодів роботи позивача з 01.08.1977 року по 12.03.1979 року та з 30.08.1984 року по 29.03.1997 року у ресторані станції "Дніпропетровськ" для зарахування до загального стажу.

Не погодившись з таким рішенням Комісії, позивач повторно звернулась до відповідача з заявою щодо зарахування до загального трудового стажу повних періодів роботи з 01 серпня 1977 року по 29 лютого 1980 року та з 30 серпня 1984 року по 04 серпня 1999 року на посаді кухаря 4 розряду у ресторані станції "Дніпропетровськ".

Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ухвалено Рішення № 1 від 20 лютого 2020 року в якому зазначено, що для підтвердження ОСОБА_1 періоду роботи у ресторані станції Дніпропетровськ немає підстав, оскільки свідки не зазначають період спільної роботи із заявниці.

Вважаючи протиправним рішення комісії щодо не до зарахування до загального стажу вказаних періодів роботи, позивачка звернулась до суду із даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

В Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного пенсійного страхування наявні відомості про нарахування заробітної плати ЗАТ ресторан станції Дніпропетровськ (код 01556053), зокрема, в січні, лютому, березні, квітні, серпні 1999 року.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, інші документи, які містять відомості проперіоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, у разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання них внаслідок, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації, або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п.7 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими незвичайними ситуаціями), трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, установи, організації і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Порядок заповнення трудових книжок викладений в Інструкціях ведення трудових книжок працівників, затверджених постановою Деркржкомпраці від 20.06.1974 № 162 та спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58.

Матеріалами справи підтверджено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 леонтіївни НОМЕР_2 наявні записи про те, що воена працювала:

- з 01.08.1977 по 29.02.1080 в ресторані ст. Дніпропетровськ на посаді повара четвертого разряду (запис 1,2);

- з 25.07.1980 по 05.06.1981 на Дніпропетровському агрегатному заводі (записи 3,4);

- з 06.07.1981 по 06.08.1984 на Дорожному аптечному складі Придніпровської залізниці (записи 5,6);

- з 30.08.1984 по 04.08.1999 в ресторані ст. Дніпропетровськ на посаді повара 4 разряду (з 07.04.1995 року ресторан ст. Дніпропетровськ перейменовано в Колективне підприємство Ресторан станції Дніпропетровськ (записи 7, 8, 9).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що записи в трудовій книжці позивача №№ 1,2,7,8,9 занесені з дотриманням вимог законодавства, не містять будь яких неточностей, порушень Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а отже, не включення відповідного періоду роботи до стажу, що дає право на трудову пенсію є протиправним, оскільки відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

З огляду на викладене, судом встановлено протиправність рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1 від 20 лютого 2020 року, що полягає у відмові зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 повних періодів роботи на посаді кухаря 4 розряду з 01 серпня 1977 року по 29 лютого 1980 року та з 30 серпня 1984 року по 04 серпня 1999 року.

Враховуючи, що рішенням Комісії від 05 грудня 2019 року, зараховано до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 01.08.1977 року по 12.03.1979 року та з 30.08.1984 року по 29.03.1997 року у ресторані станції "Дніпропетровськ", що підтверджується і розрахунком стажу позивача, суд вважає, що зарахуванню до загального (страхового) стажу позивача підлягають також і періоди роботи з 13.03.1979 року по 29.02.1980 року та з 30.03.1997 року по 04.08.1999 року.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та підготовляє документи до її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсій.

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачкою до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії від 19.09.2019 року, були подані всі необхідні документи, що підтверджують її право на призначення пенсії за віком.

Спір щодо розміру загального стажу, що дає право на призначення пенсії, існував лише за певні періоди. Відповідачем вважається підтвердженим загальний стаж позивачки, зарахований по 23.10.2017 року - 23 роки 05 місяців 14 дні, що з урахуванням підтвердження стажу роботи даним судовим рішенням за періоди з 13.03.1979 року по 29.02.1980 року та з 30.03.1997 року по 04.08.1999 року, є підставою для призначення пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою всебічного захисту прав та інтересів позивачки та для необхідності відновлення порушених прав, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.03.1979 року по 29.02.1980 року та з 30.03.1997 року по 04.08.1999 року на посаді кухаря 4 разряду ресторану станції Дніпропетровськ, в Колективному підприємстві Ресторан станції Дніпропетровськ та вирішити питання про призначення пенсії за віком з 19.09.2019 року, тобто з дати подання заяви про призначення пенсії.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

За таких обставин, з урахуванням вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат вирішується у відповідності до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1 від 20 лютого 2020 року, що полягає у відмові зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 повного періоду роботи на посаді кухаря 4 розряду ресторану станції Дніпропетровськ з 01 серпня 1977 року по 29 лютого 1980 року та з 30 серпня 1984 року по 04 серпня 1999 року (записи у трудовій книжці №№ 1,2,7,8,9).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального (страхового) стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 13.03.1979 року по 29.02.1980 року та з 30.03.1997 року по 04.08.1999 року на посаді кухаря 4 розряду ресторану станції Дніпропетровськ та вирішити питання про призначення пенсії за віком з 19.09.2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,00 грн. (вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева