Рішення

від 01.03.2021 по справі 160/16918/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Справа № 160/16918/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ПРИВАТНОЇ НАУКОВО-ВИРОБНИЧОЇ ФІРМИ АКЦЕНТ (49000, м. Дніпро, пр. Героїв, 12, прим.106, код ЄДРПОУ 30983056) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21, корп.А, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

18.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПРИВАТНОЇ НАУКОВО-ВИРОБНИЧОЇ ФІРМИ АКЦЕНТ (далі-позивач) до Одеської митниці Держмитслужби (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею Держмитслужби картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00408 та рішення про коригування митної вартості товарів від 01.09.2020 року №UA500020/2020/000105/2.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ПНВФ АКЦЕНТ з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару за вказаною електронною митною декларацією Товариством обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.

Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів.

Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем у встановлений судом строк, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.

На адресу відповідача рекомендованим листом судом направлялася ухвала про відкриття провадження у справі, яка була отримана 19.01.2021 року, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між "ПНВФ "АКЦЕНТ" (Покупець) та "SІSЕСАМ DIS TICARET А.S.", (Продавець) укладено Контракт від 19.07.2007 року № 3, згідно з п. 1 якого Продавець продає, а Покупець покупає на умовах FOB Istanbul (INCOTERMS 2000) товари із скла партіями, визначеними в накладних (Proforma Invoices). Ціни на товари узгоджуються сторонами по кожній Накладній (Proform Invoices) (п.2.2: Контракту від 19.07.2007 року № 3.

Послуги по декларуванню вантажу надавалися ТОВ "HIM" на підставі договору від 18.07.2019 року № 1/180719.

Так, 31.08.2020 року до Одеської митниці Держмитслужби, ТОВ "HIM" було заявлено до митного оформлення Товар, митна вартість якого була визначена за ціною договору щодо товару, який імпортуються.

На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи: Інвойс від 19.08.2020року № 85202496; Інвойс від 19.08.2020року № 85202497; Пакувальний лист від 19.08.2020року № 85202496; Пакувальний лист від 19.08.2020року № 85202497; Копія Контракту від 19.07.2007 року № 3 з Додатковими угодами від 04.01.2011 року, 05.01.2018 року, 21.12.2018 року, 06.01.2019 року, 11.02.2009 року; Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 28.08.2020 року № 343960; Рахунок-фактура від 28.08.2020 року № LS-4302652; Коносамент (Bill of Lading) від 22.08.2020 року № GCL/KUM/ODS/200733; Сертифікати про походження товару №№ D 0069896 та S 0701443.

Від відповідача на адресу позивача надійшло повідомлення, відповідно до змісту якого митний орган просив декларанта надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.

31.08.2020 року на виконання повідомлення позивач надіслав лист до митного органу, яким висловив незгоду щодо виявлених розбіжностей та додатково надав: Експортні декларації №№ 20343100ЕХ191283, 20343100ЕХ191284 від 19.08.2020року; Експортний прайс-лист від 19.08.2020 року № 85202496/85202497; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.08.2020 року № LS-4302652; Договір № 010350 від 27.07.2017 року; Платіжне доручення від 27.05.2020 № 12.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення товару, зазначеного у митній декларації від 31.08.2020 року № UA500020/220/224696 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 01.09.2020 року № UA500020/2020/000105/2 та надіслано позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00408.

Рішення про коригування митної вартості товарів від 01.09.2020 року №UA500020/2020/000105/2 обґрунтовано наступним: При розгляді додаткових документів було встановлено, в копії митної декларації країни відправлення від 19.08.2020 № 20343100ЕХ191284, №20343100ЕХ191283 містять посилання на інвойси, які до митного оформлення не надавалися. При цьому в наданому прайс-листі від 19.08.2020 б/н сформовано ціну без врахування умов поставки. Крім того, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53МКУ....

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить:

по товару № 4 2,72 дол.США /кг (МД від 02.07.2020 №UA807170/2020/032785), ніж заявлено декларантом (1,3868 дол. США/кг);

по товару № 5 2,51 дол. США/кг (МД від 26.08.2020 № МД №UA 100020/2019/34257 від 28.11.2019), ніж заявлено декларантом 1,6672 дол. США/кг;

по товару № 6 2,79 дол. США/кг (№UA 100020/2019/34257 від 28.11.2019) ніж заявлено декларантом 2,3978 дол. США/кг

по товару № 7 3,0 дол. США/кг (МД від 16.05.2020 № UA204120/2020/03635 8) ніж заявлено декларантом 2,8646 дол. США/кг;

по товару № 8 4,04 дол. США/кг ( МД №UA 100060/2019/798618 від 21.12.2019) ніж заявлено декларантом 1,6422 дол. США/кг.

Відтак, правомірність винесених відповідачем рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000105/2 від 01.09.2020 року, яке прийняте Одеською митницею Держмитслужби фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов 'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Як вже встановлювалося судом, повідомленням митного органу витребувано у позивача додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.

Втім, обґрунтовуючи своє рішення митний орган вказує на інші підстави та документи, які не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: При розгляді додаткових документів було встановлено, в копії митної декларації країни відправлення від 19.08.2020 № 20343100ЕХ191284, №20343100ЕХ191283 містять посилання на інвойси, які до митного оформлення не надавалися. При цьому в наданому прайс-листі від 19.08.2020 б/н сформовано ціну без врахування умов поставки. Крім того, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53МКУ....

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить:

по товару № 4 2,72 дол.США /кг (МД від 02.07.2020 №UA807170/2020/032785), ніж заявлено декларантом (1,3868 дол. США/кг);

по товару № 5 2,51 дол. США/кг (МД від 26.08.2020 № МД №UA 100020/2019/34257 від 28.11.2019), ніж заявлено декларантом 1,6672 дол. США/кг;

по товару № 6 2,79 дол. США/кг (№UA 100020/2019/34257 від 28.11.2019) ніж заявлено декларантом 2,3978 дол. США/кг

по товару № 7 3,0 дол. США/кг (МД від 16.05.2020 № UA204120/2020/03635 8) ніж заявлено декларантом 2,8646 дол. США/кг;

по товару № 8 4,04 дол. США/кг ( МД №UA 100060/2019/798618 від 21.12.2019) ніж заявлено декларантом 1,6422 дол. США/кг.

Отже характер запитуваних у позивача документів та висновків, вказаних у спірному рішення свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу.

При цьому щодо доводів митного органу, викладених у спірному рішення, суд зазначає наступне.

Щодо доводів митного органу, що копії митної декларації країни відправлення від 19.08.2020 № 20343100ЕХ191284, №20343100ЕХ191283 містять посилання на інвойси, які до митного оформлення не надавалися, судом встановлене таке.

Документи виробника та продавця "SІSЕСАМ DIS TICARET А.S.": Інвойс від 19.08.2020 року № 85202496, Пакувальний лист від 19.08.2020 року № 85202496, Інвойс від 19.08.2020року № 85202497, Пакувальний лист від 19.08.2020року № 85202497, Митні декларації "SІSЕСАМ DIS TICARET А.S." №№ 20343100ЕХ191283, 20343100ЕХ191284 від 19.08.2020 року - містять однакову інформацію про митну вартість та кількість товару, про морський контейнер TGHU9734147 40'НС, в якому здійснювалося перевезення вантажу, умови перевезення, тощо.

При цьому, суд окремо зауважує, що відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного договору сама по собі не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Таким чином доводи митного органу спростовуються наявними у справі матеріалами.

Щодо доводів митного органу, що митниці було недостатньо відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.

В наданій митниці довідці про транспортно-експедиційні витрати від 28.08.2020 року №343960, визначено номер морського контейнера TGHU9734147 40'НС, маршрут його перевезення та вартість морського міжнародного перевезення.

Рахунком-фактурою від 28.08.2020 року № LS-4302652, в якому міститься посилання на номер морського контейнера TGHU9734147 40'НС, визначено сторони перевезення, реквізити укладеного між позивачем та ТОВ ЛАМАН ШИЛЛИНГ договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 8728 от 01.09.2016 року, вартість транспортно-експедиторських послуг по доставці вантажу.

Таким чином доводи митного органу спростовуються наявними у справі матеріалами.

Щодо доводів митного органу, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

У пункті 1 Контракту від 19.07.2007 року № 3 Сторони визначили, що Продавець продає, а Покупець покупає на умовах FOB Istanbul (INCOTERMS 2000) товари із скла партіями, визначеними в Накладних (Proforma Invoices). Ціни на товари узгоджуються сторонами по кожній Накладній (Proforma Invoices) (п.2.2. Контракту від 19.07.2007 року № 3).

Згідно умов FOB, Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" (редакція 2000 року), ІНКОТЕРМС 2000, Видання МТП N 560, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару.

Згідно п.5.1. Контракту від 19.07.2007 року № 3 мовою оригіналу: "Со стороны Продавца должна быть проявлена полная предусмотрительность для того, чтобы товар был надежно упакован, чтобы .мог выдержать хранение, транспортировку различными техническими средствами". Додатковою угодою від 31.01.2008 року до Контракту від 19.07.2007 року № 3 п. 5.1. був доповнений наступним реченням мовою оригіналу: "Стоимость упаковки включена в стоимость товара и отдельно не компенсируется".

Аналогічні положення зазначені Сторонами у Додатковій угоді від 06.01.2019 року.

Таким чином, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, включена Продавцем до ціни у Накладній (Proforma Invoices).

Отже, в даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

При цьому чинне законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі 815/3142/17 та від 24.01.2019 року по справі № 815/5824/17.

Таким чином, суд доходить висновку, що за вказаних обставин надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей та не містять ознак підробки, а містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Надані позивачем для митного оформлення документи, перелік яких зазначено вище, підтверджують в повній мірі числові значення митної вартості та дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Інші підстави, зазначені у спірному рішення про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 2102,00 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ПРИВАТНОЇ НАУКОВО-ВИРОБНИЧОЇ ФІРМИ АКЦЕНТ (49000, м. Дніпро, пр. Героїв, 12, прим.106, код ЄДРПОУ 30983056) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21, корп.А, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею Держмитслужби картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00408 та рішення про коригування митної вартості товарів від 01.09.2020 року №UA500020/2020/000105/2.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21, корп.А, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПРИВАТНОЇ НАУКОВО-ВИРОБНИЧОЇ ФІРМИ АКЦЕНТ (49000, м. Дніпро, пр. Героїв, 12, прим.106, код ЄДРПОУ 30983056) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський