Постанова

від 25.02.2021 по справі 440/143/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 р.Справа № 440/143/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.09.20 року по справі № 440/143/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготорг"

до Галицької митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденерготорг", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2019/01636 від 22 липня 2019 року та рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/201176/2 від 22 липня 2019 року /а.с. 1-6 т.1, а.с.32 т.2/.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 19 липня 2019 року до відділу митного оформлення Львівської митниці ДФС позивачем подано митну декларацію №UA209140/2019/162101 на товар радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом , поставлений згідно умов зовнішньоекономічного договору №TR01/02-01/02-18 від 01 лютого 2018 року. Відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2019/01636 від 22 липня 2019 року та рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/201176/2 від 22 липня 2019 року, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження здійснення поставки товару та проведення оплати за такий товар. При коригуванні митної вартості відповідачем використано інформацію з митної декларації №UA100030/2019/396871 від 04 лютого 2019 року, яка подавалася ТОВ "Буденерготорг" у зв`язку з прийняттям митним органом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00061 від 01 лютого 2019 року та рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/000015/2 від 01 лютого 2019 року, які в подальшому були визнані протиправними та скасовані рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі №440/918/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготорг" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення задоволено.

Визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2019/01636 від 22 липня 2019 року та рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/201176/2 від 22 липня 2019 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що під час здійснення митного контролю за МД від 19.07.2019 № UA209140/2019/162101 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено: у СMR від 08.07.2019 № 00501 в гр.16 вказаний перевізник Mark Multimodal, проте рахунок на транспортування виставлений перевізником ФОП ОСОБА_1 . Під час розгляду документів було встановлено: що відсутня заявка до договору на транспортне обслуговування відповідно до п.1.1 та п.1.2 договору на перевезення № 100719-1від 10.07.2019; у контракті № TR 01/02-01/02-18 від 01.02.2018 в п.1.1 зазначено, що поставка здійснюються на основі проформи-інвойс покупця, даний документ до митного оформлення не подавався; в декларації країни відправлення від 09.07.2019 № 19341200ЕХ228558 вказані умови поставки FCA-Istanbul, а у МД поданій до митного оформлення FCA- МANIS А.

Відповідач зазначає, що в інвойсі № 001570 від 08.07.2019 вказано посилання на ордер №2019/002REV.01 від 08.07.2019 та посилання на Proforma Confirmation (щодо оплати даного товару), проте дані документи до митного оформлення не подавались. Необхідно також зауважити, що надані до митного оформлення замовлення на купівлю валюти для оплати товарів за контрактом № TR 01/02-01/02-18 від 01.02.2018 датовані 31.05.2019 та 14.06.2019 відповідно. Вказане не відповідає даті замовлення, зазначеній у інвойсі, а саме: ордер №2019/002 RЕV.01 від 08.07.2019; контракт наданий без перекладу, що суперечить вимогам ст.254 МКУ.

Відповідач наголошує, що декларантом надано наступні документи: платіжні доручення (зазначені у платіжних дорученнях проформи-інвойси до митного оформлення надані не були, дати проформ передують даті замовлення, №2019/002 RЕV.01 від 08.07.2019). Отже відповідач вважає, що виходячи з викладеного, дані платіжні документи неможливо ідентифікувати з партією товару, що постачається.

Відповідач зазначає, що дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є виконання судом функиії митного контролю замість органу доходів і зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влади.

На думку відповідача, суд першої інстанції не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, отже враховуючи те, що копію проформи інвойсу від 28 травня 2019 року до митного оформлення не було надано, відповідно вона не може бути використаний в оцінці правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденерготорг" зареєстровано юридичною особою та 30 січня 2015 року включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.65-70 т.1/. Основним видом діяльності товариства є: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах .

Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденерготорг" (покупець) укладено із AVAS IMEX ins.Nak.Paz.Ith. Ihracat Ticaret Ltd.Sti, (Анкара, Турція) (продавець) контракт №TR01/02-01/02-18 від 01 лютого 2018 року /а.с. 9-13 т.1/, згідно пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець купив на умовах, указаних в Проформах Інвойс (згідно INCOTERMS 2010) радіатори сталеві, сантехнічні вироби та матеріали (обладнання, вироби, матеріали) за цінами та в обсязі згідно Проформи Інвойс.

Згідно з пунктами 2.1-2.2 та 3.1 вказаного Контракту обумовлені цим Контрактом обладнання, вироби, матеріали мають бути відвантажені після надходження усієї суми, зазначеної в Проформі Інвойсі на розрахунковий рахунок продавця. Продавець зобов`язується поставити обладнання, вироби, матеріали в строк, зазначений в Проформі Інвойсі.

Датою поставки вважається дата відвантаження, зазначена в товарно-транспортній накладній.

Покупець за обладнання, вироби, матеріали здійснює 100% передплату в доларах США на підставі Проформи Інвойсу шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця.

Відповідно до Проформи Інвойсу від 28 травня 2019 року /а.с. 14 т.2/ предоплаті підлягала поставка стальних радіаторів на загальну суму 26846,40 доларів США.

Згідно з платіжними дорученнями № 82 від 31 травня 2019 року та № 84 від 14 червня 2019 року, а також виписками банку за 31 травня 2019 року та за 14 червня 2019 року /а.с.158-158а т. 1/ ТОВ Буднерготорг здійснено предоплату на суму 26846,40 доларів США за радіатори стальні згідно контракту №TR01/02-01/02-18 від 01 лютого 2018 року та Проформи Інвойсу від 28 травня 2019 року.

Відповідно до Інвойсу №001570 від 08 липня 2019 року поставлено стальні радіатори на загальну суму 26846,40 доларів США /а.с. 15 т.2/.

19 липня 2019 року представником декларанта, ТОВ «Львів-Ексім» , подано до митного органу митну декларацію №UA209140/2019/162101 /а.с. 99/, згідно з якою товариством задекларовано поставку товару, а саме: радіатори для централізованого опалення з неелектричним нагрівом, сталеві: панелі радіатори різних розмірів серії Standard TYPE 22 PKKP та Standard TYPE 11 РК. Торгова марка SANICA ; умови поставки - FCA ТR MANISA (графа 20); валюта та загальна сума за рахунком (графа 22) - 26846,40 USD; ціна товару (графа 42) - 26846,4000, код МВВ (графа 43) - 1 (основний метод визначення митної вартості).

До вказаної митної декларації позивачем надавалися наступні документи: пакувальний лист б/н від 08 липня 2019 року, рахунок-фактура (інвойс) №001570 від 08 липня 2019 року, автотранспортна накладна №00501 від 08 липня 2019 року, декларація про походження товару №001570 від 08 липня 2019 року, банківські платіжні документи, що стосуються товару, - виписки з банку від 31 травня 2019 року та від 14 червня 2019 року, рахунок -фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №071912 від 17 липня 2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів ТR 01/02-01/02-18 від 01 лютого 2018 року, договір про надання послуг митного брокера №18 від 11 липня 2019 року, договір (контракт) про перевезення №100719-1 від 10 липня 2019 року, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №4345829 від 19 липня 2019 року, копія митної декларації країни відправлення №19341200ЕХ228558 від 09 липня 2019 року /а.с.99-125 т.1/.

В ході проведення консультацій представником декларанта, ТОВ «Львів-Ексім» , додатково подано наступні документи: лист виробника SD від 24 січня 2019 року; платіжні доручення про попередню оплату №82 від 31 травня 2019 року, №84 від 16 червня 2019 року; експертний висновок Полтавської ТПП від 19 лютого 2019 року №В-/113; фактуру від виробника до відправника (посередницька) від 10 червня 2019 року; видаткові накладні №33 від 03 серпня 2018 року, №45 від 27 лютого 2018 року, №48 від 27 лютого 2018 року /а.с.18, 126-128, 176, 181-183 т.1/.

За результатами перевірки митної декларації №UA209140/2019/162101 Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2019/201176/2 від 22 липня 2019 року /а.с. 16-17, 155-156 т.1/, яким із застосуванням резервного методу була відкоригована митна вартість товару та визначена у сумі 43579,40 USD за товар: радіатори для централізованого опалення з неелектричним нагрівом, сталеві: панелі радіатори різних розмірів серії Standard TYPE 22 PKKP та Standard TYPE 11 РК. Торгова марка SANICA

Вказане рішення обґрунтоване тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації. Відповідно до пункту 4.1 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було встановлено, що у контракті № TR 01/02-01/02-18 від 01 лютого 2018 року в пункті 1.1 зазначено, що поставка здійснюється на основі проформи-інвойса покупця, який до митного оформлення не подавався; у контракті № TR 01/02-01/02-18 від 01 лютого 2018 року в пункті 3.1 зазначено, що оплата здійснюється на основі проформи-інвойса покупця, який до митного оформлення не подавався. В гр. 44 МД зазначено платіжні документи (платіжки на купівлю валюти), які неможливо ідентифікувати до даної поставки товару. В декларації країни відправлення від 09 липня 2019 року №19341200ЕХ228558 вказано умови поставки FCA-Іstanbul, a в митній декларації, поданої до митного оформлення, FCA- MANISA. B CMR від 08 липня 2019 року №00501 в гр. 16 вказаний перевізник Mark Multimodal, пpoтe рахунок на транспортування виставлений перевізником ФОП ОСОБА_1 . Під час розгляду документів було встановлено, що відсутня заявка до договору на транспортне обслуговування відповідно до пункту 1.1 та пункту 1.2 договору на перевезення №100719-1 від 10 липня 2019 року. В інвойсі № 001570 від 08 липня 2019 року вказано посилання на opдep №2019/002REV.01 від 08 липня 2019 року та посилання на Proforma Соnfіrmаtіоn (щодо оплати даного товару), проте дані документи до митного оформлення не подавались. Відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Декларантом надано наступні документи: платіжні доручення (в яких вказано номер проформи інвойс, яку не надали), які неможливо ідентифікувати до даної партії товару; висновок експерта від 19 лютого 2019 року, який не стосується даної партії товару та ціну, вказану в ньому, актуальну на дату проведення експертизи; видаткові накладні та посередницькі фактури. Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причини відсутності у органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості (Митний кодекс України від 13 березня 2012 року №4495-VІ розділ ІІІ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100030/2019/396871 від 04 лютого 2019 року даного імпортера.

Також 22 липня 2019 року Львівською митницею ДФС за результатом перевірки митної декларації та поданих документів винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2019/01636, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причини неможливості завершення митного оформлення у зв`язку з невірно заповненими графами 12, 43,44,45 ВМД, відповідно до рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/201176/2 від 22 липня 2019 року (порушено умови декларування, передбачені пунктами 1, 8 статті 257 та статті 55 МКУ, постанови Кабінету Міністрів України №450 від 21 травня 2012 року). Також роз`яснено, що для прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів необхідно подати нову митну декларацію із врахуванням рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/201176/2 від 22 липня 2019 року

Не погодившись з винесенням Львівською митницею ДФС картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2019/01636 від 22 липня 2019 року та рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/201176/2 від 22 липня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/201176/2 від 22 липня 2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС №UA209140/2019/01636 від 22 липня 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (надалі - МК України).

Відповідно до пунктів 20, 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством, відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Статтею 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеногостаттею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 6 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Аналізуючи наведені норми, колегія судідв зазначає, що Митним кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин другої - третьої, шостої - сьомої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами першою та другою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Згідно з частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в статті 58 Митного кодексу України.

Згідно з частинами першою - третьою цієї статті метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу /частина третя статті 57 МК України/.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів зауважує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і підставою його незастосування є, обставини, визначені частиною першою статті 58 Митного кодексу України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою та другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для коригування митної вартості, заявленої позивачем, стало ненадання позивачем під час митного оформлення Проформи Інвойсу щодо ціни товару згідно митної декларації №UA209140/2019/162101 від 19 липня 2019 року, внаслідок чого було неможливо ідентифікувати надані декларантом платіжні документи до даної партії поставки, тоді як наявність у митного органу зауважень до поданих позивачем документів стало лише підставою для витребування від позивача додаткових документів під час проведення консультацій з декларантом.

З наданої позивачем копії Проформи Інвойсу від 28 травня 2019 року, вбачається, що сума предоплати за поставку товару: стальні радіатори згідно opдepу №2019/002REV.01 складає 26846,40 доларів США .

Згідно з платіжними дорученнями № 82 від 31 травня 2019 року та № 84 від 14 червня 2019 року, а також виписками банку за 31 травня 2019 року та за 14 червня 2019 року ТОВ Буднерготорг здійснено предоплату на загальну суму 26846,40 доларів США за радіатори стальні згідно контракту №TR01/02-01/02-18 від 01 лютого 2018 року та Проформи Інвойсу від 28 травня 2019 року.

Відповідно до Інвойсу №001570 від 08 липня 2019 року поставлено стальні радіатори на загальну суму 26846,40 доларів США згідно opдepу №2019/002REV.01.

У митній декларації №UA209140/2019/162101 від 19 липня 2019 року представником декларанта, ТОВ «Львів-Ексім» , задекларовано поставку товару, а саме: радіатори для централізованого опалення з неелектричним нагрівом, сталеві: панелі радіатори різних розмірів серії Standard TYPE 22 PKKP та Standard TYPE 11 РК. Торгова марка SANICA ; умови поставки - FCA ТR MANISA (графа 20); валюта та загальна сума за рахунком (графа 22) - 26846,40 USD; ціна товару (графа 42) - 26846,4000, код МВВ (графа 43) - 1 (основний метод визначення митної вартості).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що вказані документи підтверджують митну вартість товару, заявлену позивачем у митній декларації №UA209140/2019/162101 від 19 липня 2019 року.

Проте, відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості товару на підставі інформації, вказаної в митній декларації ТОВ Буденерготорг №UA100030/2019/396871 від 04 лютого 2019 року.

Так, судом першої інстанції встановлено, що митна декларація №UA100030/2019/396871 від 04 лютого 2019 року /а.с.41-42 т.2/ подана представником декларанта ТОВ Буденерготорг з метою випуску у вільний обіг товару (радіатори сталеві для централізованого опалення з неелектричним нагрівом Торгова марка SANICA (графа 31); ціна товару (графа 42) - 25903,1000, код МВВ (графа 43) - 1 (основний метод визначення митної вартості) та 6 (резервний метод); із застосуванням гарантійних митних платежів (графи 47-48) ), задекларованого у митній декларації №UA100030/2019/396273 від 28 січня 2019 року, щодо якої митним органом були винесені картка відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00061 від 01 лютого 2019 року та рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/000015/2 від 01 лютого 2019 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі №440/918/19 /а.с.19-26 т.1/, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року/ а.с.27-40 т.1/, визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС № UA100030/2019/00061 від 01 лютого 2019 року та рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000015/2 від 01 лютого 2019 року.

З огляду на викладене,колегія суддів доходить висновку що скасування судом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС № UA100030/2019/00061 від 01 лютого 2019 року та рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000015/2 від 01 лютого 2019 року свідчить про правильність визначення ТОВ Буденерготорг митної вартості товару, вказаної в митній декларації №UA100030/2019/396273 від 28 січня 2019 року, та про безпідставність декларування у митній декларації №UA100030/2019/396871 від 04 лютого 2019 року скоригованої митної вартості, врахованої відповідачем як джерело інформації під час застосування резервного методу митної вартості у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем митна вартість товару (радіатори для централізованого опалення з неелектричним нагрівом, сталеві: панелі радіатори різних розмірів серії Standard TYPE 22 PKKP та Standard TYPE 11 РК. Торгова марка SANICA ) вважається правильно визначеною.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/201176/2 від 22 липня 2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС №UA209140/2019/01636 від 22 липня 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року по справі № 440/143/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року по справі № 440/143/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 05.03.2021 року