Постанова

від 03.03.2021 по справі 440/1975/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 р.Справа № 440/1975/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

представника позивача - Рожкової С.В.,

представника відповідача - Кошляк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, повний текст складено 07.08.20 року) по справі № 440/1975/20

за позовом Приватного підприємства "Полтавабудцентр"

до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Полтавабудцентр" (далі- ПП "Полтавабудцентр", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 11.02.2020 № 0001700501 та № 0001720501.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.02.2020 № 0001700501 та № 0001720501.

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини у справі, не надано оцінки усім доказам, наданим податковим органом на підтвердження безтоварності операцій, фінансові показники яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток приватних підприємств та невірно здійснено оцінку доказів, наданих позивачем.

Зазначає, що підставою здійснення донарахувань слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ "Уніпром", ТОВ "Скала-Подільський спеціалізований кар`єр" (ТОВ "СПСК"), ТОВ "Юпітер 77", які не мають достатніх трудових, виробничних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Під час перевірки виявлено невідповідність придбання товарів з реалізованими по ланцюгу постачання, номенклатура придбання контрагентів не відповідає номенклатурі реалізації, також позивачем не надані сертифікати якості виробника, технічні паспорти та документи, які б підтверджували транспортування товару,

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 26.11.2019 по 20.12.2019 ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Полтавабудцентр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, за наслідками якої складено акт № 40/16-31-05-01-10/24565511 від 15.01.2020 (т.1 а.с. 15-53).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

- П(С)БО 16 "Витрати", п. 44.6 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 367 159 грн, в тому числі по періодах: 2018 рік - 54 000 грн, півріччя 2019 року - 313 159 грн;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 407 954 грн, в тому числі по періодах: листопад 2018 рік - 60 000 грн, квітень 2019 року - 103 040 грн, травень 2019 року - 174 568 грн, червень 2019 року - 70 346 грн;

- п. 176.2 "а" ст. 176, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 644 243,64 грн;

- пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.176.2 "а" ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору в період, що перевірявся, на загальну суму 53 686,89 грн.

11.02.2020 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001700501 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 550 738,50 грн (за основним платежем - 367 159 грн, штраф - 183 379,50 грн (т.3 а.с. 183);

- № 0001720501 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 407 954 грн (т.3 а.с. 185).

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення є неправомірними, оскільки реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами підтверджена належними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У бухгалтерському обліку методологічні засади формування інформації про витрати та її розкриття в фінансовій звітності, склад витрат визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року № 27/4248 (далі - П(С)БО 16).

Відповідно до пунктів 5-7 ПСБО 16 - витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Виключний перелік витрат, які не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, визначено пункт 9 ПСБО 16.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; - попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; - погашення одержаних позик; - інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); - витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; - балансова вартість валюти.

Відповідно до пункту 18 ПСБО 16 до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);- витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;- витрати на врегулювання спорів у судових органах;- податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);- плата за розрахунково - касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти;- інші витрати загальногосподарського призначення.

До операційних витрат включаються:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією;- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;- витрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства);- втрати від знецінення запасів;- нестачі й втрати від псування цінностей;- визнані штрафи, пеня, неустойка;- витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення;- інші витрати операційної діяльності.

Віднесення на рахунок 10 "Основні засоби" регулюється П(С)БО 7 "Основні засоби" затверджені наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 200 року за №92.

Відповідно до пункту 6 П(С)БО 7 об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Згідно пункту 7 П(С)БО 7 придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Пунктом 8 П(С)БО 7 визначено, що первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

В свою чергу відповідно до 6 ПСБО Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів: нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що видами діяльності позивача є будівництво доріг і автострад (основний), покриття підлоги й облицювання стін, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля іншими проміжними продуктами, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво мостів і тунелів.

У спірний період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Уніпром", ТОВ "Скала-Подільський спеціалізований кар`єр" (ТОВ "СПСК"), ТОВ "Юпітер 77".

У другому кварталі 2019 року позивач придбав у ТОВ "Уніпром" будівельні матеріали (георешітка Tensar TX 170, геотекстильний матеріал TS 50 F-5) на суму 618 242,00 грн, в тому числі ПДВ - 103 040,40 грн.

Договір з вказаним контрагентом не укладався в зв`язку з одноразовою поставкою, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 15.04.2019 та видаткова накладна від 15.04.2019.

Перевезення товару здійснювалося із залученням перевізника ТОВ "СПМК-17" із пункту навантаження товару - склад продавця: м. Київ, вул. Промислова, 1, склад Атп-10. Товар поставлений позивачу в пункт розвантаження - м. Одеса, 21-й км. Старокиївського шосе, 30 а - адреса розміщення асфальтобетонного заводу, який орендується позивачем у ТОВ СПМК-17 , що підтверджується товарно-транспортною накладною № 18978 від 15.04.2019.

Приймання - передача товарів відбувалась на підставі видаткової накладної, яка містить інформацію щодо кількісних та вартісних показників товару.

Оплата за товар здійснена позивачем в безготівковий спосіб в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

Вищевказаний будівельний матеріал в липні 2019 р. був поставлений зі складу орендованого позивачем асфальтобетонного заводу, на об`єкт для виробництва доріг (асфальтне покриття) за місцем знаходження автомобільної дороги м-03 Київ - Харків - Довжанський та використаний для ремонту цієї дороги.

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, договір оренди № 29-01/19 від 29.01.2019, акт приймання-передачі, картки складського обліку матеріалів, прибуткові ордери, податкові накладні та рахунок на оплату, платіжне доручення (т.3 а.с. 189, 191-196, т. 4 а.с. 225-229).

02.05.2019 між позивачем (покупець) та ТОВ "Скала-Подільський спеціалізований кар`єр" (постачальник) укладено договір поставки № 28/01/19, відповідно до умов якого позивач придбав порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей неактивований на загальну суму 1 469 481,60 грн, в тому числі ПДВ - 244 913,60 грн (т.3 а.с. 197-200).

Згідно п. 1.1 Договору кількість кожної партії мінерального порошку, умови та строки поставки визначається сторонами у заявках. Погодження на умови заявки постачальником підтверджується виставленням рахунку на оплату згідно заявки, поставка автомобільним транспортом здійснюється самовивозом або автотранспортом постачальника.

Відповідно до п. 2.4 Договору якість продукції повинна відповідати вимогам державного стандарту ДСТУ. Б.В.2.7. - 121-2014, що діє на території України, та підтверджуватись сертифікатом (паспортом) відповідності (якості) підприємства - виготовлювача продукції.

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (т.3 а.с. 201- 250, т. 4 а.с.1-110).

Приймання - передача товарів відбувалося на підставі видаткових накладних, які містять інформацію щодо кількісних та вартісних показників товару.

Перевезення товару здійснювалося силами позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Доставка товару здійснювалась по напрямках: Одеська область, Комінтернівській район, 21-й км. Старокиївського шосе, 30а; Миколаївська область, Вітовський район, с. Гороховка, вул. Миру, 18; Сумська область, м. Охтирка, провулок Кириківський, 27. Надходження товару відображено в журналі обліку вантажів, що надійшли.

Оплата за товар здійснена позивачем в безготівковий спосіб в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.4 а.с. 102-110).

На підтвердження якісних показників придбаного товару позивачем надано до суду Сертифікати відповідності на порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей (т.4 а.с. 100-101).

Згідно договору поставки №25/04-19 від 25.04.2019 ПП Полтавабудцентр поставило ТОВ "СПМК-17" товар який був отриманий від ТОВ Скала-Подільський Спеціалізований кар`єр , що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною (т. 5 а.с. 125-128, 130).

Відпуск товару відбувався зі складів - орендованих асфальтобетонних заводів позивача: Миколаївська область, Вітовський район, с. Гороховка, вул. Миру, 18; Одеська область, Комінтернівській район, 21-й км. Старокиївського шосе, 30а; Сумська область, м. Охтирка, провулок Кириківський, 27.

08.11.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ "Юпітер 77" (постачальник) укладено договір поставки № 08/11/18, відповідно до умов якого позивач придбав гранітні матеріали (щебінь, відсів, пісок/бут), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у заявках, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину (т.4 а.с. 111-114).

Відповідно до п. 1.3 Договору якість товару повинна відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов, що діють на території України та підтверджуватись сертифікатом (паспортом) відповідності (якості) підприємства-виготовлювача товару.

В підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, рахунок на оплату (т. 4 а.с. 116-214).

Перевезення товару здійснювалося із залученням перевізника ТОВ "СПМК-17", що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Позивач має власні виробничі потужності, приміщення, обладнання, а також трудові ресурси.

На підтвердження фактичного надходження та обліку придбаного у ТОВ "Уніпром", ТОВ "СПСК" та ТОВ "Юпітер 77" товару позивачем надано: журнал обліку вантажів, що надійшли; відомості залишків матеріалів на складі; прибуткові ордери; акт списання, журнал-ордер і відомості по рахунку 631; реєстр приймання-здачі документів; картки складського обліку матеріалів; журнали-ордери по рахункам 205, 281 (т.5 а.с. 133-250, т.6 а.с. 1-18, 31-56).

Наявність основних засобів та робочої сили підтверджується: договорами оренди № 29-01/18, № 29-01/19 від 29.01.2018, № 300-04/19 від 30.04.2019, актами приймання-передачі, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), податковими накладними, штатним розписом, табелем відпрацьованого часу, наказами про прийняття на роботу (т.4 а.с. 215-250, т.5 а.с. 1-61).

Транспорті послуги по перевезенню придбаного товару здійснювалися як самим позивачем так і за договором № 15/01 від 15.01.2018, укладеного між ТОВ "СПМК-17" та ПП "Полтавабудцентр" (т.5 а.с. 62-65).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № SPP-000244, № SPP-000520, № SPP-000534, платіжними дорученнями (т.5 а.с. 69-70).

На виконання договору поставки №15/01-18/П від 15.01.2018 ПП Полтавабудцентр поставило товар, отриманий від ТОВ Юпітер 77 та від інших постачальників на адресу покупця: ТОВ Будівельна компанія Дорлідер , що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними (т. 5 а.с.107-113, 115-124).

Відпуск товару відбувався зі складу орендованого асфальтобетонного заводу позивача: Миколаївська область, Вітовський район, с. Гороховка, вул. Миру, 18.

15.01.2018 між позивачем та ТОВ "СПМК-17" укладено договір про надання послуг оренди дорожньо-будівельних машин та механізмів № 15/01 з додатками (т.5 а.с. 72-78, 81).

06.03.2018, 13.03.2018, 01.05.2019 до вищевказаного договору укладено додаткові угоди, розрахунок перебазування механізмів, розрахунок передислокації самохідних машин і автотранспорта на трасу, акти здачі-прийняття робіт № SPP-000274, № SPP-000342, №SPP-000341, № SPP-000276, податкові накладні № 34 від 11.05.2019, № 64, 65 від 27.06.2019, платіжне доручення (т.5 а.с. 79-80, 83-105).

На підтвердження подальшого використання придбаного товару позивачем надано договори поставки №15/01-18П від 15.01.2018, № 25/04-19 від 25.04.2019, видаткові накладні, довіреність, податкові накладні, акт списання № 0000000007 від 31.07.2019 (т.5 а.с. 107-132, т.6 а.с. 18).

Згідно бухгалтерської довідки № 1 ПП "Полтавабудцентр" за результатами здійснення спірних господарських операцій отримало дохід в розмірі 1 745 930,73 грн (а.с. 57).

Також судом встановлено, що позивач та його контрагенти на час вчинення спірних операцій були зареєстровані як юридичні особи, платниками податку.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що придбання позивачем товару у вищевказаних контрагентів, а також його подальша реалізація, було необхідне для здійснення господарської діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Факт подальшої реалізації продукції податковим органом не спростовується та не ставиться під сумнів.

Надані позивачем первинні документи не містять дефектів форми, змісту або походження , котрі в силу ст.9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", ст.44 ПК України , п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичних сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків , а відтак є належними та допустимими доказами реальності господарських операцій.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати (оплата вартості придбаного товару) свідчать про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо непідтвердження руху товару за ланцюгом постачання, колегія суддів зазначає, що такі базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, в той час як господарські відносини контрагентів позивача із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача безпосередньо з його контрагентами.

Щодо доводів апелянта про не надання позивачем сертифікатів якості виробника, технічних паспортів та документів, які б підтверджували транспортування товару, колегія суддів зазначає, що з огляду на предмет та умови правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, відсутність за окремими операціями певних документів (товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості), а також незначні помилки в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки досліджені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сертифікат якості на товар, технічні паспорти не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання позивачем зазначених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.10.2020 по справі № 620/846/19.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження якісних показників придбаного у ТОВ "Скала-Подільський спеціалізований кар`єр" товару надавалися сертифікати відповідності на порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей (т.4 а.с. 100-101), проте контролюючим органом не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій пояснень щодо їх не врахування.

Також на підтвердження факту транспортування придбаного товару під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Уніпром", ТОВ "Скала-Подільський спеціалізований кар`єр" (ТОВ "СПСК"), ТОВ "Юпітер 77" позивачем надано товарно-транспортні накладні.

Доводи апелянта про невідповідність номенклатури товару придбаного контрагентами позивача номенклатурі реалізованих йому товарів, колегія суддів відхиляє, оскільки надані відповідачем докази в підтвердження зазначеного, а саме витяги з Єдиного реєстру податкових накладних за 2018-2019 не є беззаперечним підтвердженням відсутності у його контрагентів товарів, реалізованих позивачу, оскільки перевірка контрагентів позивача не проводилася. Беззаперечних доказів відсутності у них товару, реалізованого позивачу відповідачем не надано. Відсутність зазначеного товару в податковому обліку, зокрема Єдиному реєстрі податкових накладних може свідчити про недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, проте зазначені обставини не можуть покладати негативні наслідки на позивача, як добросовісного платника податків.

При цьому вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.03.2020 по справі № 826/5678/18.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати товарів підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, податку на прибуток підтверджується належними первинними документами.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст.74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарська операція, спрямована на виконання вказаного правочину, дійсно відбулася, є економічно виправданою та відповідає основним видам господарської діяльності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Проте відповідачем не надано достатніх доказів на спростування висновків суду та правомірності прийнятого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочину між позивачем та контрагентами були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 11.02.2020 № 0001700501 та № 0001720501, є протиправними та правомірно скасовані судом.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року по справі № 440/1975/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 05.03.2021 року