ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 р.Справа № 480/4783/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
представника відповідача Савченко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, по справі № 480/4783/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терен-2017"
до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування рішень,зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Терен-2017" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України (надалі по тексту відповідач-1), Головного управління ДПС у Сумській області (надалі по тексту відповідач-2), в якому просив суд:
-визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1308875/41682824 від 17.10.2019 та № 1304964/41682824 від 11.10.2019 про відмову у реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Терен-2017" №4 від 16.09.2019 та №5 від 17.10.2019, складених на покупця ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт";
-визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 08.10.2019 №301775/41682824, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про неврахування Таблиці даних платника податків №1 від 07.10.2019;
-зобов"язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Терен-2017" податкові накладні №4 від 16.09.2019 та №5 від 17.09.2019 на покупця ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Терен-2017" ( код ЄДРПОУ 41682824, вул.Миколаївська, 13, м.Лебедин, Сумська область, 42200) до Державної податкової служби України ( код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа,8, м.Київ, 04053), Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 39456414, вул.Іллінська, 13, м.Суми, 40009) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправними і скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1308875/41682824 від 17.10.2019 та № 1304964/41682824 від 11.10.2019 про відмову у реєстрації податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю "Терен-2017" №4 від 16.09.2019 та №5 від 17.10.2019, складеної на покупця ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".
Визнано протиправним і скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 08.10.2019 №301775/41682824, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про неврахування Таблиці даних платника податків №1 від 07.10.2019 .
Зобов"язано Державну податкову службу України зареєструватти в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Терен-2017" податкові накладні №4 від 16.09.2019 та №5 від 17.09.2019 на покупця ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терен-2017" 5763,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
Відповідач-2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 року замінено Головне управління Державної податкової служби у Сумській області у справі №480/4783/19 на правонаступника Головне управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.10.2019 року позивачем подано податкову накладну №4 від 16.09.2019 на реєстрацію у відповідності до приписів п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, проте відповідно до квитанції реєстрація податковим органом зупинена. 11.10.2019 податковим органом прийняте рішення про відмову у реєстрації податкової накладної ( а.с. 37, 40, 46).
15.10.2019 була подана податкова накладна №5 від 17.09.2019 р. на реєстрацію, проте реєстрація також зупинена, 17.10.2019 податковим органом прийняте рішення про відмову у реєстрації податкової накладної ( а.с. 41, 50).
В обох рішеннях зазначені підстави для відмови: ненадання платником податку копій документів, а саме відсутні розрахункові документи, сертифікат відповідності, довіреність від покупця на отримання товару ( а.с. 46,50) .
07.10.2019 позивачем було подано до податкового органу Таблицю даних платника податку №1, в якій зазначено види економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010); коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) товариством, а також коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010), що придбаваються товариством ( а.с.47).
08.10.2019 податковим органом прийнято рішення № 1308875/41682824 про не врахування Таблиці даних платника податку в зв`язку з наявністю в органах державної фіскальної служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій (платника внесено до переліку ризикових платників відповідно пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків) ( а.с.48).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішень податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних та про неврахування Таблиці даних платника податків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваженнянадано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманнямпринципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманнямнеобхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з приписами п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 2постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010(далі Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимогПодаткового кодексу Українив електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку № 1246після надходженняподаткової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до пункту 13 Порядку№ 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Водночас, пунктом 201.16. ст.201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №117), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з п. п. 5,6 Порядку N 117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Пунктом 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Пунктом 12 Порядку N 117 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно з п.13 Порядку N 117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно зУКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 14 Порядку N 117 передбачено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно зУКТЗЕДабо кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг) (п. 15 Порядку N 117).
Отже, з аналізу наведених приписів Порядку № 117 слідує, щореєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена з підстав відповідності критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснених операцій.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних № 4 від 16.09.2019 року та № 5 від 17.09.2019 року було зупинено, про що свідчать квитанції.
Підставою зупинення податковим органом реєстрації вказаних податкових накладних визначено відповідність податкових накладних пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегія суддів зазначає, що окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
На час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 р. N 1962/99-99-29-01-01 та введені в дію 08.08.2019 року (http://sfs.gov.ua/baneryi/zupinennya-reestratsii-pn/388196.html).
Пунктом 1.6 листа Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 р. N 1962/99-99-29-01-01 визначено, щокомісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків за наведених у цьомупункті підстав.
На підставі п. 1.6 листа Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 р. N 1962/99-99-29-01-01 відповідачем було зупинено реєстрацію спірних податкових накладних.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі вказаного вище підпункту контролюючий орган має вказати чіткі підстави зупинення реєстрації податкової накладної.
Між тим, надіслана позивачу квитанція містить посилання на загальний пункт 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, проте конкретних підстав зупинення реєстрації спірних податкових накладних квитанція не містить.
Вирішуючи питання щодо законності рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, суд вказує, що зупинення їх реєстрації, за своїм змістом є передумовою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
Суд, надаючи оцінку підставам зупинення реєстрації ПН, поданих позивачем, враховує, що акт, що затверджує критерії ризиковості здійснення операцій має на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсно, відповідно до чинного законодавства у податкового органу наявні повноваження на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас, суд вказує, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення.
Отже, суд вважає, що зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 2 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, від 9 липня 2019 року у справі №140/2093/18, від 30 липня 2019 року у справі №320/6312/18, від 20 листопада 2019 року у справі №560/279/19.
Відповідно дост. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності зупинення реєстрації спірних податкових накладних на підставі листа Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 р. N 1962/99-99-29-01-01.
Таким чином, в порушення вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів наявність обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації податкових накладних.
Оскаржуваними рішеннями комісії ГУ ДПС в Харківській області позивачу відмовлено в реєстрації спірних податкових накладних.
Так, вказаними рішеннями відмовлено позивачу у реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав не надання позивачем до контролюючого органу договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, документів щодо підтвердження відповідності продукції ( декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності) наявність яких передбачена договором або законодавством, зокрема, довіреності від покупця на отримання товару, розрахункових документів з постачальником та покупцем, сертифікату відповідності, розрахункових документів (рах. 631, 361).
Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Посилання податковим органом на загальний перелік первинних документів, без конкретизації призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання певних документів, а не будь-яких на власний розсуд.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не містять обгрунтованих причин зупинення їх реєстрації.
Отже, зупинення реєстрації спірних податкових накладних відбулося незаконно.
Проте, підприємством позивача після отримання квитанцій про зупинення реєстрації спірних податкових накладних на виконання норм діючого законодавства та Порядку №117 було направлено на адресу відповідача пояснення та документи в підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим у реєстрації податковим накладним.
Натомість комісією контролюючого органу було прийнято оскаржувані рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання позивачем до контролюючого органу документів про які зазначено у оскаржуваних рішеннях в підтвердження інформації зазначеній у спірних податкових накладних.
Згідноп. 21 Порядку № 117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповіднодопідпункту4пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Отже, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної приймається у разі не підтвердження платником податків документально інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтвердженіплатником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.
Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постанові від 25.10.2019 року про справі №0340/1834/18.
Враховуючи безпідставність зупинення реєстрації спірних податкових накладних колегія суддів зазначає, що прийняття протиправного рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії про відмову у її реєстрації, а отже, оскаржувані рішення відповідача про відмову у реєстрації спірних податкових накладних є незаконними.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач мав правові підстави для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з тим, Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до приписів ч.5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
Отже,ефективнийзасібправовогозахистуурозумінністатті13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Згідно зістаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженогопостановою КМ України № 1246 від 29.12.2010(зі змінами), передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що належним та ефективним способом захисту права позивача буде зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні, подані позивачем.
Щодо неврахування податковим органом Таблиці даних платника податку №1 від 07.10.2019 року, колегія суддів зазначає таке.
Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.1 ст.36 ПК України, податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Розділ V ПК України (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 29-34 Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розраунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (надалі - Порядок) платник податку має право подати до ДФС таблицю даних платника податку за встановленою формою згідно з додатком 3. У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010); коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010), що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються платником податку.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке протягом операційного дня стає доступним платнику податку в електронному кабінеті, за формою згідно з додатком 4.
У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
Рішення про неврахування Таблиці прийнято відповідно до п. 36 Порядку № 117 з підстав наявності в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій.
В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що вказане рішення прийнято у зв`язку внесенням позивача до переліку ризикових платників відповідно до пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків.
Проте, вказане рішення містить посилання на загальний пункт 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, проте конкретних підстав неврахування Таблиці таке рішення не містить.
В апеляційній скарзі відповідачем також не обгрунтовано прийняття спірного рішення про неврахування Таблиці з підстав наведених у спірному рішенні.
Пунктом 36 Порядку № 117 передбачено, що у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка була врахована, в тому числі в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку за формою згідно з додатком 5, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Проте, приписи п. 36 Порядку № 117 не містять підстав для прийняття рішення про не врахування таблиці даних платника податків у разі наявності в органах державної фіскальної служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що рішення про неврахування Таблиці даних платника податків повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації.
Відповідач приймаючи оскаржуване рішення від 08.10.2019 року про неврахування Таблиці даних платника податків № 1 від 07.10.2019 року обмежився лише загальною оцінкою, зазначивши про наявність в органах ДПС податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій при цьому, не конкретизувавши, що саме стало підставою для прийняття такого рішення, а тому таке рішення тому є протиправним і підлягає скасуванню.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судомвідповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом напідставіповно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення,рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судоверішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 480/4783/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 05.03.2021 року
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.02.2021 |
Оприлюднено | 09.03.2021 |
Номер документу | 95365433 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Макаренко Я.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні