Рішення

від 15.02.2021 по справі 183/3678/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3678/19

№ 2/183/314/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

11 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, зокрема на земельні ділянки загальною площею 0,3746 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 115405, виданого 11 квітня 2002 року Орлівщинською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення 15 сесії 21 скликання Орлівщинської сільської Ради народних депутатів від 16 червня 1993 року.

За життя 27 жовтня 2006 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Мирошниченко В.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 109, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, та все те, що належатиме їй на день смерті, заповіла позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначив, що у визначений законом строк він звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а в подальшому, після спливу шестимісячного строку з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але, листом державного нотаріуса Крутько Л.П. від 19 квітня 2016 року за вих. № 823/02-14 йомубуло відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, з тих підстав, що ним було надано Державний акт на право приватної власності серії ІV-ДП № 115405 на спадкову земельну ділянку площею 0,3746 га., виданого 11 квітня 2002 року Орлівщинською сільською Радою народних депутатів на ім`я ОСОБА_2 , витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1202469312015 від 28 травня 2015 року щодо земельної ділянки площею 0,25 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, належної ОСОБА_2 на підставі вищезазначеного державного акту, та рішення Державного кадастрового реєстратора Літвіщенко Н.М. № РВ-1200207822015 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, належної ОСОБА_2 , інформація щодо якої не внесена до Державного акту на спадкову земельну ділянку, в яких наявні розбіжності щодо площі спадкової земельної ділянки, що суперечить вимогам чинного законодавства та не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину та рекомендовано було звернутись з даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що під час підготовки документів для отримання свідоцтва про право на спадщину виявилось, що в державному акті на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 115405, виданого 11 квітня 2002 року Орлівщинською сільською Радою народних депутатів на ім`я ОСОБА_2 , допущено описку в графі землю передано для , де зазначено цільове призначення земельної ділянки лише для будівництва та обслуговування житлового будинку без зазначення площі даної землі та площі земельної ділянки, що є лишком та має цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства (нині для ведення особистого селянського господарства).

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві позивач ОСОБА_1 просив суд:

- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1223285000:02:011:0265, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1246 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 13 червня 2019 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року зобов`язано Новомосковську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області надати належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24 вересня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою суду від 15 січня 2021 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена досудового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника позивача, останній просив розглядати справу без його участі, уточнений позов підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити вимоги, у разі повторної неявки в судове засідання представника відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані позивачем і його представником письмові докази, дійшов наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років померла ОСОБА_2 , про що 11 січня 2013 року складено відповідний актовий запис №04, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 січня 2013року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема на земельні ділянки загальною площею 0,3746 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 115405, виданого 11 квітня 2002 року Орлівщинською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення 15 сесії 21 скликання Орлівщинської сільської Ради народних депутатів від 16 червня 1993 року.

За життя, 27 жовтня 2006 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Мирошниченко В.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 109, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, та все те, що належатиме їй на день смерті, заповіла позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Цей заповіт не скасовувався і не змінювався, про що 03 червня 2013 року в заповіті внесена відмітка секретаря Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Назаренко М.В.

Встановлено, що спадкова справа № 271 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена Новомосковською районної державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 04 червня 2013 року за реєстровим № 54565416, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 34171950 від 04 червня 2013 року, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 57926443 від 16 жовтня 2019 року.

З матеріалів спадкової справи № 271 вбачається, що позивач ОСОБА_1 у визначений законом строк звернувся з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших спадкоємців судом не встановлено.

Згідно спадкової справи, позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НАО № 406843, виданого 06 листопада 2015 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1341 на земельну ділянку площею 4,7900 га (рілля 4,7900 га), кадастровий номер 1223285000:01:037:0528, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, належної померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 069473, виданого 19 січня 2001 року Орлівщинською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12677 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НАТ № 165558, виданого 19 квітня 2016 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 424 на житловий будинок, загальною площею 61,8 кв.м, житловою площею 31,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належний померлій ОСОБА_2 на підставі дубліката свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 02 жовтня 1989 року Новомосковською районною радою на підставі рішення № 195 від 04 вересня 1989 року, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12 грудня 2008 року за реєстровим № 25771623 (дублікат видано 05 березня 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією), що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 57926443 від 16 жовтня 2019 року.

Проте, свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку загальною площею 0,3746 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 не отримав, листом державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 19 квітня 2016 року за вих. № 823/02-14йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з тих підстав, що спадкоємцем пред`явлений Державний акт на право приватної власності серії ІV-ДП № 115405 на спадкову земельну ділянку площею 0,3746 га, виданого 11 квітня 2002 року Орлівщинською сільською Радою народних депутатів на ім`я ОСОБА_2 , витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1202469312015 від 28 травня 2015 року щодо земельної ділянки площею 0,25 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, належної ОСОБА_2 на підставі вищезазначеного державного акту, та рішення Державного кадастрового реєстратора Літвіщенко Н.М. № РВ-1200207822015 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, належної ОСОБА_2 , інформація щодо якої не внесена до Державного акту на спадкову земельну ділянку, в яких наявні розбіжності щодо площі спадкової земельної ділянки, що суперечить вимогам чинного законодавства та не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

В той же час, судом встановлено, що відповідно до архівного витягу з рішення 15 сесії 21 скликання Орлівщинської сільської Ради народних депутатів від 16 червня 1993 року, виданого 26 вересня 2017 року № 70-Д, виданого архівним відділом Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,38 га, з них: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,13 га - для особистого підсобного господарства.

Так, законодавством, що діяло на час виготовлення Державного акту та передачі землі у власність спадкодавцю ОСОБА_2 , були встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам на підставі ст. 121 ЗК України, а саме: громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: пункт г цієї статті - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, а тому лишок землі, який займається громадянином над встановленої норми передається у власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства згідно п. б ст. 121 ЗК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в Державному акті серії ІV-ДП № 115405, виданого на ім`я ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до рішення Орлівщинської сільської Ради народних депутатів від 16 червня 1993 року, наявні неточності у зазначенні цільового призначення земельної ділянки.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неоохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

На підставі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1258 ЦК України, 1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Вимогами статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. 2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

На підставі статті 1270 ЦК України, 1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 травня 2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування судам надані такі роз`яснення:Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Спадкодавець може передавати за заповітом частину належної йому земельної ділянки, тоді інша частина цієї ділянки спадкується за законом. У разі коли спадкодавець заповів всю земельну ділянку або її частину іншим особам, які не успадковували нерухоме майно, то спадкоємці мають право на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно та на частину ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, незалежно від змісту заповіту.

За такими правилами здійснюється й перехід права на землю при спадкуванні права на частину нерухомого майна, а якщо був установлений порядок користування ним - то з урахуванням цього порядку.

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Належність ОСОБА_1 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 встановлено в судовому засіданні та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.п.4.15, 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 р. № 7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з абзацом 3 ч.2 ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7, про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 125 ЗК України України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретну земельну ділянку не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х Земельного Кодексу України Перехідні положення .

Відповідно до Законів України Про державний земельний кадастр та Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються. Натомість, згідно із статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, яка передана фізичним та юридичним особам шляхом безоплатної передачі із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права, у позивача немає та відповідно ст.16 ЦК України він обрав правильний спосіб захисту своїх порушених прав.

За наведених вище обставин, зважаючи на те, що спадкодавець ОСОБА_2 набула право власності на земельні ділянки загальною площею 0,3746 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_1 ,. в свою чергу набув право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, а тому з цих підстав до останнього переходить право власності на цю земельну ділянку, яка знаходиться під цією будівлею. В той же, час наявні в Державному акті неточності у призначенні земельної ділянки, її розмірі за кожним цільовим призначенням, не можуть бути підставою позбавлення спадкоємця права на спадщину, оскільки право власності спадкодавця підтверджується встановленим вище.

У зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню, за позивачем ОСОБА_1 належить визнати право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1223285000:02:011:0265 та земельну ділянку площею 0,1246 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, 1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

В той же час, враховуючи відсутність вини відповідача, суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути покладені на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 6-10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1223285000:02:011:0265, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1246 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати покласти на порзивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-відповідач: Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338836, місцезнаходження за адресою: 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складено 15 лютого 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький