Постанова

від 09.03.2021 по справі 915/829/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/829/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2020, проголошене суддею Адаховською В.С. в 14:25 у м. Миколаєві, повний текст якого складено 26.11.2020

у справі № 915/829/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА-Д"

до скаржника

про стягнення 115 177 грн. 38 коп.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ТЕРА-Д" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Миколаївська теплоелектроцентраль" заборгованості у сумі 115 177,38 грн., з яких: 96 500 грн. - основний борг; 8 588,78 грн. - пеня; 4 319,36 грн. - 3 % річних та 5 769,24 грн. - інфляційні втрати. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки від 16.04.2018 № 117, зокрема щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню в порядку п. 7.3 договору, а також здійснено нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2020 позов задоволено частково та стягнуто з ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь ТОВ "ТЕРА-Д" грошові кошти у загальній сумі 115 127,61 грн., із яких: 96 500,00 грн. - основний борг; 8 588,50 грн. - пеня; 4 311,12 грн. - 3 % річних; 5 727,99 грн. - інфляційні втрати, а також судовий збір у сумі 2 101,09 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, разом з тим здійснивши власний розрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, річних та інфляційних відсотків, встановив наявність помилок у їх розрахунку, у зв`язку з чим відмовив у стягненні з відповідача 0,28 грн. пені, 8,24 грн. річних та 41,25 грн. інфляційних відсотків.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для справи, а саме той факт, що постачальником було порушено умови договору, а саме поставлено товар неналежної якості, що унеможливило його використання відповідачем. Висновок суду про відсутність доказів отримання позивачем листа від 13.12.2018 з вимогою про повернення сплачених коштів спростовується матеріалами справи, в яких міститься відповідь позивача на цю вимогу, датована 31.01.2019.

Також скаржник вважає, що місцевим господарським судом допущено порушення норм процесуального права, яке полягає в тому, що ним складено та підписано рішення у судовому засіданні 16.11.2020, яке не відбулось в режимі відеоконференції з технічних причин.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду -без змін.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2018 між сторонами укладено договір поставки №117, у відповідності до умов якого ТОВ "ТЕРА-Д", як постачальник, зобов`язалося передати у власність ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", як замовника, а той зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити вал на димосмокт Д20-2 (за кресленням № 80350П, що є невід`ємною частиною договору) згідно коду 4212 (Насоси та компресори) національного класифікатора "Єдиний закупівельний словник" ДК 021-2015, а також згідно коду 8414 групи 84 класифікатора УКТЗЕД (далі - товар) (п. 1.1 договору).

У відповідності до п. 1.2 договору, номенклатура, кількість, ціна одиниці товару визначається специфікацією № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Якість товару, що постачається, повинна відповідати вимогам діючих в Україні стандартів, технічних умов (п. 2.1 договору).

Постачальник гарантує якість товару, що поставляється за договором, та надає сертифікати якості заводу-виробника (п. 2.2 договору).

Згідно п. 2.3 договору, у випадку підтвердження неналежної якості товару, замовник має право на свій розсуд: відмовитись від приймання і вимагати повернення сплачених за товар коштів; вимагати заміни поставленого товару. Повернення коштів здійснюється постачальником протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення від замовника. Заміна товару здійснюється постачальником протягом трьох робочих днів з моменту одержання повідомлення від замовника.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору, ціна договору визначається у національній валюті України та вказана з урахуванням здійснення поставки; загальна сума договору складає 193 000,00 грн., утому числі ПДВ.

Форми оплати: безготівковий розрахунок; замовник проводить 50 % попередню оплату; остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох робочих днів після повної поставки товару (п.п. 4.1-4.3 договору).

Товар постачається за рахунок постачальника протягом 8 тижнів після передоплати у розмірі 50 % від вартості товару; разом з товаром постачальник передає замовнику товарно-супровідні документи, свідоцтва (паспорти), сертифікати якості заводу - виробника на товару (п. 5.1 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах доставки згідно з базисом поставки DDP на склад замовника: Миколаївська область, Миколаїв, Каботажний спуск,18 (п.5.2 договору).

Прийом товару по кількості і якості здійснюється згідно Інструкцій П-6 і П-7 за місцем знаходження замовника за участю уповноваженого представника постачальника (п. 5.3 договору).

У відповідності до п. 5.4 договору, дата підписання видаткової накладної вважається датою поставки товару замовнику.

Замовник зобов`язаний своєчасно: здійснювати оплату за товар та приймати поставлений товар згідно з видатковими накладними (п.п. 6.1.1, 6.1.2 договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України (п. 7.1 договору).

У відповідності до п. 7.3 договору, у разі затримки оплати товару або оплати не в повному обсязі замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Сторонами погоджено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому, але не пізніше 31.05.2018; у разі якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання і не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується у відношенні таких зобов`язань до закінчення законних вимог (п. 10.1 договору).

До договору сторонами укладено специфікацію № 1, в якій погоджено поставку товару загальною вартістю 193 000 грн. з ПДВ, його найменування, кількість та характеристика.

16.04.2018 на оплату погодженого у специфікації № 1 товару, позивачем виставлено відповідачу рахунок № 93 на суму 193 000 грн. з ПДВ, який 18.04.2018 відповідачем оплачено частково, що підтверджується платіжним дорученням №10158 на суму 96 500 грн., докази оплати відповідачем решти вартості товару в сумі 96 500 грн. в матеріалах справи відсутні.

16.07.2018 на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу обумовлений у специфікації № 1 товар на суму 193 000 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної від № 132, що підписана представниками сторін, зокрема, від ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" - товарознавець з матеріально-технічного забезпечення 2 кат Завгородня О.Д. за довіреністю від 16.07.2018 № 394.

17.07.2018 ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" складено акт вхідного контролю вала димосмокта типу Д20х2 креслення 80305П, на підставі якого відповідачем повернено поставлений товар позивачу для виправлення дефектів.

Згодом, після повернення товару відповідачу, останнім складено: акт від 13.08.2018 вхідного контролю вала димосмокта типу Д20х2 креслення 80305П, відповідно до якого встановлено ряд дефектів поставленого вала, а саме, що розміри вала і якість його виготовлення не відповідають кресленню і він не може бути встановлений на обладнання відповідача, після чого вал знову було відправлено постачальнику для усунення дефектів.

Після виправлення дефектів, вал було доставлено відповідачу, про що 16.10.2018 складено акт вхідного контролю вала димосмокта типу Д20х2 креслення 80305П з висновком про можливість встановлення вказаного валу на обладнання відповідача.

15.11.2018 відповідачем направлено на адресу позивача лист № 18-08/1802, в якому ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" визнало наявність боргу за поставлений товар та гарантувало його оплату у термін до 31.12.2018.

Проте, 19.11.2018 відповідачем складено акт перевірки стану димососу 2 "Б", з якого вбачається, що комісією відповідача виявлено ряд дефектів валу, які виникли внаслідок порушення технології його виготовлення та визнано неможливою подальшу експлуатацію димосмокту.

Крім того, відповідачем направлялись позивачу листи: від 12.02.2019 № 08-08/269 та від 18.03.2019 № 08-08/420, в яких відповідач просив ТОВ "ТЕРА-Д" направити представника для демонтажу вала димосмокту Д20-2.

Позивач листом № 25/03/19-01 від 25.03.2019 повідомив відповідача, що участь представника позивача в демонтажі не потрібна.

В матеріалах справи міститься лист ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до ТОВ "ТЕРА-Д" від 13.12.2018 № 08-08/1990 про повернення у порядку п. 2.3 договору грошових коштів у сумі 96 500 грн., однак докази його направлення позивачу відсутні. Твердження скаржника, що висновок суду про відсутність доказів отримання позивачем зазначеного листа спростовується матеріалами справи, в яких міститься відповідь позивача на цю вимогу, датована 31.01.2019, є помилковим, оскільки в листі позивача від 31.01.2019 (а.с.129-131) відсутнє посилання на лист від 13.12.2018 і не згадується вимога відповідача про повернення сплачених коштів і за змістом він є не відповіддю, а навпаки претензією позивача.

Водночас позивачем надано до суду гарантійний лист відповідача № 04-11/1340 від 17.09.2019, яким останній підтвердив готовність здійснити остаточну оплату за договором № 117 від 16.04.2019, однак вона відповідачем не була здійснена, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Розглядаючи спір господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано послався на наступні норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 530, 610 - 612 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).

Обов`язок оплати отриманого товару закріплено і в статтях 691, 692 ЦК України, які передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно до ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем вчасно не пред`являлося позивачу жодної з зазначених вимог і не було подано доказів подання позову до позивача щодо неналежної якості поставленого товару, тому він втратив право посилатися на поставку товару неналежної якості і колегією суддів відхиляються відповідні доводи апелянта.

Таким чином, на виконання умов укладеного договору позивачем було здійснено поставку товару, а саме відповідно до видаткової накладної 16.07.2018 №132 поставлено товар на суму 193 000 грн. з ПДВ. Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 96 500 грн., водночас матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем у повному обсязі поставленого позивачем товару, що свідчить про доведеність останнім порушення відповідачем умов договору та наявність заборгованості у розмірі 96 500 грн., у зв`язку з чим судом правомірно задоволена вимога позивача про стягнення цієї суми.

При цьому відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки, вірно застосував положення вищезазначених правових норм та умов укладеного між сторонами договору, а відтак дійшов правомірного висновку, перевіривши надані позивачем розрахунки, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 8 588,5 грн, 3% річних у сумі 4 311,12 грн. та інфляційні втрати у сумі 5 727,99 грн.

Що стосується посилань апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, яке на його думку полягає у складанні та підписанні рішення у судовому засіданні 16.11.2020, що не відбулось в режимі відеоконференції з технічних причин, зокрема у зв`язку з відсутністю електроенергії у Господарському суді Дніпропетровської області, то вони колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки по-перше, відповідне клопотання заявлялось позивачем, а по-друге згідно до положень ч. 4 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. При цьому скаржник правом на участь в судовому засіданні 16.11.2020 взагалі не скористався, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, а відтак місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників цієї справи, враховуючи, що явка їх не визнавалась судом обов`язковою.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2020 у даній справі слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2020 у справі №916/829/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"- без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 09.03.2021 о 09.30 у зв`язку з проходжненням головуючим суддею Разюк Г.П. та суддею учасником колегії Принцевською Н.М. 01.03.2021 по 05.03.2021 підготовки суддів апеляційних господарських судів у НШСУ .

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Принцевська Н.М.