Постанова

від 04.03.2021 по справі 908/2366/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 року м. Дніпро Справа № 908/2366/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєв І.М. ( доповідач )

суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Головного управління Держпродспоживслужби

в Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 р.

( суддя Горохов І.С., м. Запоріжжя, повний текст ухвали сткладено 18.12.2020 р.),

прийнятої за результатами розгляду заяви

Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області

про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі

за позовом: Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області,

( м. Запоріжжя )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос",

( м. Запоріжжя )

про повернення майна, яке знаходиться на зберіганні

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демос" про зобов`язання повернути газ скраплений в об`ємі 7 880 літрів.

За рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.02.2019 р. у справі № 908/2366/18, яке набрало законної сили, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Деймос" повернути на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області газ скраплений в об`ємі 7 880 літрів. На виконання вказаного рішення 05.04.2019 р. видано відповідні накази.

27.11.2020 р. до Господарського суду Запорізької області від Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області надійшла заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 908/2366/18.

Відповідач проти задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду заперечив, зазначивши, що Позивачем невірно визначено суму вартості майна в зв`язку із чим заява задоволенню не підлягає, оскільки сума, зазначена Позивачем у заяві, значно перевищує вартість газу скрапленого переданого на зберігання та ринковій вартості на теперішній час.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 р. у задоволенні заяви відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що Заявником не доведено вартість скріпленого газу в об`ємі 7 880 літрів у сумі 126 237,60 грн, яку просить Позивач стягнути з Відповідача під час зміни способу виконання рішення.

Дійшовши вказаного висновку, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи № 908/2366/18 питання вартості скріпленого газу судом не досліджувалося. Позивачем надавалися статистичні дані щодо вартості скріпленого газу на час звернення Позивача до суду для визначення розміру судового збору, який необхідно сплатити при зверненні до господарського суду ( відповідь головного управління статистики у Запорізькій області 18.01.2019 р. № 10-05/95/06-19 ). В резолютивній частині рішення суду від 26.02.2019 р. вартісні показники скріпленого газу в грошовому виразі не зазначені.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з означеною ухвалою місцевого господарського суду, Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 р. у справі № 908/2366/18, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області вважає таке рішення суду незаконним і необгрунтованим, та таким, що винесено судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

При цьому Скаржник зазначає, що питання вартості газу скрапленого (зрідженого), судом було досліджено в ході розгляду зазначеної справі у судових засіданнях, про що свідчать копії документів у судовій справі, а саме: копія витягу додатку 1 до акту приймання-передачі від 13.06.2016 р. ( п. 7 додатку у позовній заяві ), ухвала Господарського суду Запорізької області від 14.01.2019 р., копії запиту до Головного управління статистики у Запорізькій області від 15.01.2019 р. № 10-11-16/257 та відповіді з Головного управління статистики у Запорізькій області від 18.01.2019 р. № 10-05/95/06-19, а також звукозапис судового процесу, а також іншими матеріалами справи. Крім того, факт того, що судом досліджувалося питання вартості газу скрапленого ( зрідженого ), підтверджується також тим, що Головним управлінням на час звернення з позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 1 762 грн. виходячи із ціни на газ скраплений ( зріджений ) у 5,77 грн. за літр та суми у 45 429,26 грн. ( 7 880 літрів газу скрапленого ( зрідженого ) X 5,77 грн. = 45 429,26 грн.), але фактично на час звернення з позовом до ТОВ Деймос до суду у листопаді 2018 року відповідно до інформації Головного управління статистики у Запорізькій області від 15.01.2019 р. № 10-11-16/257 середня ціна на газ скраплений для автомобілів у листопаді 2018 року на автозаправних станціях Запорізької області становила 16, 02 грн. за літр ( 7 880 літрів газу X 16,02 грн. = 126 237,6 грн. ) судовий збір повинно було сплатити у розмірі 1 893 грн. 56 коп. ( різниця 131,56 грн. ). Тому у своєму рішенні господарський суд вирішив стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області в дохід Державного бюджету України доплату судового збору за подання позову до господарського суду Запорізької області в розмірі 131,56 грн. та видати наказ.

Крім того, державним виконавцем у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу засвідчено відсутність у Відповідача присудженого Позивачеві майна в натурі.

Скаржник наголошує на тому, що не зазначення в резолютивній частині рішення господарського суду у справі № 908/2366/18 вартісних показників газу скрапленого ( зрідженого ) в грошовому виразі, не спростовує того, що питання вартості газу скрапленого ( зрідженого ) судом досліджувалося в ході розгляду зазначеної справі у судових засіданнях.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що звертаючись із заявою про зміну способу виконання рішення, Позивач як на обставини для зміни способу виконання рішення, посилається на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу яким визначена відсутність у Відповідача присудженого Позивачеві майна в натурі. Дані обставини не є винятковими та такими, що ускладнюють виконання рішення, в розумінні ст. 331 ГПК України, а спосіб, на який заявник просить змінити виконання рішення, фактично є новою вимогою до Відповідача, яка може бути предметом нового судового розгляду. На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту Позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог, що є неприпустимим. Крім того, під зміною способу виконання слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому зміна способу виконання не має змінювати суті самого рішення.

Товариство також зауважує, що згідно практики рішень Верховного суду з аналогічних спорів не допустимо змінювати спосіб виконання рішення змінюючи при цьому суть рішення.

Крім того, у відзиві Товариство вказує на те, що Державна фітосанітарна інспекція Запорізької області реорганізована шляхом приєднання до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області. Передавальний акт майна, прав та обов`язків Державної фітосанітарної інспекції Запорізької області Головному управлінню Держпродспоживслужби в Запорізькій області, як правонаступнику, затверджено 30.01.2017 р. в якому пунктом 235 визначено паливо, горючі і мастильні матеріали на суму 202 840,20 грн, жодної розгорнутої інформації не має стосовно кількості та вартості за літраж.

На підставі вищенаведеного, Відповідач вважає, що Позивачем не вірно визначено суму вартості майна зазначеної в заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення, а Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області не має законодавчого підґрунтя для звернення з заявою про зміну способу виконання рішення на зазначену суму, оскільки сума значно перевищує вартість газу скрапленого переданого на зберігання та ринковій вартості на теперішній час. Тож ухвала Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 р. у справі № 908/2366/18 винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже не підлягає скасуванню.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго". Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 09.02.2021 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2021 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.03.2021 р. у зв`язку з відсутністю інформації про повідомлення Відповідача про розгляд апеляційної скарги.

В судовому засіданні 04.03.2021р. по справі оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

16.03.2012 р. між ТОВ "Деймос" ( Виконавець ) та Державною інспекцією з карантину рослин по Запорізькій області ( Замовник ) було укладено договір № 3 на зберігання газу скрапленого та заправки автотранспорту, за умовами п. 1.1. якого Виконавець зобов`язався прийняти на відповідальне зберігання газ скраплений в об`ємі 7 000 літрів, оплачений по рахунку № СФ-0000122 від 16.03.2012 р. та забезпечити його видачу за першою вимогою через АЗС виконавця у відповідності з графіком роботи АЗС.

16.03.2012 р. сторонами договору підписано акт приймання-передачі на зберігання газу скрапленого.

Державну інспекцію з карантину рослин по Запорізькій області відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 р. № 125 "Про утворення територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" було реорганізовано в Державну фітосанітарну інспекцію Запорізької області шляхом злиття.

29.05.2014 р. між ТОВ "Деймос" ( Виконавець ) та Державною фітосанітарною інспекцією Запорізької області ( замовник ) укладено Договір № 20 на зберігання газу скрапленого та заправки автотранспорту, за умовами п. 1.1. якого Виконавець зобов`язався прийняти на відповідальне зберігання газ скраплений в об`ємі 7 042 літра, оплачений по рахунку № СФ-0000395 від 22.07.2013 р. та забезпечити його видачу за першою вимогою через АЗС виконавця у відповідності з графіком роботи АЗС.

29.05.2014 р. сторонами договору підписано акт приймання-передачі на зберігання газу скрапленого.

Після проведення звірки Державною фітосанітарною службою Запорізької області використано 25 літрів скрапленого газу, що підтверджується лімітно-забірною відомістю № 708 від 01.03.2016. Залишок газу склав 7 880 літрів.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та від 16.12.2015 р. № 1092 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) була реорганізована Державна фітосанітарна інспекція Запорізької області.

Згідно пункту 5 постанови № 442 встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Таким чином, Державна фітосанітарна інспекція Запорізької області реорганізована шляхом приєднання до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області.

Передавальний акт майна, прав та обов`язків Державної фітосанітарної інспекції Запорізької області Головному управлінню Держпродспоживслужби в Запорізькій області, як правонаступнику, затверджено 30.01.2017 р..

Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.02.2019 р. у справі № 908/2366/18, яким позовні вимоги Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Деймос" повернути на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області газ скраплений в об`ємі 7 880 літрів. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області в дохід Державного бюджету України 131,56 грн. - доплати судового збору за подання даного позову. На виконання вказаного рішення 05.04.2019 р. видано відповідні накази.

Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області в свої заяві зазначає, що зазначені накази було пред`явлено до виконання 19.04.2019 р. до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління у Запорізькій області та повторно - 29.04.2020 р. до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

23.04.2020 р. на адресу Позивача надійшли супровідний лист № 34423 та постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 58988498 з оригіналом наказу про примусове стягнення, виданий Господарським судом Запорізької області 05.04.2019 р. по справі № 908/2366/18.

У зазначеній постанові, державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підставою для повернення виконавчого документа стягувачу зазначив п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, відсутність у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувану в натурі. Тобто, у цій постанові державного виконавця вказано, що у ТОВ "Деймос" відсутній газ скраплений в об`ємі 7 880 літрів, який визначено виконавчим документом як майно, яке боржник повинен в натурі передати ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області на ім`я начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлено скаргу на дії державного виконавця при винесенні постанови про повернення виконавчого документу.

У відповіді начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.05.2020 р. № 44432 на скаргу зазначено, що в ході проведення виконавчих дій, згідно повідомлення боржника, у нього відсутнє майно, яке повинно бути передано Стягувачеві по даному виконавчому провадженню. Також зазначено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області має право звернутися до суду щодо стягнення з боржника грошової компенсації за майно, яке повинно бути передано, а саме: газ скраплений в об`ємі 7 880 літрів згідно судового наказу № 908/2366/18, виданого 05.04.2019 р..

До заяви Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області додано: копію постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 58988498 від 07.04.2020 р., виконавчий документ повернуто державним виконавцем в зв`язку з відсутність у боржника майна, яке повинно бути передане стягувачеві по даному вп, а саме: газ скраплений в об`ємі 7880 літрів; копію відповіді начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.05.2020 р. № 44432.

З огляду на вказані обставини Головне управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області просить суд змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2019 р. у справі № 908/2366/18 шляхом стягнення з Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Деймос" шляхом безспірного списання с рахунків Товариство з обмеженою відповідальністю "Деймос" на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області вартість газу скрапленого в об`ємі 7 880 літрів у сумі 126 237,60 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та доводи викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Ч. 1 ст. 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Винятком з загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, ст. 331 ГПК України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим ( ч. 3 ст. 331 ГПК України ).

Ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поряд із цим, у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що підставою зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області послалося на те, що наявні обставини, які роблять неможливим виконання рішення суду через фактичну відсутність майна, що підлягає передачі Стягувачеві за виконавчим документом.

На підтвердження зазначених обставин Стягувачем було додано до заяви копії: постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 58988498 від 07.04.2020 р., виконавчий документ повернуто державним виконавцем в зв`язку з відсутність у боржника майна, яке повинно бути передане стягувачеві по даному вп, а саме: газ скраплений в об`ємі 7880 літрів; відповіді начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.05.2020 р. № 44432.

Наведене, як стверджує Заявник, свідчить про відсутність у Боржника скрапленого в об`ємі 7 880 літрів, що була б достатньою для виконання судового рішення у справі, що свідчить про неможливість виконання боржником судового рішення по справі у спосіб, визначений в останньому, що дає право суду змінити спосіб виконання рішення з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту, змінити характер примусу до відповідача ( боржника ) за судовим рішенням шляхом заміни примусової передачі майна на грошову компенсацію вартості цього майна, визначеною в ході розгляду зазначеної справи Господарським судом Запорізької області та зазначеної у відповіді з Головного управління статистики у Запорізькій області від 18.01.2019 р. № 10-05/95/06-19, щодо середніх споживчих цін на скраплений газ станом на 13.11.2018 р. у м. Запоріжжя та Запорізькій області, наданої Позивачем на вимогу суду.

Дослідивши додані стягувачем до заяви про зміну способу та порядку виконання рішення докази, судова колегія зазначає, що заявником було надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів неможливості (істотного ускладнення) виконання боржником судового рішення, яким місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки.

Зокрема, наявною в матеріалах справи інформаційної довідки Головного управління статистики у Запорізькій області від 18.01.2019 р. р. № 10-11-16/257 , визначено, що середня ціна на газ скраплений для автомобілів у листопаді 2018 року на автозаправних станціях Запорізької області становила 16,02 грн. за літр.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Скаржника, що питання вартості газу скрапленого (зрідженого), досліджувалося судом першої інстанції в ході розгляду зазначеної справі у судових засіданнях, про що свідчать копії документів у судовій справі, а саме: копія витягу додатку 1 до акту приймання-передачі від 13.06.2016 р . ( п.7 додатку у позовній заяві ), ухвала Господарського суду Запорізької області від 14.01.2019 р . , копії запиту до Головного управління статистики у Запорізькій області від 15.01.2019 р . № 10-11-16/257 та відповіді з Головного управління статистики у Запорізькій області від 18.01.2019 р . №10-05/95/06-19.

Крім того, факт того, що судом досліджувалося питання вартості газу скрапленого (зрідженого), підтверджується також тим, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області на час звернення з позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 1 762 грн. виходячи із ціни на газ скраплений (зріджений) у 5,77 грн. за літр та суми у 45 429, 26 грн.( 7 880 літрів газу скрапленого (зрідженого) X 5, 77 грн. = 45 429, 26 грн.), але фактично на час звернення з позовом до ТОВ Деймос до суду у листопаді 2018 року відповідно до інформації Головного управління статистики у Запорізькій області від 15.01.2019 р . № 10-11-16/257 середня ціна на газ скраплений для автомобілів у листопаді 2018 року на автозаправних станціях Запорізької області становила 16,02 грн. за літр ( 7 880 літрів газу X 16, 02 грн. - 126 237,6 грн.) судовий збір повинно було сплатити у розмірі 1 893 грн. 56 коп. ( різниця 131,56 грн.). Тому у рішенні від 26.02.2019 р. Господарський суд Запорізької області вирішив стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області в дохід Державного бюджету України доплату судового збору за подання позову до господарського суду Запорізької області в розмірі 131, 56 грн. та видати наказ.

Як вірно зазначив Скаржник, те, що в резолютивній частині рішення Господарського суду Запорізької області не були зазначені вартісні показники газу скрапленого (зрідженого) в грошовому виразі, не спростовує того факту, що питання вартості газу скрапленого (зрідженого) були предметом дослідження судом в ході розгляду зазначеної справі у судових засіданнях.

Боржником не надано жодних доказів, що останнім вчиняються будь-які дії чи заходи для виконання рішення суду.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного господарського суду представник Боржника також не надав суду ґрунтовних пояснень щодо підстав невиконання рішення суду.

Окрім викладеного, представник Боржника також підтвердив той факт, що присуджений до повернення на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області газ скраплений в об`ємі 7 880 літрів. у товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос" відсутній.

Судова колегія зазначає, що в пункті 37 Рішення по справі "Деркач та Палек проти України" (заяви NN 34297/02 та 39574/02) від 21.12.2004, остаточне з 06.06.2005, Європейський Суд вказав: Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, пункт 1 статті 6 передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень.

Тлумачення статті 6, як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява N589498/00, п. 34)."

Констатація Європейським Судом з прав людини порушення державою Україна передбаченого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") "права на суд" в частині невиконання остаточних судових рішень, на жаль, носить постійний характер.

Національне законодавство України, зокрема ст. 331 ГПК України у разі неможливості або істотного укладення виконання рішення суду дозволяє суду змінити спосіб і порядок виконання рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

За відсутності у Відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 25.11.2015р. у справі № 6-1829цс15, поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження.

Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018р. у справі №910/18299/16.

Проаналізувавши подану Стягувачем заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, судова колегія вважає, що в даному випадку не відбувається зміни суті рішення, оскільки Боржник на виконання рішення суду мав повернути Стягувачу належне йому майно, отже стягнення грошових коштів, розмір яких відповідає вартості майна, що мало бути передано стягувачу, є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Концепція "майна" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Матеріалами справи підтверджується, що Боржник тривалий час рішення суду не виконує; Боржник не вчиняє дій і заходів для врегулювання ситуації, що склалась; доказів, які б свідчили про можливість повернути газ скраплений в об`ємі 7 880 літрів Боржником не надано, а тому зміна виконання судового рішення шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів спрямована на відновлення порушеного права позивача.

Відтак, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми з майна, що мало бути передано, за його відсутності, на стягнення грошових коштів (вартості цього майна).

Судова колегія зазначає, що ЄСПЛ у своїх рішення неодноразово наголошував, що неприпустимим є допущення порушення прав осіб, що звернулись до суду за захистом свого порушеного права, у зв`язку із застосуванням судами надмірного "формалізму" без урахування конкретних обставин справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів.

У зв`язку із вищевикладеним, судова колегія вважає обґрунтованими доводи Апелянта про те, що в даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права стягувача на мирне володіння своїм майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки неможливість користуватись своїм майном лише з підстав невиконання боржником рішення суду, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, навіть після вчинення виконавцем необхідних дій у порядку Закону України "Про виконавче провадження", не може мати місце у правовій державі, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статті 1 Протоколу № 1.

Статтями 1 та 8 Конституції України встановлено, що Україна є правовою державою. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013р. №5-рп/2013).

Водночас, судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються і без контролю суду за їх виконанням.

За наведених обставин, судова колегія приходить до висновку, що надані заявником матеріали свідчать про неможливість виконання рішення суду шляхом повернення майна, тобто доводи заявника щодо виконання рішення суду іншим шляхом є обґрунтованими, а вимоги його заяви про зміну способу виконання судового рішення - є законними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку про те, що заявником не доведено вартість скріпленого газу, оскільки як було зазначено раніше, звертаючись до господарського суду першої інстанції з заявою про зміну порядку та способу виконання судового рішення, стягувач просив суд змінити порядок/спосіб виконання вказаного рішення із зобов`язання Відповідача повернути в натурі товар, що передавався на зберігання, на стягнення грошових коштів в сумі 126 237,60 грн., що є ринковою вартістю цього товару станом на момент звернення Позивача до суду із позовною заявою.

Колегією суддів відхиляється заперечення Відповідача, що зміна способу виконання судового рішення шляхом стягнення грошових коштів замість повернення визначеного рішенням суду майна в натурі призведе до зміни рішення по суті та відповідно зміни обраного Позивачем способу захисту, передбаченого ст. 16 ЦК України при зверненні до суду, оскільки змінивши спосіб та порядок судового рішення, Стягувач отримає можливість його реально виконати.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд під час постановлення ухвали від 14.12.2020 р. у справі № 908/2366/18 не забезпечив повного дослідження всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нового судового рішення у справі.

10. Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Деймос".

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 255, 269 - 271, 273, 275, 280-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 р. у справі № 908/2366/18 скасувати.

Заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2019 р. у справі № 908/2366/18 шляхом стягнення з відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Деймос" ( 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 52, офіс 3, Код ЄДРПОУ 22123832 ) на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ( 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 105-А; код ЄДРПОУ 40311343 ) - 126 237 грн. 60 коп. ( сто двадцять шість тисяч двісті тридцять сім грн. 60 коп.) - вартості газу скрапленого в об`ємі 7 880 ( сім тисяч вісімсот вісімдесят ) літрів, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос" на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області 2 102,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 09.03.2021 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна