Ухвала

від 24.02.2021 по справі 910/11140/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.02.2021Справа № 910/11140/18

За заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" (ідентифікаційний код 19068785)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від заявника не з`явилися

Від боржника не з`явилися

Ліквідатор Кравченко Р.М.

Від ОСОБА_2 Сташук М.О. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до Господарського суду м. Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс", оскільки останнє має кредиторську заборгованість у сумі 45 313 110 грн 93 коп. і неспроможне її погасити.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.08.2018 заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відкриття справи про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 17.09.2018, зобов`язано арбітражного керуючого визначеного автоматизованою системою з відбору арбітражних керуючих Харахаш Світлану Євгенівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 78 від 08.02.2013) у строк до 12.09.2018 надати до суду заяву про участь у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2018 відкладено розгляд справи на 03.10.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/11140/18 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в розмірі 45 313 110 грн. 93 коп., розпорядником майна боржника призначено на арбітражного керуючого Харахаш Світлану Євгенівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 78 від 08.02.2013). Попереднє засідання призначено на 17.12.2018.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 17.10.2018 за № 54877.

Ухвалою попереднього засідання від 17.12.2019 затверджено реєстр вимог кредиторів Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" на загальну суму 45 313 110 грн. 93 коп. Підсумкове засідання призначено на 28.01.2019.

Постановою Господарського суду м. Києва від 28.01.2019 Закрите акціонерне товариство "Техпромсервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича.

Повідомлення про визнання Закрите акціонерне товариство "Техпромсервіс" банкрутом, оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України від 11.02.2019 за № 57432.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2019 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про зобов`язання вчинити дії.

Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2019 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2019 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про затвердження формування фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

08.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про встановлення розміру основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.01.2020 розгляд справи призначено на 16.03.2020.

Судове засідання 16.03.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2020 розгляд справи призначено на 01.07.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2020 задоволено клопотання арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про встановлення розміру основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс".

До Господарського суду м. Києва надійшла заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2020 розгляд справи призначено на 18.11.2020.

18.11.2020 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив ОСОБА_2 на заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про покладення субсидіарної відповідальності.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2020 розгляд справи відкладено на 13.01.2021.

12.01.2021 до Господарського суду м. Києва надійшов додаток до відзиву ОСОБА_2 на заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про покладення субсидіарної відповідальності.

12.01.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 13.01.2021 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.01.2021 розгляд справи призначено на 10.02.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2021 розгляд справи відкладено на 24.02.2021.

У судовому засіданні 24.02.2021 розглядалась заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника.

Ліквідатор надав пояснення по суті поданої заяви.

Представник ОСОБА_2 подав клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка, а також висновку судового експерта Вавілової В.В. за результатами проведення економічної експертизи у господарській справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс".

Розглянувши заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство "Техпромсервіс" зареєстровано Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 07.04.1997, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 10681200000005602.

Статутний фонд Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" на момент створення становив 231 300,00 грн.

Керівником Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" був Костильов Павло Борисович.

У поданій заяві ліквідатор зазначає, що в процесі проведення ліквідаційної процедури ліквідатором не виявлено майнових активів, які б підлягали включенню до ліквідаційної маси.

В свою чергу, загальна сума визнаних судом кредиторських вимог до боржника становить 45 313 110,93 коп.

Крім того, ліквідатор вказує про те, що за дорученням останнього Центром антикризових технологій здійснено Аналіз фінансово-господарської діяльності Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" за результатами якого отримано Висновок про наявність або відсутність однак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виходу з кризового стану Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс".

В наведеному Аналізі вказано про наявність ознак доведення Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" до банкрутства його посадовими особами.

Зокрема, як вбачається з поданого висновку, за проаналізований період, зокрема з 01.01.2015 по 01.01.2018 показники фінансового стану Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" різко зменшилися, в період з 01.01.2016 по 01.01.2017 підприємство втратило всі основні засоби та оборотні активи, при цьому непогашеними залишились вимоги одного з кредиторів, тобто ознаки дій щодо доведення Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" до банкрутства цілком ймовірні.

Зважаючи на викладені обставини, ліквідатор звернувся до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника на колишнього керівника Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" Костильова П.Б., а також стягнути з останнього на користь Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" 45 313 110,93 грн.

Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Закон передбачає три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну (стаття 219 Кримінального кодексу України), адміністративну (статті 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної (частина 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Положення частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, як спеціального закону, визначаючи такий різновид цивільної відповідальності як субсидіарна, конкретизують суб`єктний склад осіб, до яких може бути застосований цей різновид відповідальності, підставі та умови для її застосування для кожного із суб`єктів цієї відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Визначене нормами частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому Кодекс України з процедур банкрутство не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

При цьому час, що минув з дати припинення повноважень щодо боржника суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на вирішення питання про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності.

Суд також враховує, що чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини 6 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо цих осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в цьому випадку особи в силу спеціального припису Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас суду, при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої і третьої статті 4 Кодексу.

Наведені правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.

Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

У зв`язку із цим у спорах про покладення субсидіарної відповідальності виникає/існує проблема у доведенні суб`єктом звернення (ліквідатором) та в об`єктивному встановленні (судом) обставин існування цього правопорушення.

Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 дійшов правових висновків, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності окрім вини є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, звертаючись до суду з заявою сторона, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.

В своїй заяві ліквідатора тому числі посилається на правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 923/862/15.

В основу судових рішень покладено висновки про те, що особа протиправно вивела з обігу підприємства грошові кошти, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов`язання перед кредиторами. Тобто, в ході судових засідань встановлено факти заволодіння готівковими коштами підприємства, їх протиправного виведення з обігу юридичної особи, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов`язання.

В свою чергу в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про заволодіння ОСОБА_2 будь-якими коштами підприємства. Окрім того, відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що колишнім керівником боржника приймались будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.

Як вбачається з висновку судового експерта Вавілової В.В. № 05/01-21 від 23.02.2021 складеного за результатами провадження економічної експертизи у господарській справі № 910/11140/18 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" факти виведення оборотних коштів з обігу, що призвело до погіршення економічних показників Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" не виявлено. Показники фінансово-економічного стану Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс" за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року не мають ознаки доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства чи прихованого банкрутства.

Враховуючи викладене вище, розглянувши заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення поданої заяви.

Керуючись ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва ,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам, кредиторам, ліквідатору банкрута та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.П. Чеберяк