Рішення

від 25.02.2021 по справі 911/2858/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/2858/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 181, код 08259275)

до Товариства з обмеженою відповідальністю СКС БУД-ТРАНС ІНЖИНІРИНГ (08052, Київська обл., Макарівський р-н., с. Весела Слобідка, вул. Комсомольська, 35-Г, код 43175432);

про стягнення

за участю представників:

позивач - не з`явився

відповідач - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява від Державного підприємства Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю СКС БУД-ТРАНС ІНЖИНІРИНГ (відповідач) про стягнення 409 781,78 грн, з яких: 368840,50 грн боргу, 31017,10 грн пені, 6924,66 грн. 3% річних, 2999,52 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору на виконання робіт технікою №17-02/20 від 31.12.2020 в частині своєчасної та повної оплати робіт.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

12.10.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19.11.2020.

19.11.2020 через канцелярію суду представником позивача було подано заяву про зменшення суми позовних вимог №247 від 16.11.2020 (вх. № суду 25641/20 від 19.11.2020), яка обґрунтована тим, що станом на дату розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу. З огляду на вказане, позивач просив суд стягнути з відповідача 31017,10 грн пені, 6924,66 грн. 3% річних, 2999,52 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.12.2020.

17.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог № 273 від 16.12.2020 (вх. № суду 31188/20 від 17.12.2020), яка обґрунтована тим, що на даний час за відповідачем знову утворився борг, у зв`язку з неповною оплатою Акту надання послуг №1496 від 16.11.2020. З огляду на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача 8840,50 грн основного боргу, 31017,10 грн пені, 6924,66 грн. 3% річних, 2999,52 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви позивача про збільшення позовних вимог № 273 від 16.12.2020 (вх. № суду 31188/20 від 17.12.2020), а саме - про стягнення з відповідача 8840,50 грн основного боргу, 31017,10 грн пені, 6924,66 грн. 3% річних, 2999,52 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/2858/20 та призначено справу до розгляду по суті на 04.02.2021.

04.02.2021 розгляд справи № 911/2858/20 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2021 наступне засідання у справі призначено на 25.02.2021.

У судове засідання від 25.02.2021 представники позивача та відповідача не з`явились.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містились ухвали суду були повернуті за зворотною адресою з довідкою АТ Укрпошта з відміткою Адресат відсутній за вказаною адресою .

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок , цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Київської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 19.10.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 25.02.2021, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

25.02.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2020 року між Державним підприємством Міністерства оборони України Київське управління механізації і будівництва (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СКС БУД-ТРАНС ІНЖИНІРИНГ (Замовник) було укладено договір підряду на виконання робіт технікою №17-02/20, строком дії до 31.12.2020 року.

Предметом Договору, є виконання Підрядником вантажно-розвантажувальних робіт технікою, зазначеною в п.1.2. Договору. Додатковою угодою №1 Сторони погодили викласти п.1.2. у новій редакції, згідно якої Підрядник виконуватиме роботи наступними видами спеціальної техніки, а саме:

Автомобільний кран PPM CNT 650 вартістю 511,18 грн. за 1 годину роботи;

Автомобільний кран PPM CNT 128 вартістю 352,43 грн. за 1 годину роботи;

Автомобіль GMC ТОРКІСК вартістю 490,24 грн. за 1 годину роботи;

Пунктом 2.1. Договору Сторони визначили, що розмір плати за виконання робіт Підрядником визначається на підставі підписаних Сторонами актів виконаних робіт, виходячи із

встановленої сторонами вартості роботи крану за одну годину та кількості фактично відпрацьованих годин краном.

Акт виконаних робіт формується Підрядником на підставі наряд-замовлення та об`єму фактично виконаних робіт (п.2.7. Договору), до 3-го числа місяця направляється Замовнику (п.2.8. Договору), який протягом 3-х днів з дати отримання підписує та повертає цей акт Підряднику (п.2.8. Договору).

Замовник до 10-го (десятого) числа кожного місяця перераховує Підряднику плату за виконані роботи у попередньому місяці (п.2.4. Договору).

Пунктом 2.2. Договору Сторони домовились, що протягом 3-х (трьох) днів з дати укладання

Договору Замовник перераховує Підряднику передоплату у розмірі 30 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зі своєї сторони виконав обов`язок, передбачений п.1.1. Договору та забезпечив виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Факт виконання вищевказаних робіт підтверджується відповідними Актами виконаних робіт, підписаними позивачем та відповідачем: від 29.02.2020 №315, від 29.02.2020 №316, 31.03.2020 №472, від 25.05.2020 №747, від 16.06.2020 №888 та від 31.07.2020 №1034.

У свою чергу, 19.02.2020 відповідач частково сплатив попередню оплату, передбачену умовами п.2.2. Договору, на суму 17 000,00 грн. та за виконані роботи 400 000,00 грн. (всього 417 000 грн.), в результаті чого утворився борг на загальну суму 368 840,50 грн., що підтверджується виписками банку.

Листом від 31.07.2020 №07-06 відповідач повідомив про закінчення робіт та просив вивезти техніку. В свою чергу листом від 20.08.2020 №191 позивач запропонував відповідачу оплатити заборгованість за Договором та розірвати Договір з 01.09.2020. Відповіді на лист не надходило, додаткова угода про розірвання зі сторони відповідача не підписана.

В порядку досудового врегулювання спору, 18.08.2020 відповідачу направлено претензію №184 щодо сплати заборгованості за договором підряду на виконання робіт технікою від 17.02.2020 №17-02/20, яка була залишена відповідачем без відповіді.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір підряду на виконання робіт технікою №17-02/20 від 17.02.2020 за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як визначено ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін

Відповідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що строк виконання зобов`язання з оплати настав, сума боргу в розмірі 8840,50 грн підтверджується матеріалами справи, відповідачем станом на час розгляду справи в суді, існування заборгованості у стягуваному розмірі належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 31017,10 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та врахувавши встановлені обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені у розмірі 31017,10 грн.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 6924,66 грн 3% річних та 2999,52 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 6924,66 грн 3% річних та 2999,52 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши обставини справи, надавши оцінку умовам договору поставки товару, на який посилається позивач, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позивачем доведені та обґрунтовані позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив позовні вимоги задовольнити повністю.

З приводу розподілу судових витрат за результатами розгляду спору суд зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн.

На підтвердження сплати судового збору позивачем подано суду платіжне доручення від 24.09.2020 №1569 на суму 6146,73 грн.

При зверненні до суду з позовом про стягнення 49 781,78 грн. позивачем повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн. відповідно до Закону України Про судовий збір .

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 4044,73 грн., може бути повернута за письмовим клопотанням останнього.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на судовий збір в сумі 2102,00 грн підлягають відшкодуванню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС БУД-ТРАНС ІНЖИНІРИНГ" (08052, Київська обл., Макарівський р-н., с. Весела Слобідка, вул. Комсомольська, 35-Г, код 43175432) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 181, код 08259275) 8840 (вісім тисяч вісімсот сорок) грн. 50 коп. основного боргу, 31 017 (тридцять одну тисячу сімнадцять) грн. 10 коп. пені, 6924 (шість тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 66 коп. 3% річних, 2999 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 52 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.03.2021

Суддя Т.Д. Лилак