Рішення

від 26.02.2021 по справі 460/4065/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2021 року м. Рівне№ 460/4065/19 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована та включена до виплатних відомостей за квітень 2012 року на виконання судового рішення у справі № 2-а-3711/11 в сумі 10201(десять тисяч двісті одна) гривні 33 коп. і виплачена у липні 2019 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати позивачу згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із травня 2012 року по вересень 2017 року на суму пенсії 10201 (десять тисяч двісті одна) гривня 33 коп. та виплатити позивачу цю компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 09 листопада 2011 року у справі №2-а-3711/11 відповідачем було нараховано кошти у сумі 10 201,33 грн., однак, ці суми перераховані на банківський рахунок позивача лише у липні 2019 року. Покликаючись до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" позивач вважає, що має право на компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, які з вини відповідача фактично виплачені лише у липні 2019 року. Позивач просив нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за весь період на суму пенсії 10 201,33 грн. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. З наведеного позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позов в якому зазначив, що відсутні підстави для обчислення компенсації, оскільки на виконання судового рішення перерахунок пенсії позивача проведено у повному обсязі і пенсійний орган не є належним відповідачем у справі. Крім того, відповідач вважав пропущеними строки звернення до суду з позовною заявою. Вказував, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати і така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності. Поряд з цим, зазначав, що позивач фактично повторно хоче отримати виплачені кошти у вигляді компенсаційної виплати, а тому така не підлягає виплаті. З цих підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 17.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 09 листопада 2011 року у справі №2-а-3711/11 зобов`язано управління Пенсійного фонду в Дубровицькому районі нарахувати та виплатити позивачу невиплачене підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 19 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року включно з урахуванням фактично виплачених сум протягом вказаного часу.

Постанова Дубровицького районного суду Рівненської області від 09 листопада 2011 року у справі №2-а-3711/11 набрала законної сили 24 травня 2013 року.

На виконання судового рішення у березні 2012 року відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачу та нараховано суму пенсії у розмірі 10 201,33 грн. що підтверджується розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області, а фактичну виплату пенсії здійснено 19.07.2019, що підтверджується відповідною випискою з карткового рахунку позивача.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів. У відповідь на звернення позивача відповідач листом від 05.11.2019 повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати такої компенсації.

Не погодившись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі рішення суду.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі № 522/2370/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

При цьому, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, в даному випадку, у позивача виникло з 19.02.2011, тобто з моменту коли територіальний орган Пенсійного фонду України зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу (постанова Дубровицького районного суду Рівненської області від 09 листопада 2011 року у справі №2-а-3711/11, яка набрала законної сили 24 травня 2013 року), по дату фактичної виплати такої пенсії - 19.07.2019.

При цьому, доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 в справі № 521/940/17.

Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати.

А відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, є протиправними.

Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України Про гарантії держави з виконання судових рішень та постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою від 03.09.2014 №440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи положення ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд не вважає за необхідне виходити за межі позовних вимог та приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати такої пенсії, а також зобов`язання відповідача нарахувати позивачу згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із травня 2012 року по вересень 2017 року включно, на суму пенсії 10 201,33 грн. та виплатити цю компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати такої пенсії.

Щодо поданих відповідачем клопотань про заміну неналежного відповідача та про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище по тексту компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050 та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у т.ч. пенсії). При цьому, нарахування та виплату компенсації здійснює безпосередньо підприємство, установа чи організація, яка нарахувала громадянину дохід, строк виплати якого був порушений.

Тобто, у разі звернення громадянина до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою йому пенсії, то належним відповідачем за таким позовом є територіальний орган Пенсійного фонду України, який здійснює нарахування та виплату пенсії такому громадянину.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями статті 6 Закону № 2050 та пункту 7 Порядку № 159, згідно з якими компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами за змістом заяв по суті, що нарахування та виплату пенсії позивачу здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а тому, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет спору, саме вказаний суб`єкт владних повноважень є належним відповідачем у даній справі.

Щодо достатності доказів для правильного вирішення спору, то суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи наявна виписка по картковому рахунку від 21 жовтня 2019 року, якою підтверджується, що 19 липня 2019 року на банківський рахунок позивача були зараховані кошти в сумі 10 201,33 грн. згідно з постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 09 листопада 2011 року у справі №2-а-3711/11.

Тобто, в матеріалах адміністративної справи вже наявні докази, які доводять обставини, з метою підтвердження яких відповідач просить суд витребувати докази в Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області.

З приводу покликань відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає, що позивач звернувся до суду з дотриманням шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України, так як фактична виплата належної йому суми пенсії за рішенням суду здійснена лише в липні 2019 року, відповідач відмовив позивачу у виплаті такої компенсації у листопаді 2019 року, а адміністративний позов подано до суду 12.12.2019.

При цьому, при розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18). Так, у вказаній постанові, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18.

Крім того, частина друга статті 46 Закону № 1058 передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору, судові витрати не підлягають розподілу на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 21084076) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована та включена до виплатних відомостей за квітень 2012 року на виконання судового рішення у справі № 2-а-3711/11 в сумі 10 201(десять тисяч двісті одна) грн. 33 коп. і виплачена у липні 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати ОСОБА_1 згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із травня 2012 року по вересень 2017 року на суму пенсії 10 201 (десять тисяч двісті одна) грн. 33 коп. та виплатити позивачу цю компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26.02.2021.

Суддя В.В. Щербаков