Ухвала

від 07.08.2007 по справі 22а-0086-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                             Справа  №22а-0086-07                                                                       

                                 головуючий

суддя у 1-ій 

                                 категорія

статобліку-34                                                                                                                    

інстанції- Кеся Н.Б.

                                                                                                                                                                         №А37/337

                УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 

серпня 2007 р.                                                             м.

Дніпропетровськ

Колегія суддів

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого     

Туркіної Л.П.

(доповідач)

суддів при секретарі:

 за участю представника  позивача: відповідача:

Стежко В.А., Проценко

О.А.,  Духневич О.С.   Кулюхін О.Ф. Клешня Л.А., Сорока

В.М.

розглянула у

відкритому засіданні   апеляційну скаргу Державної податкової

інспекції у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ на  постанову 

господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2007 року у

справі №А37/377-07 за  позовом: Товариства

з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче інноваційне комерційне

підприємство «Інно-Дніпро», м. Дніпродзержинськ  до відповідача: Державної податкової інспекції у м.

Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ про: визнання недійсним

податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

            У

листопаді 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

інноваційне комерційне підприємство «Інно-Дніпро», м. Дніпродзержинськ (далі

ТОВ «НВІКП «Інно-Дніпро») звернулося до господарського суду Дніпропетровської

області з позовною заявою про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення №0014782301/0/26075 від 23.08.2006р. зі сплати податку на  додану вартість за основним платежем в сумі

90415,00грн., штрафна санкція - 4508,00грн.

            Позов

пред'явлено до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м.

Дніпродзержинськ (далі ДПІ у м. Дніпродзержинську), якою винесено зазначене

податкове повідомлення-рішення.

            Позовні

вимоги обґрунтовані тим, що перевірка позивача проведена незаконно;  висновки, викладені в акті перевірки від

10.08.2006р., суперечать вимогам закону та фактичним обставинам.

            Зокрема

позивач вказує на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на

підставі акту від 10.08.06р., складеного за результатами перевірки, проведеної

на виконання постанови слідчого управління ПМ ДПА України від 20.07.06р. в ході

розслідування кримінальної справи.

            Вказана

перевірка не підпадає під визначення «планової» або «позапланової»,

передбачених ст. 111 Закону «Про державну податкову службу в

Україні», а тому могла бути проведена лише на підставі рішення суду. Обмеження

у підставах проведення перевірок, встановлені вказаною статтею, не поширюються

на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або

перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника

податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до

кримінально-процесуального законодавства.

            Оскільки

ніхто із посадових осіб позивача по справі, що розслідується, та по якій надано

доручення на проведення перевірки, до кримінальної відповідальності не

притягувався, то така перевірка та висновки за її результатами за відсутності

рішення суду є незаконними.

Також позивач вказує на

неправомірність висновку про невизнання податкового кредиту у позивача,

донарахованого на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ БП «Авангард» та

ТОВ «Антрацид», установчі документи та свідоцтва як платника ПДВ яких були

визнані недійсними, внаслідок довільного тлумачення  пп. 7.4.5 ст. Закону «Про податок на додану

вартість», фактичного ототожнення понять «відсутність податкової накладної» та

«наступне визнання у особи, яка видала податкову накладну, недійсним Свідоцтва

про включення до реєстру платників податку на додану вартість».

            Відповідно

до п. 7.2.4 Закону «Про податок на додану вартість» умовою правомірності

виписування податкової накладної є факт реєстрації особи, що виписує таку накладну,

у якості платника ПДВ.

Наступне визнання

недійсним свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 

не позбавляє покупця на отримання податкового кредиту.

Спірні податкові

накладні були виписані та оформлені 

особами, які на момент ПН були зареєстровані як платники ПДВ та мали

індивідуальний податковий номер, а відповідно й мали право виписувати та

видавати податкові накладні.

В рішеннях Деснянського

та Шевченківського районних судів, на які посилається відповідач, спірні

податкові накладні не були визнані недійсними, а тому внаслідок помилкового

поширення  рішень судів відповідач

прийшов до неправомірного висновку щодо невизнання податкового кредиту у

позивача.

            Відповідач проти позову

заперечував, вказуючи наступне:

            - перевірка  ТОВ

«НВІКП «Інно-Дніпро» з питань правильності 

перерахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при

фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «БП Авангард» та ТОВ  ПТФ «Антрацид», проведена на підставі

постанови слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 20.07.06р. При надходженні

постанови слідчого про призначення перевірки фінансово-господарської діяльності

контрагента підприємства, стосовно якого порушена кримінальна справа, акт

перевірки як офіціальний документ може бути визнаний джерелом доказів.

Проведення перевірки у кримінальній справі є 

процесуальним доказом збирання доказів, вона втрачає свій

адміністративний характер та набуває статусу кримінально-процесуальної

дії.  Наявність постанови слідчого про

призначення перевірки фінансово-господарської діяльності контрагентів

підприємства, стосовно якого порушена кримінальна справа, не потребує

додаткового звернення до суду для отримання дозволу для її проведення.

            В ході перевірки виявлено взаємовідносини ТОВ

«Інно-Дніпро» із суб'єктами господарювання - ТОВ ПТФ «Антрацид» та ТОВ БП

«Авангард», статутні та реєстраційні документи 

яких визнано недійсними у судовому порядку з моменту їх реєстрації, в

т.ч. визнано недійсними свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ.

            Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану

вартість»  зі змінами та доповненнями

право на нарахування податку та складання податкових накладних надається

виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2

Порядку заповнення податкової накладної (зі змінами та доповненнями),

затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 податкову накладну

складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій

присвоюється індивідуальний податковий номер платника податку на додану

вартість.

Згідно абз. 1 п.5

вказаного  порядку податкова накладна

вважається недійсною у випадку її заповнювання іншою особою, ніж вказано у п.2

цього порядку.

У зв'язку з

вищезазначеним відповідачем зроблений висновок про порушення ТОВ НВІКП

«Інно-Дніпро» п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 

Закону «Про податок на додану вартість» щодо безпідставного віднесення

до складу податкового кредиту у 2005 році витрат по сплаті податку на додану

вартість на загальну суму 90415,00грн., які не підтверджені податковими

накладними, оскільки виписані особами, які не є платниками податку на додану

вартість.

            Постановою суду від 22.02.07р. позов задоволено, визнано

недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.08.06р. №0014782301/0/26075.

            Висновки суду обґрунтовано тим, що факт визнання недійсними

установчих документів продавця та свідоцтва реєстрації платника податку при

фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит

покупця.

            Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану

вартість та накладати штрафні санкції на покупця за таких обставин, оскільки

чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення

штрафних санкцій.

            Відповідач з висновком суду не погоджується, в

апеляційній скарзі зазначає, що постанова господарського суду від 22.02.07р.

прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням

норм процесуального права.

            Відповідач зазначає, що судом не прийнято до уваги

положення статей 66,114, 130 Кримінального процесуального кодексу, ст. 2,3,10

Закону «Про державну податкову службу в Україні», невірно застосовано норми

Закону «Про податок на додану вартість», не враховано  Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідач вказує, що

судом першої інстанції при розгляді справи не прийнято до уваги, зокрема,  той факт, що рішенням Шевченківського

районного суду м. Києва від 17.04.06р. визнано недійсними статут ТОВ БП

«Авангард» з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника

податку ТОВ БП «Авангард» з моменту внесення в реєстр платників податків на

додану вартість, а саме з 03.06.2005 року, а також визнано недійсним протокол

зборів №1 засновників ТОВ БП «Авангард» від 04.05.2005 року.

Рішенням Деснянського

районного суду м. Києва від 02.06.05р. (справа №2-3984/2005) визнано недійсним

статут ТОВ ПТФ «Антрацид» (код ЄДРПОУ 33058356), який зареєстрований Печерською

районною державною адміністрацією у м. Києві за №10701020000000396, з моменту

його реєстрації - 28.07.04р., свідоцтво про реєстрацію платника податку на

додану вартість №37661799 з моменту його внесення в реєстр платників податків

на додану вартість з 02.08.04р. Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва

від 12.05.2006 року №6241 про анулювання реєстрації платника податку на додану

вартість ТОВ ПТФ «Антрацид» виключено з реєстру платників ПДВ з 02.08.2004р.

Рішенням

Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.06р. по справі №2-2632/2006

встановлено, що ОСОБА_1, від імені якого підписувались первинні документи, не

створював підприємство ТОВ БП «Авангард», не підписував будь-яких документів

про його створення та будь-якого доручення, яке б надавало право від його імені

створювати та реєструвати підприємство, фотографія в паспорті на ім'я ОСОБА_1

належить іншій особі.

            Оскільки ОСОБА_1 не створював ТОВ БП «Авангард» та не

підписував установчих та бухгалтерських документів, то заповнений бланк

податкової накладної, в якій значиться продавцем вказане підприємство,

вважається неналежним документом, виданим особою, яка не мала на це права.

            Посилаючись на вищезазначені обставини, відповідач

зазначає, що включення позивачем до податкового кредиту сум, підтверджених

податковими накладними ТОВ БП «Авангард» та ТОВ ПТФ «Антрацид» суперечить п.п.

7.2.4 п. 7.2. ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість», просить постанову

суду від 22.02.07р. скасувати, винести нову постанову, якою позивачу у

задоволенні позовних вимог  відмовити.

            Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу,

посилаючись на те, що постанова господарського суду від 22.02.07р. винесена з

урахуванням всіх обставин справи на підставі їх об'єктивної оцінки у

відповідності до вимог закону,  просить

постанову залишити в силі, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

            У судовому засіданні сторони підтримали обґрунтування

доводів апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу.

            Заслухавши представника позивача та відповідача,

дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна

скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

            На виконання постанови старшого слідчого ОВС слідчого

управління ПМ ДПА України від 20.07.2006р. посадовими особами ДПІ у м.

Дніпродзержинську проведено перевірку ТОВ «НВІКП «Інно-Дніпро» з питань

правильності перерахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)

позивача при фінансово-господарських відносинах з ТОВ ПБ «Авангард» та ТОВ ПТФ

«Антрацит». За період з 01.01.2005р. по 01.07.2006р., за результатами якої

складено Акт №114/23-108/19436929 від 10.08.06р.

            Актом перевірки встановлені порушення п.п. 7.4.5. п.7.4.

ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу

податкового кредиту у 2005 році витрат по сплаті  податку на додану вартість на загальну суму

90415,00грн., які не підтверджені податковими накладними, оскільки вони виписані

особою, яка не є платником ПДВ, а саме:

-     січень

2005р. на суму - 21154,00грн.;

-     лютий 2005р. на суму  - 11553,00грн.;

-     липень 2005р. на суму - 19478грн.;

-     серпень 2005р. на суму - 38229грн.

За підставі вказаного

акту відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 23.08.06р.

№0014782301/0/26075, яким підприємству донараховано податок на додану вартість

на суму 90415,00грн. та застосовано штрафні санкції на суму 45208,00грн.

Визначення спірних

податкових зобов'язань відповідачем пов'язується з наступними ми обставинами,

зафіксованими в акті перевірки.

Перевіркою встановлено

наявність взаємовідносин позивача з ТОВ ПТФ «Антрацид» на загальну суму  196245,19 грн., в тому числі ПДВ - 32707,54

грн.

Згідно договору №209

від 16.12.2004 року ТОВ НВІКП „Інно - Дніпро" у І кварталі 2005 року

включило до складу валових витрат суми згідно з актами виконаних робіт на

загальну суму 194781,19, в тому числі ПДВ -32463,54 грн.

На виконання умов

договору № 20/02-2 від 20.02.2005 року ТОВ ПТФ «Антрацид» відвантажило на адресу ТОВ

НВІКП «Інно - Дніпро» товарно-матеріальні цінності згідно видаткової накладної

№ 21/02-1 від 21.02.2005 року на загальну суму 1464,0 грн., в тому числі ПДВ -

244,0 грн.

Витрати по придбанню

ТМЦ у ТОВ ПТФ «Антрацид» та за

виконані роботи віднесені до складу валових витрат у І кварталі 2005 року в

сумі 163537,65 грн.

Суми податку на додану

вартість за вказаними договорами включені підприємством до податкового кредиту

відповідних звітних періодів, відображені у реєстрі отриманих накладних за

січень 2005 року та лютий 2005 року та відповідають даним податкової декларації

з ПДВ за січень, лютий 2005 року.

Рішенням Деснянського

районного суду м. Києва від 02.06.05р. визнано 

недійсним Статут ТОВ ПТФ «Антрацид» та свідоцтво платника ПДВ з

моменту    внесення в реєстр платників

ПДВ,  з 02.08.2004 року. 

Згідно акту від

12.05.06р. № 6241 ДПІ у Печерському районі  

м. Києва   виключила   ТОВ ПТФ «Антрацид» з реєстру платників ПДВ з

02.08.2004 року.

Також в ході перевірки

встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ «БП «Авангард» на загальну суму

346242,29грн., в тому числі ПДВ - 57707,05 грн.

Згідно договору № 35/у

від 25.06.2005 року ТОВ ЧВІКП «Інно - Дніпро» у III кварталі 2005 році включило

до складу валових витрат суми згідно актів виконаних робіт на загальну суму

242204,55 грн.

На виконання умов

договору від 01.07.2005 року за № 67 згідно специфікації до договору №1 від

27.07.2005 року та видаткової накладної від 27.07.2005 року №27/07-01, які

складено та підписано від імені ОСОБА_1 (директора - засновника ТОВ «БП

«Авангард»), ТОВ «БП Авангард» відвантажило на адресу ТОВ НВІКП «Інно-Ініпро»

ТМЦ на загальну суму 44505,74грн. в т.ч. ПДВ - 7417,62грн.

Згідно специфікації №2

від 04.08.2005 року до договору та видаткової накладної № 04/08-1 від

04.08.2005 року ТОВ «БП «Авангард» відвантажило на адресу ТОВ НВІКП

«Інно-Дніпро» ТМЦ на загальну суму 59532,0 грн., в т.ч. ПДВ - 9922,0 грн.

Суми податку на додану

вартість за вказаними договорами включені підприємством до податкового кредиту

відповідних звітних періодів, відображені у реєстрі отриманих податкових

накладних у липні та серпні 2005року та відповідають даним податкової

декларації з ПДВ за липень, серпень 2005 року.

Рішенням

Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2006 року визнано недійсним

Статут ТОВ «БП «Авангард» та свідоцтво платника ПДВ з моменту внесення в реєстр

платників ПДВ з 03.06.2005 року. В частині визнання розрахункових, первинних

бухгалтерських документів та податкових накладних недійсними позивачу

відмовлено.

Актом №2114 ДПІ у

Солом'янському районі м. Києва від 30.05.2006 року анульовано реєстрацію ТОВ

«БП «Авангард» як платника ПДВ.

Наведені обставини

підтверджується матеріалами справи у вигляді копій договорів, специфікацій до

них, витратних накладних, рахунків - фактур, податкових накладних, актів

прийому-передачі виконаних робіт тощо. Також в матеріалах справи є копії

судових рішень та акти про анулювання реєстрацію платника ПДВ відносно

контрагентів позивача.

З викладених обставин

відповідачем зроблений висновок про порушення ТОВ НВІКП «Інно-Дніпро» вимог п.п.

7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції,

яка діяла в спірний період), що призвело до безпідставного віднесення останнім

до складу податкового кредиту у 2005 році витрати по сплаті податку на додану

вартість на загальну суму 90415,00 грн., які не підтверджені податковими

накладними, так як податкові накладні виписані особами, які, на думку

податкової, не були платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів

погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що податкова

дійшла висновків, які суперечать чинному законодавству, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону «Про податок на додану

вартість» в редакції що діяла в спірний період, податковий кредит звітного

періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку

у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість

яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних

фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону

«Про податок на додану вартість» в редакції Закону №2505-IV  //2505-15/ 

від 25.03.2005 податковий кредит звітного періоду складається із сум

податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою

пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного

періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх

імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях

у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 вказаного

закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по

сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями,

а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським

документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт

(послуг).

Як встановлено судом

першої інстанції, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до

складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у січні, лютому,

липні та серпні 2005 року були надані податкові накладні, які не мали будь-яких

недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним

законодавством.

Податковою не доведено

факти виключення контрагентів позивача з Єдиного державного реєстру, а також

відсутність свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість на

момент здійснення спірних операцій. За таких обставин покупець не може нести відповідальність

за податковими накладними, виданими продавцями, так і за можливу

недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за

умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до ст. 18 Закону «Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються

достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не

внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа

може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися

на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі

відомості є недостовірними.

Згідно копій накладних, доданих до матеріалів

справи, вони були підписані від ТОВ ПТФ «Антрацид» - директором Піхур А.М., від

ТОВ «БП «Авангард» - директором ОСОБА_1

Як пояснили у судовому засіданні представники

відповідача, зазначені вище особи були зазначені у Єдиному державному реєстрі у

якості керівників.

Колегія суддів

погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання рішенням суду

недійсними установчих документів двох контрагентів позивача вже після

здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові

накладні, та подальше анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість

саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту

державної реєстрації таких юридичних осіб і до моменту виключення їх з

державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими

господарськими операціями податкових накладних.

Посилання податкової на

ту обставину, що приймаючи до уваги 

податкові накладні ТОВ «БП «Авангард» та ТОВ ПТФ «Антрацид», суд не

врахував факти, встановлені Шевченківським та Деснянським районними судами м.

Києва щодо створення ТОВ «БП «Авангард» та ТОВ ПТФ «Антрацид», а також осіб, що

визначені у якості їх засновників, чим порушив норми ч.1 ст. 69 КАС України, не

можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного:

Про наявність названих

судових рішень та наслідки їх прийняття суд першої інстанції зазначив наступне:

«Суд вважає помилковим висновок відповідача про непідтвердження позивачем права

на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними  установчих документів двох контрагентів  позивача вже після здійснення господарських

операцій, за якими ними були видані податкові накладні. Визнання недійсними

установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника

податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх

угод, укладених з моменту  державної

реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не

позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями

податкових накладних».

Щодо фактів,

встановлених рішенням Шевченківського та Деснянського районних судів м. Києва

слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.

72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній,

цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при

розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої

встановлено ці обставини.

Як пояснили у судовому

засіданні представники сторін, ні ДПІ у м. Дніпродзержинську, ні ТОВ НВІКП

«Інно - Дніпро» до участі у розгляді справи Деснянського районного суду м.

Києва №2-3984/2005 або Шевченківського районного суду м. Києва №2-2632/2006

залучені не були, будь які факти щодо них в рішеннях по справах №2-3984/2005 та

№2-2632/2006 не встановлювались.

            Таким

чином, постанова суду першої інстанції відповідає  матеріалам справи та діючому законодавству,

що відповідно до ст. 200 КАС України, є підставою для залишення апеляційної

скарги без задоволення, постанови господарського суду - без змін.

Приймаючи до уваги, що

господарський суд правильно встановив обставини справи та прийняв рішення без

порушення вимог процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає

необхідним постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу

- без задоволення.

Керуючись ст. ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську залишити без

задоволення.

            Постанову

господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2007 року залишити без

змін.

            Ухвала

набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена

відповідно до ст. 212 КАС України протягом місячного строку до Вищого

адміністративного суду України.

Ухвалу у повному обсязі

виготовлено 15.08.07р.

Головуючий суддя                                                                                           Л.П. Туркіна

                    судді:                                                                                   В.А. Стежко

                                                                                                                О.А. Проценко