Ухвала

від 09.03.2021 по справі 560/4095/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/4095/18

УХВАЛА

09 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Повного товариства "Подільський ломбард" ТОВ "ТІАРА-Л" І ТОВ "ТІАРА-Н" про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява, в якій національний банк України просить поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа по адміністративній справі №560/4095/19.

В обґрунтування поданої заяви національний банк України зазначив, що строк пред`явлення виконавчого листа по справі №560/4095/18 до виконання встановлено до 05.07.2019. Проте, у вказаний строк стягувач своєчасно не подав виконавчий лист до виконання через об`єктивні обставини.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини 3 статті 376 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

05.03.2019 рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду позов Нацкомфінпослуг до ПТ Подільський ломбард ТОВ ТІАРА-Л І ТОВ ТІАРА-Н про стягнення штрафу, про стягнення штрафу задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПТ Подільський ломбард ТОВ ТІАРА-Л І ТОВ ТІАРА-Н про стягнення штрафу до Державного бюджету України (на рахунок територіального управління Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника на балансовий рахунок 3111 Надходження до загального фонду державного бюджету, код бюджетної класифікації за доходами 21081100 Адміністративні штрафи та інші санкції, символ звітності 106) штраф у сумі 17 000,00 грн.

05.04.2019 рішення по справі № 560/4095/18 набрало законної сили.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.08.2020 замінено сторону стягувана у виконавчому провадженні, щодо примусового виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від

05.03.2019 № 560/4095/18, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на правонаступника Національний банк України, яка отримана Національним банком України 23.11.2020 (копія супровідного листа додається).

Відповідно до пункту 15.15 Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування ССІТС суд видає виконавчі документи в паперовій формі.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання по адміністративній справі № 560/4095/18 до 05.07.2019.

12 вересня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг (далі - Закон № 79- IX).

Ухваленим Законом № 79-ІХ здійснено законодавче закріплення перерозподілу та консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг та внесено зміни до таких законодавчих актів:

1) Господарського кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення;

2) Законів України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Про цінні папери та фондовий ринок , Про недержавне пенсійне забезпечення , Про страхування , Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , Про державну підтримку сільського господарства України , Про організацію формування та обігу кредитних історій , Про зовнішньоекономічну діяльність , Про кредитні спілки , Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю , Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , Про іпотечні облігації , Про аудиторську діяльність , Про Національний банк України , Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні , Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою , Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Про ліцензування видів господарської діяльності .

Зміни до зазначених вище законодавчих актів передбачають передачу повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у частині регулювання та нагляду у системі накопичувального пенсійного забезпечення, регулювання та нагляду за функціонуванням фінансово-кредитних механізмів і управлінні майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Решту повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, передається до Національного банку України.

Іншими словами, ухвалений Закон передбачає так званий "спліт" - ліквідацію Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та розподіл повноважень з регулювання фінансового ринку між Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР).

Тобто, до 30 червня 2020 року включно регулюванням ринку як і раніше займатиметься Нацкомфінпослуг, азі липня 2020 року цю функцію виконуватиме Національний банк України.

Таким чином, Національний банк України з незалежних від нього причин пропустив строк пред`явлення Виконавчого листа до виконання.

Також, варто акцентувати увагу суду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція ) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст.6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що п.1 ст.6 Конвенції ( Право на справедливий суд ) гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно- правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно з статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Приписами частини 1 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

Відповідно до пункту 18.1 розділу VIІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 18.2 розділу VIІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частина 6 статті 12 Закону №1404-VIII визначає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 376 Кодексу адміністративного судочинства України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Перелік таких причин законодавчо не визначений, їх наявність чи відсутність суд розцінює у кожній конкретній ситуації за своїм внутрішнім переконанням. При цьому, поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.04.2012 №11-рп/2012 вказав, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, судовий розгляд справи визначається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, в тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

За національним законодавством стадія виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду справи та саме на суд, який ухвалив рішення, покладено обов`язок контролю за його виконанням.

Суд також наголошує, що у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Хорнсбі проти Греції", "Ромашов проти України", "Шаренок проти України" та ряду інших, зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Надавши стягувачу право звернення до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, законодавець визначив, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання може бути пропущено, як з об`єктивних, так і з суб`єктивних причин, проте у кожному випадку потреба у пред`явленні виконавчого документа до виконання не зникає, тому, виникає необхідність у поновлені строку.

У свою чергу відмова суду в поновленні строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа призведе до того, що вказане судове рішення не буде виконане, та, як наслідок, буде порушено принцип юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, зазначене суперечитиме основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України є його складовою.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність у стягувача поважних причин такого пропуску, що не залежать від волевиявлення стягувача.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскільки пропуск строку для пред`явлення виконавчого листа по справі №560/4095/18, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом, до виконання відбувся з поважних причин, то заяву про його поновлення необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 248, 256, 376 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

заяву національного банку Украъни про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа по справі №560/4095/18 до виконання - задовольнити.

Поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі №560/4095/18 за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Повного товариства "Подільський ломбард" ТОВ "ТІАРА-Л" І ТОВ "ТІАРА-Н" про стягнення штрафу на три місяці з моменту набрання законної сили ухвалою суду про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Г.В. Лабань