Постанова

від 02.03.2021 по справі 520/3962/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 р.Справа № 520/3962/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " Горизонт" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 11.12.20 року по справі № 520/3962/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Горизонт"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Горизонт") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі за текстом також - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2019/001943/2 від 08.04.2019 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2019/00886 від 08.04.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 807000/2019/001943/2 від 08.04.2019 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2019/00886 від 08.04.2019.

Стягнуто з Харківської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в загальному у розмірі 12 006,25 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2020 касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В основу рішення суду касаційної інстанції покладено висновок про те, що за встановленого порушення процесуального права, допущеного судом першої інстанції, та не усунення вказаних порушень судом апеляційної інстанції, під час нового розгляду справи необхідним є виконання обов`язку щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового розгляду та проведення судового розгляду справи за правилами КАС України.

За результатами нового розгляду справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, Харківський окружний адміністративний суд не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що судом першої інстанції в порушення статей 49, 51-53, 57, 58 України неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Наводить обставини справи, викладені у позовній заяві, та вказує, що Харківським окружним адміністративним судом помилково взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.06.2019 у справі № 804/7761/15, оскільки ТОВ Горизонт не заперечувало свого обов`язку доведення митної вартості товару та надавало відповідачу документи, які підтверджували дійсну фактичну вартість товару, що підлягав митному оформленню.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Просить урахувати правові позиції Верховного Суду щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товарів та обов`язку доведення митної вартості ціни товару декларантом. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ТОВ Горизонт до митного оформлення подано митну декларацію № UА807170/2019/020279 від 08.04.2019 разом з документами на товар, що поставляється в Україну.

08 квітня 2019 року Харківською митницею ДФС (ідентифікаційний код 39534151) винесено рішення про коригування митної вартості товарів UA807000/2019/001943/2 (надалі також - Рішення), а саме: мотузки не в обплетенні не просочені, без покриття та без оболонки, лінійною щільністю 69000dtex (50 % поліестера; 50 % бавовни) торговельної марки buta plastic у кількості 3000 кг (YARN «ОЕ» ON MOP/НИТЬ ОЕ НА МОП, виробник - BUTA PLASTIC KALIP MARINE VE TECHIZAT ITHALAT IH RAC AT TICARET LIMITED SIRKETI, Туреччина).

На підставі вищезазначеного Рішення 08.04.2019 відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2019/00886, якою Товариство з обмеженою відповідальністю Горизонт повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, зазначених у митній декларації № UА807170/2019/020279 (надалі також - Картка відмови).

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані Рішення та Картка відмови відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, є правомірними та такими, що прийняті в межах чинного законодавства України. Крім того, суд першої інстанції врахував, що товар позивача випущено в вільний обіг за новою митною декларацією № UА 807170/2019/020485 від 09.04.2019.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частини першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15.

Судовим розглядом установлено, що між ТОВ Горизонт та BUTA PLASTIC KALIP MARINE VE TECHIZAT ITHALAT IH RAC AT TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) укладено контракт № 2009-17 від 20.09.2017 (т. 1 а.с. 23-32).

За контрактом № 2009-17 від 20.09.2017 ТОВ Горизонт придбало товар: мотузки не в обплетенні не просочені, без покриття та без оболонки, лінійною щільністю 69000dtex (50 % поліестера; 50 % бавовни) торговельної марки buta plastic у кількості 3000 кг (надалі також - Товар).

Відповідно до пункту 2.3 Контракту № 2009-17 від 20.09.2017 ціна на Товар також включає в себе вартість тари, пакування, маркування, навантаження та митні витрати на території Туреччини.

Відповідно до довідки про вартість транспортування вих. № 882724/19 від 05.04.2019, вартість транспортування вантажу, поставленого за вищезгаданим контрактом, у тому числі Товару, склала 24995,38 грн. У цій же довідці зазначено, що страхування вантажу не проводилося. Шляхом розподілу транспортних витрат між одиницями вантажу, поставленого за контрактом, було визначено, що на транспортування Товару прийшлася сума 395,07 доларів США, що було враховано декларантом під час визначення митної вартості Товару. Розрахунок вартості транспортування Товару до порту України здійснений таким чином: загальна вага Товару (3000 кг) помножена на загальну вартість транспортування поставки (24995,38 грн) і поділена на загальну вагу поставки (7126 кг, зазначена у пакувальному листі від 25.03.2019).

Таким чином, складовими митної вартості Товару є ціна фактично сплачена або така, що підлягає сплаті, та витрати на транспортування Товару.

Відповідно до пункту 3 додатку № 6 від 15.02.2019 до контракту № 2009-17 від 20.09.2017 (т. 1 а.с. 36), умовою поставки Товару є здійснення позивачем передоплати у розмірі 100 %. Отже, ціна, що підлягає сплаті за Товар, співпадає із ціною, що фактично сплачена (ціна, визначена контрактом, фактично сплачена у повному обсязі до моменту перевезення Товару через митний кордон України та визначення митної вартості). Отже, при визначенні митної вартості Товару враховується фактично сплачена ціну за Товар та транспортні витрати Позивача.

Відповідно до графи 10 пункту 1 додатку № 6 від 15.02.2019 до контракту № 2009-17 від 20.09.2017 загальна вартість Товару складає 4800,00 доларів США.

Загальна вартість поставленого товару відповідно до додатку № 6 від 15.02.2019 до контракту № 2009-17 від 20.09.2017 складала 13620,40 доларів США. Відповідно до зазначеного додатку, постачальник надав проформу-інвойс № 6 від 15.02.2019, на підставі якого позивачем 28.02.2019 сплачено повну вартість поставленого товару - 13620,40 доларів США (за платіжним дорученням № 17 від 28.02.2019), у тому числі 4800,00 доларів США за Товар (позиція 10 проформи-інвойсу).

ТОВ Горизонт до митного оформлення подано митну декларацію № UА807170/2019/020279 від 08.04.2019 разом з документами на товар, що поставляється в Україну.

Митне оформлення товару здійснювалось ТОВ "Горизонт" за основним методом (ціною Товару за контрактом № 2009-17 від 20.09.2017, п. 1 додатку № 6 від 15.02.2019, проформою-інвойсом № 6 від 15.02.2019 до нього, інвойсом № 061798 від 25.03.2019 (позиція 17)).

Транспортні витрати позивача підтверджено довідкою про вартість транспортування вих. № 882724/19 від 05.04.2019 (з урахуванням відомостей, відображених у пакувальному листі від 25.03.2019).

Тобто, митному органу позивачем надані документи, які передбачені ст. 53 МК України, що містять дані, на підставі яких кількість і ціна партії товару повністю ідентифікуються.

Посадовою особою митниці проведено процедуру консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів шляхом надіслання електронного повідомлення засвідченого ЄЦП інспектора, що відповідачем не заперечується.

08 квітня 2019 року позивачу направлено запит відповідача № 697е9633-6636-4278-аеаІ-с7сЮс4еа3896 про витребування додаткових документів, а саме:

1) документального підтвердження відсутності прав покупця використання оцінюваних товарів; умов або застережень щодо продаж) оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів:

2) на виконання вимог частини 3 статті 53 Кодексу: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на це декларант зазначив, що додаткові документи в обсязі, визначеному в запиті, надати не має можливості і висловив прохання визначити митну вартість з урахуванням вже поданих документів.

Колегія суддів зазначає, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Згідно з ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, декларант подає митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Проте, відповідно до умов пункту 2.3 Контракту № 2009-17 від 20.09.2017, ціна на Товар також включає в себе вартість тари, пакування, маркування, навантаження та митні витрати на території Туреччини. Отже, вищезазначені показники не впливають на визначення митної вартості Товару.

З огляду на те, що декларантом позивача надані зазначені вище документи, колегія суддів зазначає, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Окремо колегія суддів зазначає, що визначення митної вартості товару лише виходячи з відомостей з одного джерела, не є достатнім обґрунтуванням визначення вартості товару, а застосування цінової інформації щодо імпортних операцій за фактами митних оформлень ЄАІС МД № UA807190/2019/7194 від 23.02.2019 (митне оформлення якого є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення) не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.

Одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019 у справі № 820/636/17, від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020 у справі 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16).

Як убачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2019/001943/2 від 08.04.2019 відповідачем здійснено коригування митної вартості товару за другорядним методом - резервним, відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Проте, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судовим розглядом установлено, що позивачем разом із митною декларацією було надано документи, необхідні для митного оформлення.

Проте, митним органом не зазначено, які саме розбіжності мають подані документи, чи яких відомостей не вистачає, або які наявні ознаки підробки документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Докази того, що у позивача існували такі обставини чи розбіжності відповідачем не надано.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення. Разом з тим, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2019/001943/2 від 08.04.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2019/00886 від 08.04.2019.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2019/001943/2 від 08.04.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2019/00886 від 08.04.2019 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що товар позивача випущено в вільний обіг за новою митною декларацією № UА 807170/2019/020485 від 09.04.2019 під фінансову гарантію сплати митних платежів згідно з ч. 7 ст. 55 МК України, що на теперішній час має юридичну силу, колегія суддів зазначає таке.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність визначена главою 4 Митного кодексу України.

Частиною 1 статтею 24 Митного кодексу України встановлено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 24 Митного кодексу України предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

Правила цієї глави 4 Митного кодексу України застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності (ч. 3 ст. 24 Митного кодексу України).

Частиною 1 статті 29 Митного кодексу України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, національним законодавством встановлено строк тривалістю у шість місяців (який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав) впродовж якого особа може здійснити правовий аналіз рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень та звернутись до суду за захистом у випадку виявлення обставин щодо порушення гарантованих прав, свобод та інтересів такої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач оформив нову митну декларацію № UА 807170/2019/020485 від 09.04.2019 (т. 1 а.с. 82), на підставі якої митним органом товар оформлено та випущено у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України.

Колегія суддів зазначає, що подання декларантом «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» не може бути достеменним доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припуститися, що декларант на момент подання такої «нової декларації» погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його протягом шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.

Зі змісту положень Митного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що приписи обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право впродовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» .

Водночас, як слідує з частини 7 статті 55 Митного кодексу України, декларант має право у випадку незгоди (під час митного оформлення товару) з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за своїм зверненням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Разом з цим, відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа може протягом 80 днів з дня випуску товарів надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У такому випадку митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. За вказаних обставин надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Отже, положеннями ч. 7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено лише додаткові преференції для декларанта у вигляді можливості протягом 80 днів зібрати та подати митному органу додаткові документи у випадку якщо про незгоду буде заявлено під час митного оформлення і випуск товару буде здійснено у вільний обіг «під гарантію» . Митний орган, в свою чергу, при надходженні додаткових документів у вказаний проміжок часу самостійно зможе переглянути винесене ним рішення про коригування митної вартості.

У випадку ж випуску товарів у вільний обіг шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» декларант названими правами щодо можливості подання протягом 80 днів митному органу додаткових документів для перегляду митним органом свого рішення не наділений.

Відтак, єдиним негативним наслідком для декларанта у випадку випуску товарів у вільний обіг шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» є неможливість застосування положень ч. 7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, якими встановлено додаткові преференції для декларанта, який про незгоду заявив під час митного оформлення та здійснив випуск товару у вільний обіг «під гарантію» .

У свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 Митного кодексу України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду без будь-яких застережень чи умов (випуску та порядку випуску товарів у вільний обіг), в тому числі, за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Крім того, статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Вказаний принцип верховенства права проголошено як один із основних принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавства не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» .

На наслідки такої нечіткості закону вказує ціла низка судових рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 року у справі № 821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі № 825/1990/17, в яких надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під гарантію» чи «за новою декларацією» .

Отже, норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного товару та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.

З урахуванням наведеного, оформлення товару позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних.

Посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товарів та обов`язку доведення митної вартості ціни товару декларантом не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у цій справі та їм не суперечать.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими позиціями, що містяться у постановах Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17 та від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16 від 26.01.2021, які враховуються колегією суддів з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, відповідно до яких суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що за подання апеляційної скарги позивачем сплачено 2881,50 грн за платіжним дорученням № 6000 від 06.01.2021.

Так як Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, стягнувши з Слобожанської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 2881,50 грн на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Горизонт" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року по справі № 520/3962/19 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " Горизонт" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2019/001943/2 від 08.04.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2019/00886 від 08.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Горизонт" суму сплаченого судового збору в розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн.) 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 09.03.2021 року