Постанова

від 03.03.2021 по справі 620/1849/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1849/20 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Масловської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року

у справі № 620/1849/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівпобутхім

до відповідача Управління Держпраці у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2020 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівпобутхім (надалі - позивач, ТОВ Чернігівпобутхім ) з позовною заявою до Управління Держпраці у Чернігівській області (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 11 березня 2020 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-104/0827/16.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2020 року по справі № 751/986/20, яка набрала законної сили, встановлено, що товариство не використовувало працю найманих працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а отже товариство не порушувало ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Крім того, зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівпобутхім задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову від 11 березня 2020 року № 25-01-104/0827/16 про накладення штрафу.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівпобутхім" судовий збір у сумі 3755,70 грн.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального, що є підставою для скасування судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою доводи відповідача, що інспекційне відвідування проводилось на підставі чинного Порядку, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 823, який зазначено в наказі Управління від 28.11.2019 № 735 та направленні на проведення контрольного заходу від 28.11.2019 № 1133.

Представники позивача в судове засідання заперечували проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі та просили рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками відповідача 03.12.2019 року було проведено інспекційне відвідування ТОВ Чернігівпобутхім за адресою м. Чернігів вул. Робітнича буд. 9, за результатами складений Акт № 25-01-104/0827 від 11.12.2019 року.

За наслідками проведеного інспекційного відвідування складено протокол про адміністративне правопорушення № 25-01-104/0008 від 04 лютого 2020 року.

Під час інспекційного відвідування встановлено, що працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України).

Керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2013 року № 509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, вирішено: накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівпобутхім", код 40212104, юридична адреса: м. Чернігів, вул. І.Мазепи, буд. 59, фактична адреса: м. Чернігів, вул. Робітнича, буд. 9 штраф у розмірі 250 380,00 (двісті п`ятдесят тисяч триста вісімдесят) гривень.

Протокол про адміністративне правопорушення № 25-01-104/0008 від 04 лютого 2020 року скеровано для розгляду до Новозаводського районного суду м. Чернігова.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2020 року (справа №751/986/20) провадження у справі про притягнення директора ТОВ "Чернігівпобутхім" ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУПАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За наслідками інспекційного відвідування відповідачем винесено відносно юридичної особи постанову від 11 березня 2020 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-104/0827/16, в розмірі 250380,00 грн, на підставі постанови КМ України від 17 липня 2013 року № 509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позивних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що порушення, виявлені відповідачем підчас позапланового заходу державного нагляду (контролю), проведеного без наявних на те повноважень, не можуть бути підставою для винесення припису та притягнення до відповідальності позивача у вигляді штрафу, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вказані спірні акти індивідуальної дії є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, частиною 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007р. №877-V (надалі - Закон України від 05.04.2007р. №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2007р. №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частиною 4 статті 2 Закону України від 05.04.2007р. №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України від 05.04.2007р. №877-V зазначені у ч.4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов`язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин , виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного контролю, або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13-18, 20, 21 цього Закону.

Тобто, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Конституційне поняття закон , на відміну від поняття законодавство , не підлягає розширеному тлумаченню. Це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень.

Положеннями статті 3 Закону України від 05.04.2007р. №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення цього Закону, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.

Варто зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

У свою чергу, постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (надалі - Порядок №295), яка визначала процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019року по справі №826/8917/17.

Так, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов правового висновку про те, що Порядком №295 безпідставно поширено норми міжнародних Конвенцій на відносини, які такими Конвенціями не регулюються. Не розмежовано коло суб`єктів господарювання, на яких розповсюджуватиметься зазначений порядок контролю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією міжнародної організації праці №81 1947р. про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом України №1985-IV від 08.09.2004р. та Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969р. про інспекцію праці в сільському господарстві, та коло суб`єктів господарювання, під час перевірки яких не застосовуватимуться такі особливості, а перевірки здійснюватимуться відповідно до вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Згідно частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частиною 1 статті 325 КАС України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, з моменту винесення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі №826/8917/17 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відтак, приписи Порядку №295 не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки він не був чинний на момент проведення інспекційного відвідування позивача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 року по справі №420/5895/18.

Однак, вказаний наказ про проведення інспекційного відвідування винесено Управлінням Держпраці у Чернігівській області, тобто після втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Також, як вбачається з наказу Управління Держпраці у Чернігівській області підставою для проведення інспекційного відвідування слугувало звернення фізичної особи до відповідача.

Відповідно до преамбули Закону України Про основні засади додержавного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною 5 вказаної вище статті Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні враховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09 липня 2020 року м. Київ справа № 818/585/17.

Так, статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, у абзаці 5 частини 1 статті 6 Закону № 877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Як вбачається з вказаних вище норм, вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано суду доказів погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки, з огляду на підставу проведення такої перевірки, що відповідно до приписів статті 6 Закону №877-V є передумовою здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 року по справі № 809/799/17 та в ухвалі від 08.09.2020 року по справі № 280/5983/19.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що за відсутністю відповідного погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю є самостійною підставою для визнання перевірки (інспекційного відвідування) незаконною, а прийняте за її результатами рішення протиправним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення визначеного законом порядку здійснення певних процедур підриває основи правової держави та не може бути допустимим для існування в рамкам правового суспільства, оскільки руйнує правовий порядок в державі і створює умови для різного роду зловживань з боку суб`єктів владних повноважень і ставить їх у більш вигідне становище порівняно з фізичними чи юридичними особами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Посилання апелянта на те, що перевірка проведена у відповідності до Порядку №823, колегіє суддів не бере до уваги, оскільки в Акті інспекційного відвідування чітко зазначено, що відвідування відбулося на підставі Постанови КМ України від 26 квітня 2017 року №295, яке на час перевірки втратило чинність.

Також, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що Акт інспекційного відвідування є типовим, оскільки у суб`єкта владних повноважень було достатньо часу (з 14.05.2019 р. по 11.03.2020 р) для приведення типових документів у відповідності до вимог законодавства, шляхом виключення посилання на постанову №295.

Посилання апелянта на диск, на якому зафіксовано, що у позивача на підприємстві працюють робітники, які офіційно не працевлаштовані, колегією суддів не береться до уваги, оскільки в Постанові Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2020 року по справі №751/986/20 зазначено, що невстановлених осіб до роботи в ТОВ Чернігівпобутхім за адресою місто Чернігів вулиця Робітнича будинок 9 без оформлення трудового договору не допущено та відсутній склад правопорушення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області - залишити без задоволення .

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 09 березня 2021 року.