Рішення

від 24.02.2021 по справі 916/2770/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2770/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/2770/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬЯМС" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 68/1, код ЄДРПОУ 38016656) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр Маршал" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 68/1, код ЄДРПОУ 33656873)

до відповідача Трофимчук Марини Олегівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 73 649,76грн., -

Представники сторін:

від позивачів - Шевцов А.В., ордери № 131774 та 131775, дата видачі : 23.09.20;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬЯМС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр Маршал" звернулись до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Трофимчук Марини Олегівни про стягнення 73 649,76грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди №б/н від 01.01.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2020р. провадження по справі №916/2770/20 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

29.10.2020р. за вх. №28861/20 до суду від позивачів надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого останні просить суд прийняти уточнення позовну заяву та стягнути на їх користь з Трофимчук Марини Олегівни заборгованість в сумі 73 649,76грн.

Ухвалою суду від 26.11.2020р. справу №916/2770/20 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.2020р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивачів, суд встановив наступне.

01.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільямс" (надалі - "орендодавець"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр Маршал" (надалі-"постачальник") та Фізичною особою - підприємцем Трофимчук Мариною Олегівною ("орендар") було укладено Договір оренди б/н, за яким орендодавець здав, а орендар прийняв в орендне користування частину нежитлового приміщення на першому поверсі будинку, розташованого в м. Одесі по вулиці Академіка Вільямса, 68/1, площею 60 кв.м., іменоване надалі "приміщення".

Згідно п.1.2 Договору, зазначене приміщення здається орендарю згідно Акту прийому-передачі.

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що загальна орендна плата за цим Договором визначена за календарний місяць і складає 2000,00 гривень без ПДВ. Кожен квартал орендна плата корегується у відповідності до індексу інфляції за попередні три місяці.

Відповідно до п.3.2 Договору, зміна розміру орендної плати здійснюється шляхом підписання додаткової угоди. У разі незгоди орендаря з зміною орендної плати і відмови від підписання додаткової угоди, дія цього договору підлягає припиненню через 1 місяць з моменту письмового повідомлення про зміну розміру орендної плати.

Орендну плату за поточний місяць орендар зобов`язаний вносити на банківський рахунок, вказаний орендодавцем, не пізніше 5-ти днів з моменту отримання орендарем письмового рахунки на оплату, який виставляється орендодавцем Орендна плата є платежем, не залежним від результатів господарювання орендаря. Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату навіть у випадках вимушеного простою своєї господарської діяльності, за винятком випадків, коли такий простій викликаний навмисними діями Орендодавця (п. 3.3, 3.4 Договору).

За умовами п. 3.5. Договору визначено, що крім орендної плати, орендар на підставі письмового рахунку відшкодовує постачальнику комунальних послуг щомісяця фактично понесені ним витрати, а саме: за користування водою і каналізацією, згідно з показаннями водоміра, встановленого на введенні в приміщення, і діючих тарифів організації постачальника води, або на підставі окремо укладеного договору з постачальником води; за користування електроенергією, згідно з показаннями електролічильника, встановленого на введенні в приміщення, і діючих тарифів організації постачальника електроенергії, або на підставі окремо укладеного договору з постачальником електроенергії; за користування опаленням, згідно з показаннями газового лічильника за тарифами постачальника газу помноженого на коефіцієнт 0,107 (відношення площі приміщення до опалювальної площі будівлі); вартість гостьового паркування з боку проїжджої частини, з розрахунку: 2 (два) машино місця; 1/5 частину витрат на розміщення реклами на стелі, освітлення, обслуговування рекламної конструкції і підтримка її в безпечному стані. Вартість ремонтних робіт по попередньому погодженню; орендар зобов`язаний відшкодувати постачальнику комунальних послуг фактично понесені ним витрати не пізніше 30 числа місяця, в якому ці витрати поніс постачальник комунальних послуг, згідно виставленого рахунку.

Згідно з п. 4.3.2 Договору, орендар зобов`язується своєчасно оплачувати орендодавцю орендну плату в порядку, передбаченому розділом 3 цього Договору.

У п. 5.2 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати або внесення її не в повному обсязі орендар сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,5 % від суми заборгованості.

У відповідності до п. 5.3. Договору, у разі несвоєчасного відшкодування комунальних послуг або відшкодування їх не в повному обсязі орендар сплачує постачальнику комунальних послуг пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,5% від суми заборгованості.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 35 місяців з дати передачі приміщення за актом прийому-передачі (п.7.1Договору).

В додатку №1 до Договору оренди, сторони узгодили план розміщення орендованого приміщення.

Згідно акту прийому-передачі приміщення, що є додатком №2 до Договору, ТОВ "Вільямс" та ТОВ "Бізнес-центр Маршал" передали, а ФОП Трофимчук Марина Олегівна прийняла в срочне орендне користування приміщення на першому поверсі нежитлової будівлі по вул. Ак.Вільямса, 68/1 площею 60 кв.м.

02.04.2020 року між ТОВ "Вільямс", ТОВ "Бізнес-Центр Маршал" та ФОП Трофимчук Мариною Олегівною було укладено Угоду про розірвання Договору оренди від 01.01.2020 року (надалі - Угода), відповідно до п.1 якого, сторони домовились за взаємною згодою розірвати діючий між ними Договір оренди від 01.01.2020 року з 01.05.2020 року.

При цьому у п. 2 Угоди, сторони узгодили, що на момент підписання цієї Угоди сума заборгованості перед орендодавцем за договором становить 5000грн., перед постачальником становить 41 780,14 та визначили строки ліквідації заборгованості за Договором, а саме: 16 780,14 грн. - до 01.06.2020 року, 30 000 грн. - до 01.07.2020 року.

Згідно до п. 3 Угоди, сторони домовились підписати акт прийому-передачі приміщення до 08.05.2020 року.

Ця Угода набирає чинності з 01 травня 2020 року, пункти 2 та 3 продовжують діяти до виконання Сторонами своїх зобов`язань, складена у трьох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із Сторін. (п.4 Угоди).

Як вказує позивач 2 відповідачем було частково сплачено суму заборгованості, яка була зафіксована у угоді, а саме погашено 7 000грн., в звзяку з чим заборгованість перед ТОВ Бізнес-центр Маршал склала 34 780,14грн.

Однак, як зазначають позивачі, в порушення умов Договору оренди від 01.01.2020 року та Угоди про розірвання Договору оренди від 01.01.2020 року, яку укладено 02.04.2020 року, відповідач не сплатив узгоджену сторонами заборгованість, у зв`язку з чим, станом на момент звернення з даним позовом, у відповідача перед позивачами існує прострочене грошове зобов`язання у розмірі 39 780,14 грн., на яке позивачем нараховано 33 184,51 грн. пені, 141,11 грн. - інфляційних втрат та 544,01 грн. - 3% річних.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди від 01.01.2020 року та Угоди про розірвання Договору оренди від 01.01.2020 року, яку укладено 02.04.2020 року, стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬЯМС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр Маршал" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно до ч.ч.1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено матеріалами справи, 01.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільямс" (надалі - "орендодавець"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр Маршал" (надалі-"постачальник") та Фізичною особою - підприємцем Трофимчук Мариною Олегівною ("орендар") було укладено Договір оренди б/н, за яким орендодавець здав, а орендар прийняв в орендне користування частину нежитлового приміщення на першому поверсі будинку, розташованого в м. Одесі по вулиці Академіка Вільямса, 68/1, площею 60 кв.м., іменоване надалі "приміщення".

Згідно п.1.2 Договору, зазначене приміщення здається орендарю згідно Акту прийому-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. (ст. 654 Цивільного кодексу України).

02.04.2020 року між ТОВ "Вільямс", ТОВ "Бізнес-Центр Маршал" та ФОП Трофимчук Мариною Олегівною було укладено Угоду про розірвання Договору оренди від 01.01.2020 року (надалі - Угода), відповідно до п.1 якого, сторони домовились за взаємною згодою розірвати діючий між ними Договір оренди від 01.01.2020 року з 01.05.2020 року.

При цьому у п. 2 Угоди, сторони узгодили, що на момент підписання цієї Угоди сума заборгованості перед орендодавцем за договором становить 5000грн., перед постачальником становить 41 780,14 та визначили строки ліквідації заборгованості за Договором, а саме: 16 780,14 грн. - до 01.06.2020 року, 30 000 грн. - до 01.07.2020 року.

Згідно до п. 3 Угоди, сторони домовились підписати акт прийому-передачі приміщення до 08.05.2020 року.

Ця Угода набирає чинності з 01 травня 2020 року, пункти 2 та 3 продовжують діяти до виконання Сторонами своїх зобов`язань, складена у трьох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із Сторін. (п.4 Угоди).

Однак, як встановлено судом, в порушення умов Договору оренди від 01.01.2020 року та Угоди про розірвання Договору оренди від 01.01.2020 року, яку укладено 02.04.2020 року, відповідач не сплатив узгоджену сторонами заборгованість, у зв`язку з чим, станом на момент звернення з даним позовом, у відповідача перед позивачами існує прострочене грошове зобов`язання у розмірі 39 780,14 грн., а саме перед ТОВ ВІЛЬЯМСА - 5000грн. та перед ТОВ Бізнес-центр Маршал - 34 780,14грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, згідно наданого позивачем розрахунку, у погоджені угодою про розірвання договору строки відповідач не сплатив заборгованість за договором.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим відповідачем, в порушення вимог положень ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів сплати у визначені Угодою строки на користь позивача суми заборгованості за договором у розмірі 39 780,14 грн.

Більш того, з огляду на підписання відповідачем угоди про розірвання договору оренди від 01.01.2020 року, суд зазначає, що відповідач був обізнаний про наявність у нього заборгованості в сумі 46 780,14грн., а саме 5000грн. перед ТОВ Вільямс та 41 780,14грн. перед ТОВ Бізнес-центр Маршал яка була частково сплачена.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Трофимчук Мариною Олегівною у встановлений договором строк не здійснило повну сплату заборгованості у відповідності до умов угоди про розірвання договору оренди від 01.02.2020 року, в зв`язку з чим, вимога позивачів про стягнення суми основної заборгованості в загальному розмірі 39 780,14 грн. є цілком обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем, що зумовило нарахування останнім пені в загальному розмірі 33 184,51грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 5.2 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати або внесення її не в повному обсязі орендар сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,5 % від суми заборгованості. Уразі несвоєчасного відшкодування комунальних послуг або відшкодування їх не в повному обсязі орендар сплачує постачальнику комунальних послуг пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,5% від суми заборгованості (п.5.3 договору).

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені в сумі 33 184,51грн. на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином, щодо ставки з якої обраховувалась пеня, з цих підстав судом в цій частині за допомогою системи "Ліга Закон" , було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому загальна сума пені яка підлягає задоволенню складає 3 698,03 грн., а саме на корить ТОВ ВІЛЬЯМСА - 321,31грн., та ТОВ Бізнес-центр Маршал - 3376,72грн.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України .

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в загальному розмірі 544,01грн. та інфляційних витрат в загальному розмірі 141,11 грн.. Розглянувши надані позивачами розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачами обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Трофимчук Марини Олегівни трьох відсотків річних в загальному розмірі 544,01грн. та інфляційних витрат в загальному розмірі 141,11грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬЯМС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр Маршал" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Стосовно вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із матеріалами справи, 18.09.2020 року між позивачем 2 ТОВ "Бізнес-центр Маршал" (клієнт) та адвокатським бюро "Павлишин та партнери" (адвокат) був укладений договір про надання професійної правничої допомоги №2/18-09/20 (Договір), за умовами якого адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, а саме вчинити від імені та за рахунок клієнта певні юридичні дії або надати клієнту за його дорученням інші послуги юридичного характеру, що зазначені нижче та які разом і незалежно від їх змісту іменуються в тексті договору "послугами2 або "дорученням", а клієнт зобов`язується сплатити за них відповідну плату.

Відповідно до п. 1.2 Договору, за цим договором клієнту надаються на території України наступні послуги та виконуються наступні доручення клієнта, що відповідають галузям права, в яких спеціалізується адвокат, зокрема але не виключно надання професійної правничої допомоги та представлення інтересів клієнта у судах будь-якої інстанції при розгляді справ про стягнення з Трофимчук Марини Олегівни заборгованості.

18.09.2020 року між ТОВ "Вільямс" та адвокатським бюро "Павлишин та партнери" було укладено додаткову угоду №1 до Договору, згідно п. 1.1 якої клієнт оплачує надані адвокатом послуги в гривнях відповідно до ставки погодинної оплати роботи адвоката.

Відповідно до п. 1.2.1 вартість однієї години роботи адвоката становить 1000 грн. та визначається у еквіваленті ЄВРО згідно котируванням між банківського валютного ринку України на узгоджену сторонами дату або в робочий день, що передує даті укладання Договору (Додаткової угоди). Для цілей цього пункту курс євро до гривні розуміється сторонами як середній курс продажу євро за гривню.

Згідно із актом здачі-прийняття наданих послуг №2 від 24.11.2020 року до договору про надання правничої допомоги від №2/18-09/20 від 18.09.2020 загальна сума послуг з надання правничої допомоги становить 5000 грн. У зазначеному акті наведено детальний опис наданих послуг.

На підставі виставлених адвокатським бюро рахунків-фактур №1 від 24.11.2020 року, за надані послуги правничої допомоги позивачем було перераховано останньому 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №48від 24.11.2020 року та випискою по рахунку адвокатського бюро від 25.11.2020 року.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №916/2770/20 та заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, враховуючи ціну позову (5000 грн), є співмірною.

У відповідності до ч.5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки відповідачем не заявлені заперечення щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвокат в загальній сумі 5 000грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬЯМС" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 68/1, код ЄДРПОУ 38016656) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр Маршал" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 68/1, код ЄДРПОУ 33656873) до Трофимчук Марини Олегівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Трофимчук Марини Олегівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬЯМС" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 68/1, код ЄДРПОУ 38016656) основний борг в сумі 5 000 (п`ять тисяч)грн. 00коп., пеню в розмірі 321 (триста двадцять одна)грн. 31коп , 3% річних в розмірі 69 (шістдесят дев`ять)грн. 26коп., інфляційні витрати в сумі 24(двадцять чотири)грн. 77коп. та судовий збір 159 (сто п`ятдесят дев`ять)грн. 45коп. та витрат на правничо правову допомогу в сумі 632 (шістсот тридцять дві)грн. 50коп.

3. Стягнути з Трофимчук Марини Олегівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр Маршал" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 68/1, код ЄДРПОУ 33656873) основний борг в сумі 34 780 (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят)грн. 14коп., пеню в розмірі 3 376 (три тисячі триста сімдесят шість)грн. 72коп., 3% річних в розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири)грн. 74коп., інфляційні витрати в сумі 116(сто шістнадцять)грн. 34коп. та судовий збір 1 100 (одна тисяча сто)грн. 99коп. та витрат на правничо правову допомогу в сумі 4 367 (чотири тисячі триста шістдесят сім)грн. 50коп.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 09 березня 2021 р.

Суддя К.Ф. Погребна