Рішення

від 01.03.2021 по справі 569/16735/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/16735/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.

з участю:

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Рудики С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Просить визначити їй частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0441 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка становить 83/100.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у її власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.08.1996 року виданого Першою Рівненською держнотконторою, реєстраційний № 291 та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.11 2015 року, виданого Другою Рівненською держнотконторою, реєстраційний №1-877 перебуває 39,5/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 . Відповідач є власником 11,5/100 частки домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2008 року, виданого Пуховою Н.Ю., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, реєстраційний №2-143. За домоволодінням АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка площею 0,0932 га. Один із співвласників домоволодіння, а саме ОСОБА_3 , який є власником 49/100 частки домоволодіння отримав самостійно у власність частину земельної ділянки площею 0,0491 га, що підтверджужться державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №221182 від 16.05.2007 року. Невизначеність часток позбавляє позивача можливості здійснювати в повному обсязі своє право власності, зокрема розпорядитися своєю часткою як це передбачено нормами Цивільного та Земельного кодексів.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Рудика С.Ю. підтримали позов в межах доводів позовної заяви та заявлених вимог, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. 11.01.2021 р. ним було подано до суду письмовий відзив зі змісту якого вбачається, що відповідач позов визнав частково.

Свою правову позицію обгрунтував тим, що при розрахунку площі частки ОСОБА_1 під домоволодінням АДРЕСА_1 слід виходити з площі земельної ділянки у 1023 кв.м., а не у 932 кв.м., як у позовній заяві. Інформаційною довідкою № 227899983 від 13.10.2020р., сформованою державним реєстратором Бережнюк Марією Богданівною ОСОБА_1 належить частка у 28/100 у житловому будинку загальною площею 147,7 кв.м. Аналогічна інформація міститься у додатку №2 до позовної заяви: Актуальна інформація про право власності (від 07.09.2018р.), згідно якої ОСОБА_1 належить частка у 28/100 у житловому будинку загальною площею 147,7 кв.м. Зважаючи на вищевикладене, частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0441га., дорівнює 64,9/ 100 виходячи з такого розрахунку:1023 / 100 х 28 = 286,44 кв.м. - площа земельної ділянки, пропорційна частці ОСОБА_1 у 28/100 у житловому будинку; 441 / 100 = 4,41 кв.м. - площа 1% земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності його та ОСОБА_1 ; 286,44 / 4,41 = 64,95% (64,9/100) - частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0441 га.

Представник відповідача адвокат Герман Г.Ю., будучи повідомленим про дату, час і місце слухання справи належним чином під розписку в приміщенні суду 18.01.2021 р., в судове засідання не з`явився. З заявою про розгляд справи в його відсутність не звертався, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, враховуючи думку позивача, представника позивача, які не заперечили проти проведення судового засідання та розгляду справи по суті у відсутність відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу по суті ( ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Ухвалою суду від 06.11.2020р. у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначене судове засідання з викликом сторін.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, дослідивши письмові докази по справі, та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №137389713 від 12.09.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки загальною площею 0,0441 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:028:0706, що надана їм відповідно до рішення Рівненської міської ради №4702 від 16.08.2018 року.

Як вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 серпня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 в рівних частках кожен, яке складається із 23/100 частин жилого будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Своє право власності на 11,5/100 частини вказаного домоволодіння відповідно до даного свідоцтва про право на спадщину зареєстровано за ОСОБА_1 01.10.1996 року у реєстровій книзі РМБТІ під №82-280-23000.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.11.2015 року, що видане державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ревою Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1-877 ОСОБА_1 є власником 28/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Право власності надану частину домоволодіння зареєстровано ОСОБА_1 12.11.2015 року, про що свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Як встановлено судом із копії свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори Пуховою Н.Ю. та зареєстроване в реєстрі за №2-143 від 14.08.2008 року ОСОБА_2 є власником 11,5/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Право власності на майно зареєстровано ним 12.09.2008 року, що стверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20211747, який наявний в матеріалах справи.

Окрім того, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.11.2003 року, виданого державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за № 4-1116 - 49/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 є власником ОСОБА_3 , зареєстроване 22.12.2003 року, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2372712.

Як вбачається із копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №221182 ОСОБА_3 на підставі рішення Рівненської міської ради від 23 грудня 2005 року №1892 є власником земельної ділянки площею 0,0491 га в АДРЕСА_1 .

А отже, загальна площа земельної ділянки в АДРЕСА_1 становить 0,0932, та складається із частини земельної ділянки площею 0,0491 га, що надана ОСОБА_3 та зареєстрована за ним та частини земельної ділянки площею 0,0441 га, що надана у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до рішення Рівненської міської ради № 4702 від 16.08.2018 року та зареєстрованої за ними.

Відповідно ОСОБА_1 , будучи власником 39,5/100 частини домоволодіння має право на 39,5/100 частки від загальної площі земельної ділянки площею 0,0932 га, що в даному випадку становить 368 м.кв. або 83/100 частки від площі земельної ділянки 0,0441 га.

Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому. її Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах.

Частиною третьою статті 370 Кодексу передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 Кодексу. Тобто, в порядку, передбаченому для виділу частки із майна, що є у спільній часткові власності.

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Так, згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності за №20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно із частиною 4 статті 86 Земельного кодексу України, - співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Відповідно до положень статті 89 Земельного кодексу України, - земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Згідно із пунктом г частини 1 статті 87 Земельного кодексу України, - право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, оскільки, між позивачем та відповідачами частки у праві власності на земельну ділянку не визначені, що позбавляє позивача здійснювати в повному обсязі своє право власності, суд прийшов до висновку, що вони підлягають поділу між співвласниками у частках, що відповідають їх часткам у праві власності на будинковолодіння.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.. 2, 78, 79, 86, 89, 120 ЗК України суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити .

Визначити, що ОСОБА_1 належить 83/100 частки у спільній сумісній власності на земельну діляку площею 0,0441 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:028:0706), цільове призначення - землі житлової забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 05.03.2021 р.

Суддя: О.В.Панас