Постанова

від 09.03.2021 по справі 620/3935/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 620/3935/19

адміністративне провадження № К/9901/27182/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агровет Продакшн до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020, ухвалене у складі головуючого судді Зайця О.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020, прийняту у складі колегії суддів: Василенка Я.М. (головуючий), Кузьменка В.В., Шурка О.І.

І. Суть спору

1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Агровет Продакшн звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р ) від 02.12.2019 № 00000870500;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма В4 ) від 02.12.2019 № 00000880500.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ Агровет Продакшн зазначило, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, за якими збільшено суми податків та нараховані штрафні (фінансові) санкції суперечать законодавству з питань оподаткування, підлягають перегляду та скасуванню, жодного порушення норм податкового законодавства ним не допущено, а для здійснення перевірки посадовим особам контролюючого органу надані всі первинні документи, на підставі яких сформовані бухгалтерський та податковий обліки; взаємовідносини із контрагентами реальні та спрямовані на отримання прибутку; позивач як самостійний платник податків не може нести відповідальність за господарську діяльність його контрагентів.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області відповідно п.п. 20.1.4 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, та ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Агровет Продакшн з питань правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Бізнес-ПРО ЛТД (код 42090044) за період діяльності жовтень 2018 року, ТОВ ВТЛ Транс (код 39708015) за період діяльності жовтень 2018 року, ТОВ ВТЛ Агро (код 42438589) за період діяльності листопад 2018 року, лютий 2019 року, ТОВ Блетерс Профіт (код ЄДРПОУ 41725532) за період діяльності грудень 2018 року, ПП Агрокс Плюс (код 34856574) за період діяльності грудень 2018 року, ТОВ Альфатех Інвест (код ЄДРПОУ 42469004) за період діяльності грудень 2019 року, ТОВ Агробізнес Консалт (код 35467913) за період діяльності квітень, травень 2019 року.

4. У висновках акта перевірки зазначається про порушення платником податків вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4, ст.200, п.201.1, ст.201 ПК України від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ Агровет Продакшн занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 5 689 452, 00 грн, в т.ч. за: жовтень 2018 року на суму 1 916 823 грн, за листопад 2018 року на суму 2 229 508,00 грн, за грудень 2018 року на суму 374 313, 00 грн, за лютий 2019 року на суму 255 163, 00 грн, за березень 2019 року на суму 255 163, 00 грн, за квітень 2019 року на суму 658 482, 00 грн, а також завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму завищення від`ємного значення на суму 5 514 283, 00 грн ПДВ, в т.ч. за листопад 2018 року на суму 5 514 283, 00 грн.

5. За результатами перевірки, які викладені в акті, згідно п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, ст. 201 ПК України ГУ ДПС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення (форма Р ) № 00000870500 від 02.12.2019 та (форма В4 ) № 00000880500 від 02.12.2019.

6. Обґрунтовуючи свої висновки про нереальність господарських операцій відповідач пославсь на податкову інформацію та висновки ДПІ, в тому числі щодо: відсутності у деяких контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо поставки товарів, у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; не підтвердження факту шляху переміщення продукції до постачальників та до ТОВ Агровет Продакшн від їх контрагентів, а в деяких випадках і контрагентів їх контрагентів.

7. Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 10.03.2020 позовні вимоги задовольнив.

9. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв`язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

10. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.07.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційні скарзі Головне управління ДПС у Чернігівській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

12. Скаржник уважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2020 (справа №813/8631/14), відповідно до яких господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Також скаржник посилається на сталу судову практику щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 (справа №825/1153/17), 31.07.2019 (справа №813/185/16), 20.11.2018 (справа №806/434/16), 22.01.2019 (справа №802/475/17-а), 12.03.2019 (справа №826/3632/17), 06.12.2016 (справа №21-1440а16), 25.06.2018 (справа №803/1923/13-а).

15. Наведені вище висновки, на думку скаржника, не були враховані судами попередніх інстанцій, що призвело до невірного застосування пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, статті 242 КАС України та відповідно до невірного вирішення справи.

16. Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2020 відкрито касаційне провадження.

17. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

19. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

20. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

21. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

22. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

23. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

24. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

25. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

26. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

27. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

28 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

29. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

30. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

31. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

32. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

33. Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

34. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

35. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

36. Частина перша статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

37. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

38. Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

39. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка Верховного Суду

40. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

41. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

42. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

43. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

44. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

45. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

46. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

47. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

48. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

49. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

50 . У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

51. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

52. Так, судами установлено, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області відповідно п.п. 20.1.4 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, та ст. 82 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Агровет Продакшн з питань правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з його контрагентами.

53. Результати перевірки оформлені актом від 07.11.2019 №116/05/41737108.

54. Викладені в Акті перевірки висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються на податковій інформації та висновків ДПІ, в тому числі щодо: відсутності у деяких контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо поставки товарів, у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; не підтвердження факту шляху переміщення продукції до постачальників та до ТОВ Агровет Продакшн від їх контрагентів, а в деяких випадках і контрагентів їх контрагентів.

55. Суд апеляційної інстанції, здійснивши апеляційний перегляд, аналізуючи взаємовідносини позивача з його контрагентом, визнав належними та допустимими доказами наявність між позивачем та його контрагентами фактів вчинення правочинів, висновуючись на тому, що на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів позивач надав копії наступних документів: договори поставки, договори зберігання товару, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки по рахунку), рахунки на оплату, рахунки-фактури, акти приймання товару, посвідчення якості товару.

56 . За висновками судів попередніх інстанцій співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт указує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

57. Оцінюючи доводи податкового органу щодо податкової інформації відносно всіх контрагентів позивача, у тому числі, щодо відсутності трудових ресурсів та основних фондів, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність укладених правочинів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції не взяли до уваги з огляду на положення принципу індивідуальної відповідальності платника податків те, що, інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

58. Подібна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

59. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних убачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

60. Також за висновком судів попередніх інстанцій посилання податкового органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

61. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15).

62. Посилання у акті перевірки та у касаційній скарзі на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42017111200000142, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України суд апеляційної інстанції, з посиланням на правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 у справі № 822/1815/17 указав, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

63. Унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 № 802/2608/17-а.

64. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

65. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, 22.07.2020 у справі № 620/3925/18.

66. Доказів порушення кримінальних проваджень за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 205 КК України, саме щодо посадових осіб ТОВ Агровет Продакшн , або ж створення (придбання) ТОВ Агровет Продакшн з метою провадження фіктивного підприємництва контролюючим органом в процесі розгляду справи суду надано не було. У свою чергу, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій Товариства та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

67. Обставини щодо того, що контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані та були платниками податку на додану вартість, представником відповідача не спростовувались.

68. Відповідачем, в свою чергу, не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

69. Крім того, суд уважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, висловлені у постановах від 04.09.2018 (справа №825/1153/17), 31.07.2019 (справа №813/185/16), 20.11.2018 (справа №806/434/16), 22.01.2019 (справа №802/475/17-а), 12.03.2019 (справа №826/3632/17), 06.12.2016 (справа №21-1440а16), 25.06.2018 (справа №803/1923/13-а), оскільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.

70. Так, посилання на рішення касаційного суду від 04.09.2018 (справа №825/1153/17), 31.07.2019 (справа №813/185/16), 20.11.2018 (справа №806/434/16), 22.01.2019 (справа №802/475/17-а), 12.03.2019 (справа №826/3632/17) є безпідставним, оскільки цими рішеннями не вирішено спір по суті, а скасовано рішення суду (судів) попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, у зв`язку з чим вони не містять висновків щодо застосування тих норм права, на які посилається скаржник.

71. Посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 у справі №21-1440а16, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки норми частини четвертої статті 328 КАС України не передбачають обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення посиланням на судові рішення Верховного Суду України

72. У справі №803/1923/13-а висновки, викладені у постанові суду касаційної інстанції від 25.06.2018, щодо фактичного виконання господарських зобов`язань ґрунтуються на конкретних установлених обставинах, які були оцінені у сукупності з доводами податкового органу і визнані як такі, що не підтверджують об`єктивної можливості виконати умови договорів між позивачем та його контрагентами.

73. У вказаній справі суд касаційної інстанції виходив із непідтвердження реального характеру поставки позивачу від його контрагента підрядних послуг.

74 . Тоді як за наслідками розгляду цієї справи суди дійшли висновку про підтвердження наявними у матеріалах справи первинними документами факту руху активів по всьому ланцюгу постачання від придбання позивачем товару/послуги.

75. Отже, відповідач не доводить подібність правовідносин цієї справи із справами зазначеними у касаційній скарзі. У доводах касаційної скарги відсутні посилання на конкретні норми права, яка, на його думуку, була застосована неправильно судами попередніх інстанцій. Відповідач фактично оспорює висновки судів попередніх інстанцій (в частині задоволення позову) щодо обставин справи та наполягає на переоцінці наявних у справі доказів.

76. Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

77. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

78. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

79. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

80. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

81. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року справі № 620/3935/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко