Постанова

від 04.03.2021 по справі 179/127/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 179/127/18

провадження № 61-14911св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року в складі судді Ковальчук Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка (далі - ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка ), у якому просив:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 29 серпня 2002 року № 130, укладений між ним та відповідачем, зареєстрований 10 грудня 2009 року Магдалинівським відділом Дніпропетровського державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 040912301400;

- стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 53 395 грн.

Позов мотивований тим, що 29 серпня 2002 року його дружина ОСОБА_2 та ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка уклали договір оренди земельної ділянки, площею 6,450 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

За умовами вищевказаного договору строк його дії становить 10 років, починаючи з дати державної реєстрації, яка була проведена 10 грудня 2009 року.

Після смерті ОСОБА_2 він успадкував орендовану відповідачем земельну ділянку.

Згідно з даними ДПА земельна ділянка перебуває не в оренді, а в лізингу, що суперечить статті 807 ЦК України та діючому договору оренди земельної ділянки. Відповідач не займається сівозмінами, щороку засіває на полях соняшник та кукурудзу, чим створює загрозу для родючості стану ґрунтів земельної ділянки. Протягом 2012-2016 років відповідач не виконує зобов`язання з виплати орендної плати у розмірі та порядку, встановленому договором оренди від 29 серпня 2002 року № 130.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року позов задоволено частково. Договір оренди земельної ділянки від 29 серпня 2002 року № 130, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка , зареєстрований 10 грудня 2009 року Магдалинівським відділом Дніпропетровського державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 040912301400, розірвано. Стягнуто з ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка на користь ОСОБА_3 заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 17 405, 44 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, врахував, що на час державної реєстрації оспорюваного договору законодавством встановлено плату за оренду земельної ділянки в розмірі не менше 3 % від вартості земельної ділянки, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позивач має право на отримання орендної плати саме в зазначеному розмірі.

Оскільки орендар не у повному розмірі сплачував орендну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, та є підставою для розірвання договору оренди.

При цьому судом враховано, що оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом у січні 2018 року та просив стягнути заборгованість з орендної плати за період з 2012 по 2016 року, то обґрунтованим є посилання представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 2015 по 2016 роки в розмірі 17 405, 44 грн межах строку позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка залишено без задоволення, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2019 року ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами була погоджена лише натуральна та відбіркова форми орендної плати, погодження щодо грошової форми орендної плати сторонами не здійснювалось. В ході розгляду справи позивач підтвердив факт виплати йому орендної плати в натуральній та відбірковій формах своєчасно та в об`ємі, який зазначено відповідачем. Указ Президента України від 02 лютого 2002 року Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , на який посилається позивач, має рекомендаційний характер та не обов`язковий для виконання сторонами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, а якому просить залишити її без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги є надуманими, що спростовується копією відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 29 серпня 2002 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , та ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка укладений договір оренди земельної ділянки, розміром 6,450 га (кадастровий № 1222382500:01:001:0164), який зареєстрований 10 грудня 2009 року відділом Держкомзему у Магдалинівському районі за № 040912301400. Строк дії договору становить 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 2.2. укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору та у формі:

- натуральна - пшениця - 500 кг, фуражне зерно - 1500 кг, сонях - 200 кг, цукор - 75 кг, один візок соломи;

- відробіткова - обробіток присадибної ділянки (оранка та культивація) - до 0,5 га, посів - до 0,3 га, механізоване збирання зернових - до 0,3 га, надання транспортних послуг - до 30 км.

Послуги, які надаються Орендарем і не входять (не враховуються) до розміру орендної плати - ритуальні послуги у випадку смерті орендодавця.

Дані, вказані вище (розмір, платежів за окремими формами орендної плати), встановлюються згідно біржових цін на продукцію, є динамічними та можуть змінюватися щороку у подальшому згідно з пунктом 2.2. договору за умови їх обов`язкового погодження сторонами.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Орендар за погодженням з орендодавцем може виконати своє зобов`язання з виплати орендної плати як у грошовій так і у натуральній або у відробітковій без внесення змін до даного договору.

Відповідач сплачує позивачу орендну плату лише у натуральній та відбірковій формі.

Розмір невиплаченої орендної плати в грошовій формі складає: за 2012 рік - 3 607,23 грн; за 2013 рік - 6 334,32 грн; за 2014 рік - 6 334,32 грн; за 2015 рік - 7 911,56 грн; за 2016 рік - 9 493,88 грн.

В ході справи в суді першої інстанції представник ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка - адвокат Ямковий В. Ф. подав заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості з орендної плати.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); термін договору оренди; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Схожі за змістом положення були передбачені і статтею 19 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка не належно виконувало свої зобов`язання за договором оренди від 29 серпня 2002 року, не здійснювало виплату орендної плати у грошовій формі за 2012-2016 роки з урахуванням її індексації, а сплачувало орендну плату лише в натуральній та відробітковій формі, що свідчить про систематичність порушення ним умов договору, у зв`язку з чим дійшли правильного висновку про наявність підстав для розірвання вказаного договору та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 17 405, 44 грн, визначеному судом в межах позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України.

Верховний Суд погоджується з вказаним висновком судів, оскільки виплата орендної плати за період за 2012-2016 роки лише у натуральній та відробітковій формах, без сплати її у грошовій формі за цей період, свідчить про неналежне виконання є порушенням умов договору оренди, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що орендна плата погоджена між сторонами саме в натуральній та відробітковій формі, з боку відповідача не було допущено систематичного невиконання умов договору в частині своєчасної та повної виплати орендної плати за договором оренди землі чи безпідставність застосування пункту д частини першої статті 141 ЗК України до спірних правовідносин, не знайшли свого підтвердження та спростовується змістом пункту 2.2 договору оренди земельної ділянки.

Оскільки орендар не виконав обов`язок по сплаті орендної плати з урахуванням її індексації, тобто допустив істотне порушення умов договору, то суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 квітня 2020 року в справі № 179/277/18 (провадження № 61-12548св19), від 29 грудня 2020 року в справі № 179/126/18 (провадження № 61-14900св19), від 27 січня 2021 року в справі № 179/2035/17 (провадження № 3721св19), від 03 березня 2021 року в справі № 179/128/18 (провадження № 61-11599св19).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року зупинено виконання рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2019 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаних судових рішення підлягає поновленню.

Щодо клопотання про участь у судовому засіданні

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка просить провести розгляд справи за його участі.

Частиною першої статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Оскільки розгляд вказаної справи Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду здійснюється у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та необхідність виклику учасників справи для надання пояснень відсутня, то підстав для задоволення клопотання ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка про розгляд справи за його участі немає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2019 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

В задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі за його участівідмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко