Рішення

від 24.02.2021 по справі 141/630/19

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 141/630/19

Провадження№2/141/121/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Маліцькому В.М.,

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №141/630/19 за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

До Оратівського районного суду Вінницької області 24.07.2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Лопатинської сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на ім`я позивача залишив заповіт посвідчений 12.05.1998 року Лопатинською сільською радою Оратівського району Вінницької області реєстровий номер 24 на все спадкове майно. При цьому, заповіт не змінено та не скасовано, оciб, які мають право на обов`язкову долю у спадщині, передбачених ст. 535 ЦК УРСР 1963 року, після смерті спадкодавця немає. Спадкова справа до майна померлого у нотаріуса не заведена.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, що складається з земельної частки (паю), розташованої на території Лопатинської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту площею 2,90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку посвідчено сертифікатом серії ВН № 045904, виданим Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області. Проте, зазначений сертифікат було втрачено.

Оформити прийняття спадщини нотаріальним шляхом позивач позбавлена можливості, у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу, а тому позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,90 га, розташованої на території Лопатинської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) cepії ВН № 045904 виданого Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 28.01.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 24.02.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 24.02.2021 року не з`явилася. До суду 22.02.2021 року надійшла заява позивача ОСОБА_1 (Вх.№ 585/21-Вх) про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач Лопатинська сільська рада Оратівського району Вінницької області, будучи належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, повноважного представника до суду не направила. При цьому, 09.02.2021 року до суду надійшла заява Оратівської селищного голови Лошак Г.В. (Вх.№ 393/21-Вх), яка на підставі рішення, прийнятого 15.12.2020 року Оратівською селищною радою Вінницької області 2 сесією 8 скликання Про реорганізацію Лопатинської сільської ради на час реорганізації здійснює повноваження Лопатинської сільської ради, правонаступником якої вважається Оратівська селищна рада. У вказаній заяві просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнає у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Олики Ківерцівського району Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторним) від 17.07.2019 року, серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з заповіту від 12.05.1998 року, посвідченого секретарем Лопатинської сільської ради Оратівського району Вінницької області та зареєстрованого в реєстрі за № 24, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення відділу в Оратівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.31-146/101-19 від 22.07.2019 року, відповідно до розпорядження голови Оратівської райдержадміністрації від 23.07.1997 року № 152 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) загальною площею 2,90 умовних кадастрових гектари серії ВН № 045904 на ім`я ОСОБА_2 . Вказаний сертифікат зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай, що видаються Оратівською райдержадміністрацією на території Лопатинської сільської ради по КСП Мрія с. Лопатинка за реєстраційним номером 201. Державний акт на вищевказану земельну ділянку взамін сертифіката не видавався. Дублікати замість втрачених сертифікатів на право на земельну частку (пай) не видаються. Середня вартість земельної частки (паю) на території Лопатинської сільської ради за межами с. Лопатинка станом на 17.04.2001 р. становить 29342 грн. (двадцять дев`ять тисяч триста сорок дві гривні).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Лопатинської сільської ради Оратівського району Вінницької області № 229 від 18.07.2019 року, земельна ділянка (пай), яка знаходиться на території Лопатинської сільської ради, загальною площею 3,4563 га, № сертифіката ВН 045904, кадастровий номер 0523182600:04:002:0085, номер земельної ділянки 140 дійсно належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 липня 2019 року в газеті Обрії Оратівщини опубліковано оголошення про втрату сертифіката на земельну частку (пай) серії ВН № 045904, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 63581722 від 16.02.2021 р. інформація про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутня.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України ).

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права .

Як вбачається з п.п. 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини, до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу УРСР.

Отже, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми, у тому числі щодо обсягу спадкової маси та кола спадкоємців за законом ЦК УРСР 1963 року.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за законом і за заповітом (частина перша статті 524 ЦК УРСР).

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК УРСР).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.526 ЦК УРСР).

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його ( не виключаючи предметів звичайної домашньої обслановки і вжитку) одній або кільком особам, як тим, що входять до кола спадкоємків за законом, а також державі або окремим державним, кооператвиним або іншим громадським громадським організаціям (ст. 534 ЦК УРСР).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Частиною першою статті 549 ЦК УРСР 1963 року визначено дії, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 560 ЦК УРСР 1963 року встановлено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину.

Так, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Відповідно до положень статті 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

Аналогічні положення містяться і у статті 47 Закону УРСР від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини).

При цьому ЦК УРСР 1963 року не обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

За змістом розділу VІІ ЦК УРСР 1963 р., прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У разі, коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Зокрема, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування судам роз`яснено, що відповідно до глави 4 Закону України від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Також в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз`яснень вбачається, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але в силу об`єктивних причин не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна.

Положеннями ст. 5 Земельного кодексу України (1991 року) передбачалося, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

В результаті проведеної процедури паювання земель колективної власності передбачалася видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та проведення їх реєстрації відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Отже, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, а також свідоцтво про право на спадщину або рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0459043, виданому на підставі рішення Оратівської районної державної адміністрації від 23.07.1997 року за № 152, померлому ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) розміром 2,90 в умовних кадастрових гектарах.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на вказане спадкове майно, яка прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, однак, у зв`язку із втратою сертифікату серії ВН № 045904, не може реалізувати свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини.

При цьому, відповідач, згідно поданої заяви від 09.02.2021 року не заперечує проти задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин, суд, враховуючи норми чинного цивільного законодавства України на час виникнення спірних правовідносин, коло спадкоємців та склад спадкового майна після померлого ОСОБА_2 , той факт, що спадкодавцець за час свого життя отримав сертифікат серії ВН № 045904 від 23.07.1997 року на право на земельну частку (пай) площею 2,90 в умовних кадастрових гектарах, та згідно заповіту від 12.05.1998 року, посвідченого секретарем Лопатинської сільською радою Оратівського району Вінницької області та зареєстрованого в реєстрі за № 24, заповів її ОСОБА_1 , а також приймаючи до уваги повне і безумовне визнання позову відповідачем, та те, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню з метою захисту спадкового майнового права позивача.

На підставі ст.ст. 524-527, 530, 534, 548, 549, 560, 561 ЦК УРСР 1963 року, керуючись ст.ст. 1, 4, 76, 81, 200 206, 258, 259, 265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,90 га, розташованої на території Лопатинської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) cepії ВН № 045904 виданого Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити без відшкодування.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч.5 ст.272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 09.03.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Лопатинська сільська рада Оратівського району Вінницької області (вул. Петшотравнева, 31, с. Лопатинка Оратівського району Вінницької області, 22632).

Суддя С.В. Климчук