Рішення

від 02.03.2021 по справі 683/459/19

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/459/19

2/683/36/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Бондарчук Л.А.

секретаря Борикіної Л.В.

з участю: представника відповідача Хвостанцевої А.Ф.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/459/19, 2/683/98/2020 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ЕНСЕЛКО АГРО , державного реєстратора Сивоконь Ольги Олександрівни про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування її державної реєстрації,

встановив:

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТОВ ЕНСЕЛКО АГРО , державного реєстратора Сивоконь О.О. і просить визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 12 січня 2011 року, укладену між нею та відповідачем 22 травня 2015 року, та скасувати її державну реєстрацію.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що на підставі договору оренди землі від 12 січня 2011 року вона передала ТОВ ЕНСЕЛКО АГРО в оренду належну їй земельну ділянку площею 4,8426 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. У червні 2018 року їй стало відомо про додаткову угоду до зазначеного договору оренди землі, якою строк дії договору продовжено до 10 років та збільшено орендну плату, яку нібито було укладено між нею та відповідачем. Вказує, що зазначену додаткову угоду вона не підписувала, тому на підставі ч.1 ст.215 ЦК України просить визнати цю угоду недійсною та скасувати її державну реєстрацію.

Під час розгляду справи представником позивачки подано заяву про уточнення позовних вимог, де він просить визнати додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 12 січня 2011 року, зареєстрованого 5 серпня 2011 року за № 682428774003472 кадастровим номером 6824287700:06:012:0355, загальною площею 4,8426 га, укладеної 22 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЕНСЕЛКО АГРО неукладеною та витребувати вказану земельну ділянку з користування ТОВ ЕНСЕЛКО АГРО .

Представник позивачки в судове засідання подав зяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.

Представник відповідача ТОВ ЕНСЕЛКО АГРО просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач- державний реєстратор Сивоконь О.О. повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №133372 від 6 березня 2009 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,8426 га (кадастровий номер 6824287700:06:012:0355) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 12 січня 2011 року передала в оренду ТОВ ЕНСЕЛКО АГРО на строк 5 років.

6 червня 2016 року державним реєстратором Комунального підприємства Шепетівське бюро технічної інвентаризації Сивоконь О.О. за № 14881807 зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі від 12 січня 2011 року, яка датована 22 травня 2015 року, за умовами якої вищезазначену земельну ділянку, належну на праві власності ОСОБА_1 , передано в оренду на строк до 5 серпня 2026 року ТОВ ЕНСЕЛКО АГРО .

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 заперечила факт укладення 22 травня 2015 року додаткової угоди до договору оренди землі від 12 січня 2011 року із ТОВ ЕНСЕЛКО АГРО , посилаючись на те, що вказаної додаткової угоди вона не підписувала, наміру продовжувати договір оренди належної їй земельної ділянку для відповідача у неї не було і не має, волевиявлення на укладення такої угоди вона взагалі не виявляла.

Такі твердження позивачки об`єктивно підтверджені висновком судово-почеркознавчої експертизи №1.1-0053:20 від 23 березня 2020 року, призначеної судом за клопотанням представника позивачки та проведеної Хмельницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого підпис в додатковій угоді від 22 травня 2015 року до договору оренди землі від 12 січня 2011 року, укладеній між ОСОБА_1 та ТОВ Енселко Агро , зареєстрований рішення державного реєстратора КП Шепетівське БТІ Сивоконь О.О. за індексним № 14881807 від 06.06.2016 року в стрічці напроти прізвища ОСОБА_1 в розділі додаткової угоди Підписи сторін виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі від 12 січня 2011 року, вказаний правочин слід трактувати як неукладений.

Оскільки між сторонами по справі відсутні будь-які договірні відносини, земельна ділянка кадастровий номер 6824287700:06:012:0355, в межах Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №133372 від, виданого 6 березня 2009 року безпідставно та незаконно перебуває у володінні відповідача по справі - ТОВ ЕНСЕЛКО АГРО , що створює перешкоди позивачці, як власнику земельної ділянки вільно користуватись та розпоряджатись нею.

Згідно з ч. 2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Із положень ч. 1 ст.391ЦК України слідує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності на землю гарантується (ч.2 ст.1 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України).

Право на звернення осіб до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів урегульовано ст. 4 ЦПК України.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом норм Закону Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Недотримання письмової форми договору оренди землі свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Цей договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а зазначені в ньому умови не є такими, що регулюють договірні відносини.

Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.152, п.п. в), г) ч.3 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема застосування інших, передбачених законом, способів.

Закон визначає право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Таке право власника забезпечується за допомогою негаторного позову.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.

За змістом ст.5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

З врахуванням викладеного, ефективним способом захисту права ОСОБА_1 , про яке вона заявляє, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги (негаторного позову) про повернення такої земельної ділянки. З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога про визнання спірної додаткової угоди не укладеною.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України , суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою площею 4,8426 га для ведення товарного сільськогосподарстьвого виробництва, що розташована на території Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824287700:06:012:0355 шляхом зобов`язання ТОВ ЕНСЕЛКО АГРО повернути зазначену земельну ділянку її власнику - ОСОБА_1 .

В решті позову відмовити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю ЕНСЕЛКО АГРО на користь ОСОБА_1 6018,64 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНСЕЛКО АГРО , місцезнаходження: вул. Центральна, 59 с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 37083810.

Відповідач: Державний реєстратор комунального підприємства Шепетівське бюро технічної інвентаризації Сивоконь Ольга Олександрівна, місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 47 м. Шепетівка Хмельницької області, код ЄДРПОУ 03355873.

Повне рішення складено 22 лютого 2021 року.

Суддя: