Постанова

від 25.02.2021 по справі 393/82/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2021 року м. Кропивницький

справа № 393/82/19

провадження № 22-ц/4809/24/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Чельник О.І., Черненка В.В.,

при секретарі - Сорокіній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства ТОПАгро на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Рачкелюка Ю.В. від 04 червня 2019 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ТОПАгро до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим,-

встановив:

У лютому 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство ТОПАгро звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 30 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 82, відповідно до якого належна останньому земельна ділянка за кадастровим номером 3523483600:02:001:1123 була передана йому в оренду строком на десять років з моменту державної реєстрації. Даний договір був зареєстрований у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра Державного Земельного Кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040837500122 від 24.12.2008 року.

Позивач вказав, що відповідно до умов договору, орендар після закінчення строку дії договору має переважне право на поновлення його на новий строк. З метою поновлення дії договору на новий строк, ОСОБА_1 були направленні у встановлений законом строк листи-повідомлення про бажання орендаря продовжити дію договору оренди разом із додатковою угодою, однак відповіді станом на 24.01.2019 року від ОСОБА_1 отримано не було.

Зазначив, що ПСП ТОПАгро продовжує використовувати земельну ділянку та сплачує відповідні кошти до бюджету як платник єдиного податку. Земельна ділянка була оброблена та підготовлена до посівів, закуплено відповідні товарні матеріальні ресурси та восени 2018 року земельну ділянку засіяно озимими культурами. Вважає, що в даному випадку у них виникло зобов`язання щодо підписання відповідної додаткової угоди протягом місяця з моменту його автоматичної пролонгації.

Вказав, що 21.01.2019 орендарем підписано текст додаткової угоди та надіслано цю додаткову угоду на підпис орендодавцю. Орендодавець не виконав свого зобов`язання щодо підписання додаткової угоди, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу ст. 15, 16 ЦК України та ч.8 ст.33 ЗУ Про оренду землі .

Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 30 квітня 2008 року № 82, який укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством ТОПАгро та ОСОБА_1 , зареєстрований за № 040837500122 від 24.12.2008 року.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнено з ПСП ТОПАгро на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи оскільки суд не врахував, що позов пред`явлено з підстав, передбачених частинами 6, 8, 11 ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка не вимагає від орендаря завчасно повідомляти орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а сам договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах за мовчазної згоди сторін, які продовжують виконувати його умови після закінчення строку дії договору, що має місце у правовідносинах між ним і відповідачем. При цьому сторони зобов`язані укласти відповідну додаткову угоду. Проте, не зважаючи на встановлений Законом обов`язок, відповідач ухиляється від підписання додаткової угоди. У зв`язку з цим, на думку позивача, суд першої інстанції, мотивуючи відмову в позові, помилково вказав на те, що позивач не дотримався порядку реалізації ним переважного права на поновлення договору на новий строк, встановленого частинами 1 - 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , а отже невірно застосував Закон та необґрунтовано відмовив в позові.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проєктами землеустрою.

Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (стаття 31 Закону України Про оренду землі ).

Частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю надсилається лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та за наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною четвертою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

Отже, за наявності вираженого волевиявлення орендодавця на відмову від продовження оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер: 3523483600:02:001:1123, загальною площею 2,3406 га, яка знаходиться на території Новоандріївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

30 квітня 2008 року між приватним сільськогосподарським підприємством ТОПАгро та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі за № 82/1, реєстрація якого була здійснена 24 грудня 2008 року Новгородківським відділом Кіровоградській регіональній філії Центру Державного Земельного Кадастру.

Пунктом 3.1 договору оренди передбачено, що його укладено строком на 10 років і він набирає чинності з моменту державної реєстрації та діє впродовж визначеного строку з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення на новий строк.

Строк дії договору сплинув 24 грудня 2018 року.

15 березня 2018 року ОСОБА_1 направив лист - повідомлення ПСП ТОПАгро щодо припинення обробітку земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер: 3523483600:02:001:1123, після закінчення строку дії договору оренди землі від 30 квітня 2008 року та вказав, що у нього відсутній намір на продовження оренди зазначеної земельної ділянки з ПСП ТОПАгро .

Той факт, що 03 листопада 2018 року ПСП ТОПАгро надіслало на адресу ОСОБА_1 лист з повідомленням про намір на продовження строку дії договору оренди землі від 30 квітня 2008 року не має значення, враховуючи, що ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди повідомив ПАТ ТОПАгро про небажання продовжувати з ним орендні правовідносини. Оскільки сторони не досягли домовленості щодо істотних умов договору, інших договорів ОСОБА_1 не мав наміру укладати, переважне право ПАТ ТОПАгро не було порушено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив із того, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі процедури та за наявності волевиявлення сторін, тоді як в цій справі відсутнє відповідне волевиявлення орендодавця.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 709/1900/17, від 22 травня 2019 року у справі № 709/1899/17, від 20 травня 2020 року у справі № 709/1903/17, і підстав для відступу від вказаного правового висновку немає.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Чинне законодавство не передбачає автоматичного продовження або поновлення договору оренди землі, оскільки існує законодавчо визначений порядок поновлення договору оренди землі та зобов`язання учасників такого договору щодо здійснення певних дій задля продовження або припинення дії договору.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України , буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, і відсутності протягом місяця повідомлення орендодавця про наявність заперечень та свого рішення.

Зазначений висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ТОПАгро залишити без задоволення.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.03.2021

Судді:

О.А. Письменний О.І. Чельник В.В. Черненко