Рішення

від 21.01.2021 по справі 908/3020/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/159/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021 Справа № 908/3020/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3020/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02222, ідентифікаційний код 37141112)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелтрансзапчасть» (вул. Нижньодніпровська, буд. 4, кв. 164, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код 41098241)

про стягнення 25693,68 грн.

за участю представників:

від позивача: Зінченко Є.А., довіреність б/н від 30.12.2020

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС» звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелтрансзапчасть» про стягнення основного боргу в сумі 25365,18 грн., трьох процентів річних в сумі 328,50 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3020/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/159/20. Судове засідання призначено на 23.12.2020.

Ухвалою суду від 21.12.2020, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у справі Азізбекян Т.А. на лікарняному, судове засідання з розгляду справи № 908/3020/20 перенесено на 21.01.2021.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 21.09.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом перевірені повноваження присутнього у судовому засіданні учасника процесу.

Учасник процесу оголосили про обізнаність прав та обов`язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати отриманого за видатковою накладною товару, внаслідок чого сума основного боргу за поставлений товар становить 25365,18 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 328,50 грн 3% річних за період з 06.06.2020 по 10.11.2020. Просить суд, на підставі ст. ст. 526, 610, 611, 625, 692 ЦК України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В засіданні 21.01.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС» поставлено ТОВ «Мелтрансзапчасть» товар на загальну суму 25365,18 грн., що підтверджується видатковою накладною № S10002319109 від 01.06.2020, яка містить відбиток круглої печатки юридичної особи - відповідача та підпис.

На оплату товару відповідачу виставлено рахунок № S0004952488 від 01.06.2020 на суму 25385,18 грн.

13.07.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.07.2020 № 1756 про сплату боргу до 17.07.2020. Претензія залишена відповідачем без реагування.

Також 04.11.2020 позивач направив на адресу відповідача лист - вимогу № 04/20 від 04.11.2020 про оплату поставленого товару на суму 25365,18 грн. Відповідь на вимогу відповідач не надав.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Мелтрансзапчасть» основного боргу за поставлений товар в сумі 25365,18 грн. та 328,50 грн 3% річних за період з 06.06.2020 по 10.11.2020 є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В обґрунтування вимог позивач посилається на видаткову накладну № S10002319109 від 01.06.2020 на суму 25365,18 грн, на підставі якої позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, про що свідчать відбиток круглої печатки юридичної особи - ТОВ «Мелтрансзапчасть» та уповноваженої особи.

Отже, позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме: обов`язок позивача полягає у поставці товару відповідачу, та, відповідно, обов`язок відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. ч. 1,3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки товар відповідачем не було оплачено, позивач 13.07.2020 звернувся до відповідача з претензією від 10.07.2020 № 1756 про сплату боргу до 17.07.2020 та 04.11.2020 з листом - вимогою № 04/20від 04.11.2020 про оплату поставленого товару на суму 25365,18 грн. Вимоги залишено відповідачем без реагування.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару, у визначений строк не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість 25365,18 грн.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір основного боргу в сумі 25365,18 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 25365,18 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 328,50 грн 3% річних за період з 06.06.2020 по 10.11.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано 328,50 грн 3% річних за період з 06.20.2020 по 10.11.2020, оскільки це не суперечить діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення основного боргу за поставлений товар у розмірі 25365,18 грн. та 328,50 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 2102,00 грн.

Також згідно з позовною заявою позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Позивач до позовної заяви долучив договір про надання правової (правничої) допомоги від 10.11.2020 № 10/11/2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (клієнт) та адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, предметом якого є зобов`язання адвоката надавати необхідну правову допомогу клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Запорізької області шляхом здійсненні позовної роботи відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелтрансзапчасть» щодо стягнення з останнього на користь клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, та зобов`язання клієнта виплатити адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.

Згідно п. 4.1 договору на правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначену в додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до додаткової угоди від 10.11.2020 до даного договору розмір винагороди за надання послуг за договором становить: за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви - 4000,00 грн. (пункт 1.1 угоди).

Винагорода, згідно з п. 1.1 додаткової угоди, сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати (п. 2 угоди).

Позивачем наданий акт виконаних робіт (наданих послуг) за договом про надання правової (правничої) допомоги від 10.11.2020 № 10/11/2020, згідно якого загальна вартість послуг склала 4000,00 грн., зазначено найменування наданих послуг (детальний опис наданих послуг). Згідно платіжних доручень від 12.11.2020 № № 591, 592, 593 позивач сплатив суму 4000,00 грн.

Відповідно до даних з Єдиного реєстру адвокатів України Спиридонов Олег Володимирович обліковується у Раді адвокатів Миколаївської області, здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, номер свідоцтва: 001709, видане 08.11.2019.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, законодавцем надано суду право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку частини 5 статті 126 ГПК України.

Разом з тим, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

З урахуванням зазначеного, суд вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. доведеними та підтвердженими.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелтрансзапчасть» (вул. Нижньодніпровська, буд. 4, кв. 164, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код 41098241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02222, ідентифікаційний код 37141112) - 25365 (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят п`ять) грн 18 коп. основного боргу, 328 (триста двадцять вісім) грн 50 коп. 3% річних, 2102 (дві сто дві) грн 00 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на правову (правничу) допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.03.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян