Рішення

від 02.03.2021 по справі 908/2913/19(334/5337/19)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/78/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2021 Справа № 908/2913/19(334/5337/19)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Скат-Центр" (69006, м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 18; код в ЄДР 37716181)

про стягнення заборгованості по заробітній платі

в межах справи № 908/2913/19

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Скат-Центр" (69006, м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 18; код в ЄДР 37716181)

ліквідатор - арбітражний керуючий Усачов О.М.

Представники сторін:

Від позивача - не з`явився

Від відповідача - не з`явився

УСТАНОВИВ:

14.08.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скат-Центр", про стягнення заборгованості по заробітній платі, для розгляду в межах справи № 908/2913/19 про банкрутство відповідача. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 20.08.2020р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 для розгляду в межах справи № 908/2913/19 про банкрутство відповідача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Зупинено провадження в частині розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) до повернення матеріалів справи № 908/2913/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Скат-Центр" (69006, м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 18; код в ЄДР 37716181) до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 11.02.2021 поновлено провадження у справі № 908/2913/19(334/5337/19) в частині розгляду позовної заяви ОСОБА_1 . Призначено підготовче засідання на 02.03.2021 о 10-45.

Представники сторін у судове засідання не з`явились. Сторони про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти позову вказуючи на те, що останнім в повному обсязі виплачена заробітна плата і заборгованість відсутня.

Оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України , з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України .

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України . За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 20 000,00 грн.

Судом установлено, що 04.06.2015 року позивач відповідно наказу № 387 був прийнятий на посаду охоронника Товариства з обмеженою відповідальністю "Скат-Центр".

Наказом № 537 від 18.05.2017 року за згодою сторін позивач був звільнений.

Відповідно до статі 24 Закону України "Про оплату праці" (надалі за текстом - "Закон"), заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів, встановлений статтею 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно частині 5 цієї статті не поширюється на виплату відповідачем (боржником, банкрутом) заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Згідно статті 34 Закону компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги порядку, встановленому чинним законодавством.

Обчислення компенсації втрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться в порядку, визначеному статтею 3 Закону України від 19.10.2000 року "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", а саме, "шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться)".

Згідно статі 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

18.05.2017 року позивач був звільнений. Проте, за даними бухгалтерського обліку ТОВ Скат-Центр установлено наступне.

Заробітна плата ОСОБА_1 була нарахована за період з січня 2017 року по червень 2017 року у розмірі 13 923,95 грн. Утримано податків (19,5%) у розмірі 2 715,16 грн та належить до сплати позивачу 11 208,79 грн.

Розрахунок із заявником станом на 15.08.2018 року проведено у повному обсязі, про що свідчить довідка відповідача станом на 23.02.2021 та відомості на перерахування заробітної плати. Зазначені документи долучені до матеріалів справи.

Отже, заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем відсутня.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повний текст судового рішення складено "10" березня 2021р.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.