ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10.03.2021Справа № 910/17335/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Лісової Юлії Юріївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайдхантер"
про стягнення 181586,77 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Лісова Юлія Юріївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайдхантер" про стягнення за договором поставки від 02.12.2019 № 02.12-1 суми основного боргу в розмірі 152200 грн., пені в розмірі 22799,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 2646,29 грн. та 3941,28 грн. трьох процентів річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
16.11.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
02.12.2019 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, укладено договір поставки № 02.12-1, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність замовнику меблі у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в додатках до цього договору, а замовник зобов`язується оплатити його вартість і прийняти вказаний товар.
Відповідно до пункту 3.4 договору перехід права власності та ризиків випадково знищення та/або пошкодження на товар відбувається з моменту передачі товару замовнику, що підтверджується підписанням сторонами товаророзпорядчих документів.
Загальна сума даного договору становить 252200 грн. (пункт 4.2 договору).
Пункт 5.1 договору встановлює, що розрахунки здійснюються шляхом сплати на розрахунковий рахунок постачальника загальної вартості товару, визначеної пунктом 4.2 договору, в розмірі 252200 грн. до 31.12.2019 року.
Згідно з пунктом 8.1 договору останній вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.
Як слідує з підписаної сторонами специфікації (додаток № 1 до договору), поставки підлягає: диван, 4 штуки, ціною 14650 грн., на суму 58600 грн.; стілець, 22 штуки, ціною 8800 грн., на суму 193600 грн.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлений специфікацією товар на загальну суму 252200 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною від 16.12.2019 № 42.
Разом із цим, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши 100000 грн., у зв`язку з чим борг останнього станом на момент подання позову до суду становив 152200 грн.
У подальшому, під час розгляду справи в суді, відповідач сплатив у рахунок погашення заборгованості 80000 грн., що слугувало підставою для закриття провадження в цій частині позовних вимог на підставі ухвали суду від 10.03.2021 року.
Таким чином, залишок боргу відповідача за договором становить 72200 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 72200 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані 22799,20 грн. пені.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.4 договору замовник за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату товару згідно пункту 5.1 договору сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від суми несвоєчасно сплачених коштів і нараховується за кожен день прострочення.
Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції - шість місяців.
Із доданого до позовної заяви розрахунку пені слідує, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 02.01.2020 до 22.10.2020 року.
У той же час, зобов`язання з оплати товару у відповідача згідно з пунктом 5.1 договору виникло з 01.01.2020, у зв`язку з чим згідно з частиною 6 статті 232 ГК України кінцевим строком нарахування пені є 01.07.2020 року.
Здійснивши арифметичне перерахування пені за визначений позивачем період, але в межах шестимісячного строку, суд дійшов висновку про стягнення пені в розмірі 17160,32 грн.
Крім того, позивачем заявлені до стягнення 3941,28 грн. трьох процентів річних та 2646,29 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За арифметичним перерахунком суду компенсаційні виплати підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, судом прийнято до уваги відсутність відповідного клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лісової Юлії Юріївни задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайдхантер" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 9Б, прим. Д2-10; ідентифікаційний код 42395032) на користь Фізичної особи-підприємця Лісової Юлії Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 72200 (сімдесят дві тисячі двісті) грн. основного боргу, 17160 (сімнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 32 коп. пені, 3941 (три тисячі дев`ятсот сорок одну) грн. 28 коп. трьох процентів річних, 2646 (дві тисячі шістсот сорок шість) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 1439 (одну тисячу чотириста тридцять дев`ять) грн. 22 коп. витрат зі сплати судового збору, а також 10658 (десять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 41 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.03.2021 |
Оприлюднено | 10.03.2021 |
Номер документу | 95401609 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Полякова К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні