Постанова
від 09.03.2021 по справі 0907/2-1505/2011
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 0907/2-1505/2011

провадження № 61-9925св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі (за зустрічним позовом): публічне акціонерне товариство Дельта Банк , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року у складі судді Пастернак І. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О.

у справі за позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Дельта Банк , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки та додаткової угоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2010 року АТ УкрСиббанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту.

Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11350116000, укладеним 03 червня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк , найменування якого змінено на АТ УкрСиббанк , та ОСОБА_1 на суму 116 506 дол. США зі сплатою 15 % річних на строк, встановлений графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше ніж до 02 червня 2025 року , станом на 20 травня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 925 784,76 грн, з якої: основний борг - 107 199,81 дол. США, що в еквіваленті у національній валюті становить 849 633,53 грн; прострочений борг - 1 994,29 дол. США, що в еквіваленті в національній валюті становить 15 806,14 грн; прострочені відсотки - 6 750,54 дол. США, що в еквіваленті у національній валюті становить 53 502,75 грн; відсотки на 01 травня 2010 року - 0,07 дол. США, що в еквіваленті в національній валюті становить 0,55 грн; пеня по основному боргу - 282,72 дол. США, що у еквіваленті в національній валюті становить 2 240,77 грн; пеня - 517,43 дол. США, що в еквіваленті в національній валюті становить 4 101,00 грн; штрафні санкції - 63,08 дол. США, що в еквіваленті в національній валюті становить 500,00 грн.

Виконання зобов`язання за вказаним договором про надання споживчого кредиту забезпечувалося порукою відповідно до договору поруки від 03 червня 2008 року № 11350116000-1-П, укладеного з ОСОБА_2 та іпотекою відповідно до договору іпотеки № 2114 від 03 червня 2008 року, укладеного з ОСОБА_3 .

Посилаючись на невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту, внаслідок чого банк набув право на дострокове повернення кредиту, та те, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, АТ УкрСиббанк просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вищевказану заборгованість за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 11350116000 та в рахунок погашення заборгованості за цим договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: магазин-кафетерій з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю - ОСОБА_3 ; земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0886 га, кадастровий номер 2622087602:01:001:0218, що належить ОСОБА_3 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2012 року позовну заяву в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2012 року залучено до участі у справі ПАТ Дельта Банк як правонаступника АТ УкрСиббанк .

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до АТ Дельта Банк , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки від 03 червня 2008 року № 11350116000-1-П та додаткової угоди від 20 лютого 2009 року № 1.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що він не підписував договір поруки від 03 червня 2008 року та додатки до нього, не уповноважував іншу особу від його імені укласти такий договір, відповідно не погоджував істотні умови оспорюваного договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року частково задоволено позов ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту від 03 червня 2008 року № 11350116000.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за договором від 03 червня 2008 року про надання споживчого кредиту № 11350116000 у розмірі 925 784,76 грн та 1 820,00 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ Дельта Банк , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки від 03 червня 2008 року № 11350116000-1-П та додаткової угоди від 20 лютого 2009 року № 1 задоволено.

Визнано недійсними договір поруки від 03 червня 2008 року № 11350116000-1-П та додаткову угоду від 20 лютого 2009 року № 1, укладені між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 925 784,76 грн, а надіслані банком відповідачам повідомлення-вимоги про погашення заборгованості залишилися без відповіді.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 договір поруки не підписував та не погоджував істотні умови оспорюваного договору поруки. Вимоги до поручителя ОСОБА_3 теж не підлягають до задоволення, оскільки судом залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року змінено в частині розміру заборгованості та розподілу судових витрат, зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованості за договором від 03 червня 2008 року про надання споживчого кредиту № 11350116000 до 872 282,01 грн та зменшено розмір стягнутого судового збору до 1 714,82 грн. В решті рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ПАТ Дельта Банк на користь держави 157,27 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по прострочених відсотках за користування кредитом в сумі 6 750,54 дол. США, що в еквіваленті в національній валюті становить 53 502,75 грн, які нараховані за період з 01 січня 2010 року по 20 травня 2010 року, тобто поза межами строку кредитування, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 прострочених відсотків за користування кредитом у сумі 6 750,54 дол. США, як еквівалента в національній валюті 53 502,75 грн.

Спір розглянуто Івано-Франківським міським судом за місцем виконання договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

18 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційні скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання.

У касаційній скарзі зазначено, що суди не врахували, що провадження у справі відкрите з порушенням правил підсудності.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 03 червня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк , найменування якого змінено на АТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11350116000, відповідно до умов якого позичальник ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 116 506,00 дол. США (т. 1 а. с. 16 - 29).

Згідно із пунктом 1.2.2 договору повернення кредиту здійснюється в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше ніж до 02 червня 2015 року.

Відповідно до пункту 1.3.1 договору за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти днів з дати видачі кредиту процентна ставка встановлюється у розмірі 15 % річних та після закінчення цього строку і кожного наступного місяця підлягає перегляду, а при неповідомленні про встановлення нового розміру процентної ставки у наступний місяць, застосовується розмір процентної ставки діючої у попередньому місяці.

Згідно із пунктом 2.1 договору виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується заставою нерухомості: земельної ділянки, загальною площею 0,0886 га, кадастровий номер 2622087602:01:001:0218 з цільовим призначенням для обслуговування магазину з кафетерієм, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_3 ; магазину-кафетерію з господарськими будівлями та спорудами, що складається з кафетерію, складу, шопи, вбиральні, огорожі, загальною площею 386,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_3 .

Умовами кредитного договору встановлено, зокрема, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 6 договору у разі порушення позичальником умов цього договору (пункт 3.1.3 договору), а також, що позичальник зобов`язується достроково повернути банку в повному розмірі всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит у разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку визначеному розділом 6 договору (пункт 3.4.3 договору).

Згідно із пунктом 4.1 договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні, та від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування пені, а також позичальник зобов`язаний сплатити банку неустойку за таке порушення у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 договору терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32-го календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов`язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов`язань позичальника за договором протягом 31-го календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку. Терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 41-го календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав протягом 40-ка календарних днів, рахуючи з дати направлення повідомлення (вимоги).

20 лютого 2009 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11350116000 від 03 червня 2008 року, відповідно до умов якої позичальник ОСОБА_1 зобов`язується повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної плати ануїтетних платежів на день сплати ануїтетного платежу, розмір якого складає 1 520,00 дол. США, до 25 числа кожного календарного місяця протягом строку кредитування та повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 02 червня 2025 року (т. 1 а. с. 34 -42).

Факт надання кредиту підтверджується заявою на видачу готівки № 22 від 03 червня 2008 року (т. 1 а. с. 15).

Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 03 червня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк та від імені ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11350116000-1-П, відповідно до якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту (т. 1 а. с. 31).

20 лютого 2009 року між АКІБ УкрСиббанк та від імені ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 до договору поруки від 03 червня 2008 року № 11350116000-1-П (т. 1 а. с. 32, 33).

03 червня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 11350116000 між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 2114 (т. 1 а. с. 43 - 46).

20 лютого 2009 року сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 03 червня 2008 року (т. 1 а. с. 47, 48).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, встановили, що ОСОБА_1 належним чином не виконала зобов`язань за кредитним договором.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, врахував, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У касаційній скарзі відсутні доводи, які б свідчили про незгоду із визначеним апеляційним судом розміром заборгованості за кредитним договором чи щодо розподілу судових витрат. Матеріали справи не містять письмових доказів, які б підтверджували звільнення заявника від сплати судового збору на час винесення рішення судом першої інстанції.

Посилання заявника у касаційній скарзі про те, що справа повинна бути передана судом першої інстанції до місцевого загального суду міста Києва, що визначається Апеляційним судом міста Києва, відповідно до вимог статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , відхиляються враховуючи наступне.

У своїй заяві від 05 жовтня 2015 року про видачу рішення суду від 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 вказала адресу місця проживання: АДРЕСА_2 (т. 2 а. с. 31). Крім того, у нотаріально посвідченій довіреності про представлення інтересів ОСОБА_1 зазначено, що місце її проживання: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 224). Саме останню адресу заявник зазначає як місце проживання у касаційній скарзі.

Із копії паспорта заявника, долученого до касаційної скарги вбачається, що на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована у АДРЕСА_1.

Посилання заявника на те, що справа не могла розглядатися у Івано-Франківському міському суді, так як жоден із відповідачів не був зареєстрований та не проживав у м. Івано-Франківську є необґрунтованими, оскільки на час пред`явлення цього позову в суд ЦПК України не містив положення щодо розгляду справи у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання, як це передбачає частина сьома статті 30 ЦПК України у чинній редакції.

Крім того, згідно пункту 8 статті 110 ЦПК України (у редакції 2004 року) позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

У пункті 7.7 договору про надання споживчого кредиту від 03 червня 2008 року № 11350116000 зазначено, що сторони погодили, що адреса банку для листування, зазначена у договорі, вважається місцем виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, тобто місцем виконання зобов`язань за кредитним договором є м. Івано-Франківськ.

Відповідаючи на доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що справу розглянуто за її відсутності, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наводила доводів щодо її неповідомлення, а тому вказані обставини не були предметом перевірки під час апеляційного розгляду справи.

Доводи ОСОБА_1 по суті справи були заслухані апеляційним судом, її апеляційна скарга частково задоволена, а рішення суду першої інстанції змінено в сторону зменшення стягнутої заборгованості.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що заявник, посилається на її неналежне повідомлення судом першої інстанції, проте не просить направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції, а вважає за необхідне повторно ініціювати апеляційне провадження у справі, підстав для чого немає, колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги в цій частині.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, та зводяться до нового перегляду справи за відсутності належних підстав для цього.

Принцип res judicata є важливим аспектом принципу правової визначеності у цивільному судочинстві, що передусім передбачає повагу до судових рішень, що набули статусу остаточних та забезпечення стабільності правозастосування, зміст якого може бути зведений до наступного положення: сторони не мають права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою проведення повторного слухання і нового вирішення справи.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року у незміненій апеляційним судом частиніта постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення09.03.2021
Оприлюднено10.03.2021
Номер документу95402600
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —0907/2-1505/2011

Ухвала від 08.06.2021

Цивільне

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Пастернак І. А.

Постанова від 09.03.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Грушицький Андрій Ігорович

Ухвала від 09.07.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Грушицький Андрій Ігорович

Постанова від 20.05.2020

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Ясеновенко Л. В.

Постанова від 20.05.2020

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Ясеновенко Л. В.

Ухвала від 30.03.2020

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Ясеновенко Л. В.

Ухвала від 16.03.2020

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Ясеновенко Л. В.

Рішення від 18.11.2019

Цивільне

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Пастернак І. А.

Ухвала від 07.11.2018

Цивільне

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Пастернак І. А.

Ухвала від 26.10.2015

Цивільне

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Барашков В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні