Рішення

від 19.02.2021 по справі 160/15825/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 160/15825/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Магнохром Алюмінатс" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

27 листопада 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Магнохром Алюмінатс" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000090/1 від 31 липня 2020 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на умовах та в рамках зовнішньо-економічного контракту між ТОВ Магнохром Алюмінатс та Refrathermica Eastern Europe (Рефретерміка Східна Європа) № 01/07/ЕХ було організовано поставку на андалузит марки PURUSITE 1/3 мм. 31.07.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію № UA500020/2020/221570 разом із всіма необхідними документами, проте на підставі наданих документів Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000090/1 від 31 липня 2020 року. Позивач вважає вказане рішення про коригування митної вартості товарів таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства, оскільки при подачі митної декларації ним було долучено усі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, яка визначена за договором. Крім того, позивач стверджує, що в поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

22 грудня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з доводами позивача та просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці Держмитслужби представником позивачем було подано митну декларацію типу ІМ 40 на товар «Андалузит марки PURUSITE...» , яку прийнято до митного оформлення за № UА500020/2020/221570 від 30.07.2020.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UА500020/2020/221570 від 30.07.2020 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА500020/2020/221570 від 30.07.2020, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, то зазначені обставини у відповідності до п.2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару, є більшим ніж заявлено декларантом та становить по товару №1 - 0,43 EUR/кг (МД від 28.04.2020 № UA110230/2020/009572).

Вказує, що послідовно розглядаючи обмеження щодо застосування наступних методів визначення митної вартості, які наведені у ст. 61 - 63 МКУ, для митної вартості товару за ЕМД від 30.07.2020 № UA500020/2020/221570 був застосований резервний метод.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 55 МКУ митним органом було здійснено коригування митної вартості на вищезазначений товар, винесено та видано рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2020 № UA500020/2019/000090/1.

Отже, відповідач діяв у спосіб, передбачений чинним митним законодавством, тому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

19 січня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, у якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.

02 лютого 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення, у яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

01.07.2019 року ТОВ «Магнохром Алюмінатс» (м.Дніпро) уклало з компанією Refrathermica Eastern Europe (Східна Європа) зовнішньоекономічний контракт № 01/07/ЕХ на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною цього контракту.

28 жовтня 2019 року між фірмою Refrathermica Eastern Europe ("РЕФРЕТЕРМІКА СХІДНА ЄВРОПА") та позивачем укладено Додаткову Угоду №1 до контракту № 01/07/ЕХ від 01.07.2019 року.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди № 1 у зв`язку з зміною найменування продавця на підставі посвідчення № 201910213843 від 21.10.2019, виданого Лістинговим агентством Міністерства юстиції Болгарії, сторони по взаємній домовленості прийшли до згоди зміни в тексті Контракту № 01/07/ЕХ від 01.07.2019 найменування продавця з «РЕФРЕТЕРМІКА СХІДНА ЄВРОПА» на «Фобберг ТОВ» .

10 липня 2020 року між "Фобберг ТОВ" та позивачем підписано Додаток № 27 до Контракту № 01/07/ЕХ від 01.07.2019 року.

31 липня 2020 року для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до Одеської митниці Держмитслужби подано оформлену в електронному вигляді митну декларацію, якій присвоєно № UA500020/2020/221570.

У митній декларації позивачем зазначено про основний метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості ТОВ "Магнохром Алюмінатс" надано наступні документи:

- інвойс № 234 від 10.07.2020 р.;

- страховий сертифікат № 8348824053361 від 09.07.2020 р.;

- контракт № 01/07/ЕХ від 01.07.2019 р.;

- додаток № 27 від 10.07.2020 р.;

- експортну митну декларацію № 20ВЕЕ0000028855480 від 07.07.2020 р.;

- коносамент (товарна накладна) №ANT1338309 від 09.07.2020 р.;

- сертифікат походження товару № 992020078028 від 13.07.2020 р.;

- лист відправника товару від 17.06.2020 р.;

- пакувальний лист № 07/20-19 від 10.07.2020 р.;

- сертифікат аналізу від 10.07.2020 р.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею позивачу направлено електронне повідомлення від 30.07.2020 року № 1487596, відповідно до якого виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митного органу, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У вказаному повідомленні відповідач зазначив: РОЗДІЛ III. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ її ВИЗНАЧЕННЯ, глава 9, ст.49-64 МКУ. До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.07.2019 № 01/07/ЕХ, рахунок-фактура (інвойс) від 10.07.2020 № 234 та інші документи. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. У зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: коносаменті від 09.07.2020 № ANT1338309 зазначені умови оплати фрахту « FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також відповідно до п. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. У наданому страховому полісі зазначена відмінна від заявленої до митного оформлення вартість товару. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов`язуємо протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України прошу надати переклад українською мовою документу за кодом: 9610 (копія митної декларації країни відправлення). У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

31 липня 2020 року представником позивача надіслано копію митної декларації країни відправника, висновки про вартісні характеристики товару, замовлення товару.

31 липня 2020 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500020/2020/000090/1 та картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00373.

31 липня 2020 року позивач подав відповідачу нову митну декларацію № UA500020/2020/221742, яку прийнято до митного оформлення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2020 року позивач звернувся до Запорізької торгово-промислової палати з заявою № 465 на проведення цінової експертизи умов угоди постачання товарів.

Також, 22 вересня 2020 року позивач звернувся до Державного підприємства "ДЕРЖЗОВНПШНФОРМ" з заявою № 466 на проведення цінової експертизи умов угоди постачання товарів.

У заявах № 445 від 22.09.2020 та № 446 від 22.09.2020 позивач просив Запорізьку торгово-промислову палату та Державне підприємство "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" провести цінову експертизу та підтвердити рівень цін зовнішньоекономічного контракту № 01/07ЕХ від 01.07.2019, укладеного між позивачем та "Фобберг ТОВ" на поставку товару - андалузита марки/andalusite of marks Purusite 1/3 мм, країна походження - Південна Африка, на умовах поставки CIF Одеса, в асортименті та за ціною згідно з Додатком № 27 від 10.07.2020 до зазначеного Контракту.

30 вересня 2020 року Запорізька торгово-промислова палата надала позивачу висновок № ОИ-6632, відповідно до якого, з урахуванням умов Контракту № 01/07/ЕХ від 01.07.2019, характеристик товару і країни походження, вищевказана контрактна ціна на андалузит марки/andalusite of marks Purusite 1/3 мм, на умовах поставки CIF Одеса (Інкотермс 2010) відповідає рівню цін, який склався при експорті подібної (аналогічної) продукції постачальниками із країни походження за вказаний період.

30 вересня 2020 року Державне підприємство "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" надало позивачу висновок № 25/85, відповідно до якого контрактний рівень цін на андалузит марки PURUSITE 1/3 мм в розмірі 290 EUR/т на умовах поставки CIF Одеса (Україна) (Інкотермс 2010), що був придбаний в рамках додатку № 27 від 10.07.2020 до Контракту 01/07ЕХ від 01.07.2019, є прийнятним.

07 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 479 про надання додаткових документів в порядку пункту 8 статті 55 Митного кодексу України.

16 жовтня 2020 року на вказану заяву відповідач листом № 7.10-1/28.1-01/13/15622 повідомив позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості № UA500020/2020/000090/1 від 31.07.2020 та повернення (вивільнення) наданої фінансової гарантії.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 49 МКУ визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.4 та 5 ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно з умовами контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Так, разом з митною декларацією № UA500020/2020/221570 на підтвердження митної вартості товарів декларантом подано наступні документи:

- інвойс № 234 від 10.07.2020 р.;

- страховий сертифікат № 8348824053361 від 09.07.2020 р.;

- контракт № 01/07/ЕХ від 01.07.2019 р.;

- додаток № 27 від 10.07.2020 р.;

- експортну митну декларацію № 20ВЕЕ0000028855480 від 07.07.2020 р.;

- коносамент (товарна накладна) №ANT1338309 від 09.07.2020 р.;

- сертифікат походження товару № 992020078028 від 13.07.2020 р.;

- лист відправника товару від 17.06.2020 р.;

- пакувальний лист № 07/20-19 від 10.07.2020 р.;

- сертифікат аналізу від 10.07.2020 р.

Зазначені документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно положень ст.58 МКУ.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МКУ, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-\Т "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари - митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МКУ принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Також, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Як у повідомленні, так і в оскаржуваному рішенні відповідач взагалі не зазначає про наявність будь-яких розбіжностей у наданих документах, не робить аналіз поданих документів з точки зору повноти підтвердження митної вартості, відсутності будь-яких обов`язкових документів тощо.

Відповідач зазначає про те, що до митного контролю не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Партія товару поставлялась на умовах СІF згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF або вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Тобто, за умовами поставки CIF саме на продавця покладається обов`язок зі сплати вартості витрат перевезення, страхування, фрахту, необхідних для доставки товару в порт Одеса. Зазначені витрати включаються до вартості товару за умовами поставки CIF.

Таке тлумачення норм Інкотермс-2010 відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові від 03.05.2018 у справі № 815/2618/17.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов`язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару, в тому числі витрати на страхування та фрахт позивачем не понесені.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено перелік документів які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості.

Згідно частини 5 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Документи про якість товару не входять у цей перелік документів, а тому зазначена розбіжність щодо відсутності документів виробника про якісні характеристики товару, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необґрунтована і протирічить положенням митного законодавства.

Крім того, пунктом 2.2. договору передбачена загальна вимога якості товару, який має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника. Зазначений пункт не передбачає і не вимагає від постачальника у обов`язковому порядку надавати спеціальні документи, що підтверджують якість товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ. (Постанова від 22.04.2019 р. по справі № 815/6242/17).

Разом з тим, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МКУ. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МКУ.

В силу частини п`ятої статті 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, позивачем надано до митниці документально підтверджені дані про ціну договору, ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 МКУ, а також не містили в собі розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Водночас відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

Як зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можуть бути прийняті у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог статей 59, 60 МК України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не може бути прийняті у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог статей 62,63 МК України. Митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Враховуючи вимоги ч.2 ст. 64 МК України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей з розрахунку для товару 0.43 ЕUR/кг (МД № UA 110230/2020/009572 від 28.04.2020).

Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено наступне: « ...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.»

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 0.43 ЕUR/кг, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року справі №825/648/17. Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» №2 від 13.03.2017 р., у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказане кореспондується із Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року №598, у яких зазначено, що в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі 33 також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивач задля підтвердження митної вартості товарів за основним методом виконав свій обов`язок та до декларації митної вартості надав всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ, а також наявні у нього документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Водночас, митний орган, встановивши розбіжності у поданих позивачем документах, не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності позбавляють його можливості перевірити заявлену митну вартість товару.

З доказів, наявних в матеріалах справи видно, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

За таких обставин, доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданими позивачем доказами.

Також суд враховує, що відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р. у справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р. у справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 р. у справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р. у справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС).

При цьому, митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 р. №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №809/453/17 від 03.04.2018 р.

Що стосується самого рішення про коригування заявленої митної вартості, то у ньому, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

У спірному рішенні вказаного митним органом не наведено.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем не надано обґрунтованих пояснень щодо безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та на її розрахунок. По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказують на наявність підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що спірне рішення прийняте відповідачем без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, отже, наявні підстави для його скасування.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару. За вказаних обставин суд доходить висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000090/1 від 31 липня 2020 року, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, суд має зазначити наступне.

Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені ст. 134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Необхідно зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір від 15.06.2020 року № 4/20 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ Магнохром Алюмінатс (клієнт) та адвокатом Петренком Павлом Івановичем (адвокат).

Також надано додаткову угоду №3/20 до вищезазначеного договору про надання правничої допомоги, згідно якої вартість однієї години надання правової допомоги адвокатом становить 1 000,00 грн.

Згідно акту від 19 листопада 2020 року приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги по Договору № 4/20 про надання правової допомоги від 15 червня 2020 року та Додатковій угоди № 3/20 від 17 листопада 2020 року вартість наданої правової допомоги становить 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розглянувши надані позивачем документи, суд вважає, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката є завищеними, не співмірними зі складністю справи та часом витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 7 000,00 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 139 КАС України присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Держмитслужби №UA500020/2020/000090/1 від 31 липня 2020 року.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Магнохром Алюмінатс" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 7 000,00 грн.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Магнохром Алюмінатс" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник