Рішення

від 09.03.2021 по справі 240/10258/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/10258/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васьковицький граніт" до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Цапенко Світлани Миколаївни про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2019 №59264078.

В обґрунтування позову вказав, що постанова є протиправною, оскільки Північним офісом Держаудитслужби пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому державний виконавець зобов`язаний був повернути виконавчий лист стягувачеві без прийняття до виконання у зв`язку із пропуском такого строку. При цьому вказано, що виконавчий лист № 1699/12 видано Контрольно-ревізійному управлінню в Житомирській області на виконання постанови суду 03.05.2012 зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання до 21.09.2012. У подальшому стягувачем неодноразово подавався виконавчий лист на виконання, наслідком чого було відкриття виконавчих проваджень (22.06.2012, 21.03.2014, 05.02.2015, 20.08.2015, 19.04.2016) та подальші повернення виконавчого листа стягувачеві у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Також виконавчий лист повертався стягувачу без прийняття до виконання, а тому наступне звернення Північного офісу Держаудитслужби відбулося поза межами поновленого судом тримісячного строку. Відтак, на переконання позивача, державний виконавець мав повернути виконавчий лист стягувачеві без прийняття його до виконання.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 передано матеріали позовної заяви №240/10258/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васьковицький граніт" до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №240/10258/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 передано адміністративну справу № 240/10258/19 на розгляд Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 справу № 240/10258/19 прийнято до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд, зважаючи на неявку сторін у судове засідання та відповідно до ч. 9 ст. 205, ст.ст. 4, 229 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що 04 червня 2019 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за результатами розгляду заяви Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 14.03.2019 (отримано відповідачем 03.06.2019) про примусове виконання, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 59264078), якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-8642/10/0670 виданого 22.12.2018 Житомирським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ "Васьковицький граніт" в дохід Васьковицького сільського бюджету - 308913,60 грн, Коростенського районного бюджету - 77228,40 грн, Житомирського обласного бюджету - 128714,00 грн, а всього на загальну суму 514856,00 грн.

На переконання позивача, відповідачем безпідставно відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом, оскільки пропущено строк пред`явлення такого виконавчого документа до виконання, у зв`язку з цим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови, далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом першим частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із п. 2 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за N 1302/29432 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція), виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону. При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону державний виконавець враховує таке:

повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства;

ім`я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім`я та прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері;

відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. У разі наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 5 Закону, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов`язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз`яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою (додатки 1, 2) протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (п. 5 розд. ІІІ Інструкції).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Із матеріалів справи вбачається, що пред`явлений до виконання виконавчий документ є дублікатом виконавчого листа № 1699/12 виданого Житомирським окружним адміністративним судом 03.05.2012 Контрольно-ревізійному управлінню в Житомирській області, на виконання постанови суду в справі 2а-8642/10/0670. Строк пред`явлення якого на виконання було встановлено до 21 вересня 2012 року.

Дублікат виконавчого листа №1699/12 у справі №2а-8642/10/0670, на виконання ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 у справі № 2а-8642/10/0670, видано Північному офісу Держаудитслужби (як правонаступнику Контрольно - ревізійного управління в Житомирській області) 22.12.2018.

Слід указати, що на момент видачі виконавчого листа у справі № 2а-8642/10/0670 (03.05.2012) та до 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Пунктом 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Положеннями статті 12 Закону № 1404-VIII врегульовані строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

В контексті наведеного судом встановлено, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 у справі № 2а-8642/10/0670 визнано поважними причини пропуску Північного офісу Держаудитслужби строку для пред`явлення виконавчого листа № 1699/12 від 03.05.2012 до виконання та поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа № 1699/12 від 03.05.2012 до виконання.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Васьковицький граніт" залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року - без змін.

У січні 2019 року Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області дублікат виконавчого листа було пред`явлено до виконання, проте повідомленням Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 15.01.2019 виконавчий лист № 1699/12 виданий 22.12.2018 Житомирським окружним адміністративним судом повернуто стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Повідомлення надійшло до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області 30 січня 2019 року.

У березні 2019 року Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області повторно виконавчий документ направлено на виконання до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві разом із заявою про направлення дубліката виконавчого листа від 14.03.2019 № 06-25-15/1154 та отримана виконавчою службою 19.03.2019. Вказана заява разом із оригіналом дубліката виконавчого листа № 1699/12 від 22.12.2018 зареєстрована в Солом`янському районному відділі виконавчої служби м. Київ 03 червня 2019 року за вх. № 21018/15-9-27.

Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Проаналізувавши викладене, з урахуванням встановлених по справі обставини, суд дійшов висновку про відсутність порушення строку пред`явлення виконавчого листа № 2а-8642/10/0670 виданого 22.12.2018 Житомирським окружним адміністративним судом до виконання.

Відтак, державний виконавець у межах повноважень з підстав та у спосіб передбачений чинним законодавством України, прийняв виконавчий документ до виконання і виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 59264078) від 04 червня 2019 року.

Поряд з наведеним суд зауважує, що порушення органом примусового виконання рішень правил реєстрації кореспонденції та строків відкриття виконавчого провадження не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №804/7493/17.

Стосовно тверджень позивача щодо не підтвердження повноважень особи на звернення до органу державної виконавчої служби від імені стягувача, суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, заява про направлення дубліката виконавчого листа від 14.03.2019 № 06-25-15/1154 підписана Начальником Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області Л. Костюк.

У відповідності до положень п. 3 розд. ІІІ Інструкції до заяви про примусове виконання рішення, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 16 Закону N 1404-VIII визначено, що сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Судом встановлено, що відповідно до інформації про юридичну особу - Північний офіс Держаудитслужби, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Костюк Людмила Петрівна має повноваження представника.

За наведених обставин, враховуючи дискреційні повноваження державного виконавця здійснювати перевірку поданих для відкриття провадження документів та встановлювати наявність повноважень особи, яка подавала ці документи, суд вважає, що наведені позивачем у позові доводи щодо повноважень стягувача не можуть бути підставою для скасування постанови головного державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Цапенко Світлани Миколаївни про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2019 №59264078 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-8642/10/0670 виданого 22.12.2018 Житомирським окружним адміністративним судом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Васьковицький граніт" про скасування постанови головного державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Цапенко Світлани Миколаївни про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2019 (ВП №59264078).

Судові витрати понесені позивачем у відповідності до положення ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 268-272, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Васьковицький граніт" (вул. М. Шепелєва, 6, прим. 2, м. Київ, 03061, код ЄДРПОУ: 36853732) до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03151, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 76А, код ЄДРПОУ: 35008087) про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів ст.ст. 272, 287 та пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко