Рішення

від 10.03.2021 по справі 240/6603/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/6603/20

категорія 109010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-плюс" до комунального підприємства "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради, виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області, третя особа - Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-плюс" звернулось до суду з позовом до комунального підприємства "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради та Житомирської міської ради, в якому просило:

- визнати дії відповідачів по демонтажу рекламної конструкції, розташованої за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки,48, протиправними;

- стягнути з відповідачів на його користь кошти у розмірі 107783 гривень 36 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову вказано, що позивачу 29 жовтня 2019 року стало відомо про демонтаж невідомими особами рекламної конструкції, що придбана за договором купівлі-продажу № 01/08/2014 від 01 серпня 2014 року.

23 грудня 2019 року на адвокатський запит було отримано відповідь КП "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради про те, що демонтаж рекламної конструкції було здійснено їх представниками, а підставою для вказаних дій стало рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 01.10.2019 № 1074 "Про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в м.Житомирі". Також було зазначено, що у зв`язку із відсутністю інформації про власника рекламної конструкції, у відповідності до Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.02.2016 № 63, припис було розміщено на фронтальній частині рекламної конструкції та сфотографовано.

Позивач вважає дії відповідачів по демонтажу рекламної конструкції, яка була розташована на його приватній території, незаконними.

Ухвалою суду від 05.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 02.06.2020 заяви відповідачів задоволено, відбувся перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві та запереченнях на відзиви відповідачів від 17.08.2020 (а.с.166-167 т.1).

Представник комунального підприємства "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради в судових засіданнях проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 29.05.2020 №541 (а.с.55-57 т.1).

Представник виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області в судових засіданнях проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 02.06.2020 б/н (а.с.64-68 т.1).

Представник третьої особи Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у письмових поясненнях по суті спору від 29.09.2020 №2071/11 (а.с.188-190 т.1).

В судовому засіданні 21 вересня 2020 року протокольною ухвалою замінено відповідача Житомирську міську раду на належного - виконавчий комітет Житомирської міської ради та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради.

Представник позивача 21.10.2020, 16.12.2020, 25.01.2021 подавала клопотання про проведення судових засідань у її відсутність (а.с. 212, 231 т.1, а.с.7 т.2).

Комунальне підприємство "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради надало до матеріалів справи двічі направлені позивачу пропозиції про укладення мирової угоди у справі №240/6603/20 (а.с.249-252 т.1, а.с. 10-11 т.2).

Згідно з ч.1 ст.190 КАС України умови примирення сторони викладають у заяві про примирення сторін. Заява про примирення сторін може бути викладена у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у формі окремих документів: заяви однієї сторони про умови примирення та письмової згоди іншої сторони з умовами примирення.

Жодної відповіді позивача на вказану пропозицію до суду не надходило, у зв`язку з чим, примирення сторін не відбулося.

В судовому засіданні 22.02.2021 протокольною ухвалою суду відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що 25 березня 2015 року ТОВ "Вектор-Плюс" на підставі договору купівлі-продажу стало власником земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки,48, кадастровий номер: 1810136300:08:020:0007, площею - 0,0661 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.9 т.1).

За договором купівлі-продажу №01/08/2014 від 01 серпня 2014 року ТОВ "ШАНС-ОН" (в подальшому назву було змінено на ТОВ "Вектор-Плюс") було придбано у ФОП ОСОБА_1 рекламну конструкцію, яку встановлено на вищевказаній земельній ділянці (а.с.7-8 т.1).

У відповідь на адвокатський запит від 09.12.2020 листом від 17.12.2019 №1801 КП "Інспекція з благоустрою м.Житомира" повідомила позивачу, що підставою для демонтажу спеціальної наземної рекламної конструкції по вул.Л.Українки,48 у м. Житомирі, є рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 01.10.2019 №1074 "Про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в м.Житомирі".

Вказано, що у зв`язку із відсутністю інформації про власника рекламної конструкції, у відповідності до Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.02.2016 № 63, припис було розміщено на фронтальній частині рекламної конструкції та сфотографовано (а.с.16 т.1).

Судом встановлено, що пунктом 28 Додатку до рішення від 01.10.2019 №1074 "Про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в м.Житомирі" виконавчий комітет прийняв рішення про демонтаж спеціальної наземної конструкції (відсутній діючий дозвіл на розміщення) за адресою: вул.Л.Українки, 48 (а.с.10-15 т.1).

В подальшому рекламну конструкцію було демонтовано працівниками КП "Інспекція з благоустрою міста Житомира".

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, вчиненими в порушення Порядку №63 від 03.02.2016, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 №2807-IV (у редакції від 10.06.2017) (надалі, також Закон №2807-IV), що визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 10 встановлено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про рекламу", цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Правила розміщення зовнішньої реклами регламентовані статтею 16 Закону України Про рекламу, а також Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067 (далі - Типові правила № 2067).

Так, відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах визначають Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067.

Відповідно до визначення пункту 2 Типових правил, дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

За приписами пункту 3 Типових правил № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу (пункт 24 Типових правил № 2067).

Згідно пункту 5 Типових правил № 2067, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Як визначено пунктом 6 Типових правил № 2067, до повноважень робочого органу належать:

розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;

надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів;

прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету;

підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу (у тому числі погодження з органами та особами, зазначеними у пункті 16 цих Правил) чи про відмову у його наданні;

видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради;

ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів;

подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами;

підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення.

Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

У відповідності до Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про рекламу", пункту 5 частини 2 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Постанови КМУ від 29.12.2003 № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.02.2016 № 63 затверджено Порядок демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів (далі - Порядок №63).

Згідно із п.2.3 Порядку №63 підставою для проведення демонтажу тимчасової споруди та рекламного засобу є рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради про демонтаж тимчасової споруди чи рекламного засобу.

Пунктом 2.4 Порядку №63 визначено, що після прийняття виконавчим комітетом Житомирської міської ради рішення про демонтаж ТС (РЗ) представником Уповноваженої особи вноситься припис власнику (користувачу) ТС чи РЗ з вимогою усунення порушень благоустрою м.Житомира шляхом проведення демонтажу ТС чи РЗ.

У відповідності до п.2.5 Порядку №63 припис може здійснюватися шляхом наклеювання його примірнику на фронтальній частині ТС (РЗ) або в інший спосіб (рекомендованим поштовим повідомленням).

Пунктом 2.6 Порядку №63 визначено, що особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису на ТС (РЗ). При цьому, щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) ТС (РЗ) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.

Відповідно до п.2.7 Порядку №63 ТС або РЗ, власник якої не встановлений, вважається знахідкою. Уповноважена особа повідомляє про знахідку орган Національної поліції по місцю знаходження ТС чи РЗ та надає до ЗМІ оголошення про виявлення безхазяйного майна та його демонтаж, після чого проводиться демонтаж ТС (РЗ) у встановленому порядку за виключенням направлення поштою припису на адресу власника (користувача) ТС (РЗ).

Згідно з п.2.8 Порядку №63 якщо протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту повідомлення органу Національної поліції про ТС чи РЗ, власник яких не встановлений, не буде встановлено власника, власник не заявить про свої права в органи Національної поліції або до Уповноваженої особи, - такі ТС чи РЗ підлягають демонтажу.

Пунктом 2.9 Порядку №63 встановлено, що якщо протягом шести місяців з моменту демонтажу ТС (РЗ), зазначених у п. 2.7 Порядку, не буде встановлено власника знахідки, ТС (РЗ) стає власністю територіальної громади м.Житомира. В такому випадку ТС (РЗ), придатні для подальшого використання за призначенням, або такі, що мають певну цінність - реалізуються Уповноваженою особою на прилюдних торгах із зарахуванням виручених коштів до міського бюджету. ТС (РЗ), непридатні для подальшого використання за призначенням утилізуються Уповноваженою особою. За необхідності для утилізації можуть залучатися інші суб`єкти господарювання на договірній основі.

Відповідно до п.2.10 Порядку №63 якщо протягом шести місяців з моменту демонтажу ТС (РЗ), власник яких вважається не встановленим, буде встановлено власника або власник заявить про свої права в орган Національної поліції або до Уповноваженої особи, така ТС повертається власнику після сплати всіх платежів, зазначених в п.3.1. даного Порядку.

Згідно з п. 2.11 Порядку №63 власник (користувач) самовільно розміщених ТС чи РЗ протягом семи календарних днів з дня внесення припису зобов`язаний здійснити демонтаж ТС чи РЗ за власний рахунок.

Відповідно до п.2.12 Порядку №63 в разі нездійснення демонтажу власником (користувачем), демонтаж ТС (РЗ) здійснюється в примусовому порядку Уповноваженою особою.

Аналіз встановлених обставин справи дозволяє зробити висновок, що спірні правовідносини полягають у встановленні правомірності дій КП "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради під час демонтажу рекламної конструкції за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки,48, зокрема щодо їх відповідності Порядку №63.

Відтак, доводи представника КП "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради про ненадання позивачем документів на підтвердження правомірності розміщення майна (рекламної конструкції) та щодо відсутності дозволу на розміщення такого майна, не можуть бути оцінені судом через призму спірних правовідносин.

На підтвердження права власності на майно, щодо якого заявлені вимоги до відшкодування вартості позивачем до матеріалів справи надано копію договору купівлі-продажу № 01/08/2014 від 01 серпня 2014 року ТОВ "ШАНС-ОН" ( в подальшому назву було змінено на ТОВ "Вектор-Плюс") рекламної конструкції, копію рахунку на оплату від 01.08.2014 №81, копію видаткової накладної від 30.11.2014 №1 (а.с.7-8, 168-169 т.1).

Доводи представника КП "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради щодо ненадання позивачем доказів розміщення майна саме на його земельній ділянці визнаються судом безпідставними.

Адже, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки,48 належить на праві власності ТОВ "Вектор-Плюс". Та в свою чергу сторонами не заперечується факт того, що саме за вищевказаною адресою відбувся демонтаж рекламної конструкції.

Крім того, до матеріалів справи надано копію плану відведення земельної ділянки за вищезазначеною адресою, з відміткою про місцерозташування рекламної конструкції (а.с.170 т.1).

Як попередньо встановлено судом, представниками комунального підприємства на виконання рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 01.10.2019 № 1074 "Про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в м.Житомирі" було здійснено демонтаж рекламної конструкції за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки, 48.

Водночас, під час здійснення дій щодо демонтажу рекламної конструкції представники відповідача зобов`язані слідувати встановленому Порядком №63 алгоритму дій, що зокрема визначає обов`язок здійснення фотофіксації наклеєного припису на ТС (РЗ) у разі неможливості встановлення власника такої конструкції.

Сторонами у вказаних правовідносинах не заперечується факт невстановлення власника рекламної конструкції на момент винесення припису.

Водночас, зі змісту наданих до матеріалів справи доказів фотофіксації наклеєного припису на рекламну конструкцію за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки,48 не можливо встановити який саме документ наклеєно на бетонну конструкцію (а.с.26-33 т.2).

Під час дослідження наявних фотокопій неможливо встановити назву, номер та дату документу, що є порушенням п.2.6 Порядку №63, який визначає умову наявності щонайменше однієї фотографії на якій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Крім того, в порушення вимог п.2.7 Порядку №63 уповноважена особа КП "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської не повідомила про знахідку - вказану рекламну конструкцію, орган Національної поліції по місцю знаходження та не надала до ЗМІ оголошення про виявлення безхазяйного майна та його демонтаж.

Відповідно до правової позиції, висловленої ЄСПЛ в Рішенні по Справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04): Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п.128, та "Беєлер проти Італії", п.119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі", п.69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п.53, та "Тошкуце та інші проти Румунії", п.38).

Як зазначено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки коштом приватної особи, яка діяла добросовісно.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що принцип "належного урядування" має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу "належного урядування" забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип "належного урядування" підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Сукупність встановлених під час розгляду справи обставин, з урахуванням сталої судової практики ЄСПЛ, свідчить на користь того, що особа не може відповідати за можливі помилки представників органів влади під час виконання ними своїх обов`язків в процесі забезпечення їх законних прав та інтересів.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність протиправного характеру в діях працівників КП "Інспекція з благоустрою м.Житомира" Житомирської міської ради під час демонтажу рекламної конструкції за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки, 48.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь коштів у розмірі 107783 гривень 36 копійок на відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Таким чином, для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.

- вина заподіювана шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

В межах спірних правовідносин під матеріальною шкодою можливо розуміти втрату активів чи недоотримання належних позивачу доходів, що сталися внаслідок порушення законодавства відповідачем шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб.

Разом з тим, надані позивачем докази не є достатніми для підтвердження розміру матеріальної шкоди, внаслідок демонтажу рекламної конструкції за вказаною адресою.

Враховуючи висновок суду про наявність протиправного характеру в діях працівників КП "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради під час демонтажу вказаної рекламної конструкції, застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати КП "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради повернути позивачу рекламну конструкцію, яка була розташована за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки,48 .

Вимоги позивача до виконавчого комітету Житомирської міської ради задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано правомірний характер дій КП "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради під час демонтажу рекламної конструкції, у зв`язку з чим позовні вимоги слід задовольнити частково.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн, про, що свідчить платіжне доручення №89 від 22.04.2020 (а.с.6 т.1).

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з КП "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії комунального підприємства "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради щодо демонтажу рекламної конструкції, розташованої за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки, 48.

Зобов`язати комунальне підприємство "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Вектор-плюс" рекламну конструкцію, яка була розташована за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки,48.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань комунального підприємства "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради (вул.Гагаріна,18, м.Житомир, 10002, ЄДРПОУ 20406951) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-плюс" (вул.Лесі Українки,48, м.Житомир, 10029, ЄДРПОУ 20419847) судові витрати у сумі 2102,00 грн судового збору.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва