Рішення

від 10.03.2021 по справі 600/464/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/464/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії щодо відмови Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації у виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги в повному розмірі;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації доплатити ОСОБА_1 кошти недоплаченої щорічної одноразової соціальної допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8306,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 (справа №1-247/2018 (3393/18), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. З урахуванням наведеного позивач зазначав, що у зв`язку з виникненням у нього права на соціальне забезпечення в редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір разової грошової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи сім мінімальних пенсій за віком, він звертався до відповідача з вимогою про проведення перерахунку та виплати частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, в чому відповідач відмовив. Вказані дії позивач вважає протиправними, оскільки йому виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в меншому розмірі, ніж це встановлено статтею 13 Закону України "Про статус війни, гарантії їх соціального захисту", а саме, виплачено кошти в сумі 3160,00 грн замість 8306,00 грн.

Ухвалою суду від 10 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду від 10 лютого 2021 року отримано відповідачем 15 лютого 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак своїм правом подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи (інвалідом війни) згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Сокирянським управлінням соціального захисту населення 10 квітня 2019 року.

Згідно обставин справи позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи виплачену разову грошову допомогу за 2020 рік у розмірі 3160,00 грн.

Вказані обставини не заперечувалися учасниками справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з клопотанням про доплату належної йому допомоги у повному розмірі (враховуючи те, що розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік складає сім мінімальних пенсій за віком).

За результатом розгляду вказаної вище заяви листом від 05 лютого 2021 року №07/319 Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації повідомив позивача про те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх і соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань , розмір зазначеної допомоги особам з інвалідністю ІІІ-ї групи внаслідок війни становить 3160 гривень, яку позивач отримав.

Вважаючи, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік здійснена не у повному обсязі, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII).

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 Закону №3551-XII.

Так, відповідно до частини четвертої статті 13 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) - щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно за статтею 17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, частину п`яту статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, на момент нарахування і виплати позивачу разової грошової допомоги за 2020 рік та на дату його звернення до відповідача із заявою про виплату йому разової грошової допомоги діяла редакція статті 13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи сім мінімальних пенсій за віком.

Разом з цим, відносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня з 01 січня 2015 року також були врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати, зокрема, розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На виконання зазначеної вище норми Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" Кабінетом Міністрів України 19 лютого 2020 року прийнято постанову №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №112).

Так, пунктом 1 Постанови №112 установлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень.

Поряд з цим, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Крім цього, у рішенні зазначено, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Згідно з частиною 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Беручи до уваги на викладене, суд вважає, що з 27 лютого 2020 року (дати прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи сім мінімальних пенсій за віком.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV) визначено, що мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року установлено з 1 січня 2020 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1638 гривень.

Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік особам з інвалідністю внаслідок війни 3 групи становить 11466,00 грн (1638,00 грн*7).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року залишено без змін.

Верховний Суд також вказав, що за ознаками типових справ це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Дослідивши матеріали даної справи, з огляду на її суб`єктний склад та аналогічність підстав виникнення цього спору, враховуючи норми, якими врегульовано спірні відносини, та зважаючи на зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку, що дана справа відповідає вказаним вище ознакам типової справи, для якої зразковим є рішення у справі №440/2722/20.

Частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Зі встановлених судом у цій справі обставин вбачається, що позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 3160,00 грн.

Водночас, враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у зразковій справі №440/2722/20, зважаючи на виплату позивачу разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбаченому частиною четвертою статті 13 Закону №3551-ХІІ, то суд приходить до висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відтак, суд зобов`язує Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Вказане, згідно позиції Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даних правовідносинах.

Згідно пунктів 7- 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному судочинстві обов`язок доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності покладено на суб`єкта владних повноважень, тобто у даному випадку на відповідача - Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації.

Однак у ході розгляду даної справи відповідачем не виконано указаного обов`язку та жодним чином не спростовано доводів позивача, викладених в обґрунтування позову.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В даному випадку відповідачем - суб`єктом владних повноважень не було подано відзив на позов без зазначення причин його неподання.

Указане кваліфікується судом як визнання позову, що, в свою чергу, також дає підстави для прийняття рішення про його задоволення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 березня 2021 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); відповідач - Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації (60200, Чернівецька область, м. Сокиряни, вул. Центральна, 66, код ЄДРПОУ 03196311).

Суддя О.П. Лелюк