Постанова

від 09.03.2021 по справі 160/5440/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/5440/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року (суддя суду 1 інстанції Кучма К.С.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр-Шина Груп до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року, прийняте Одеською митницею Державної митної служби;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00009, прийняту Одеською митницею Державної митної служби;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500100/2020/000001/2 від 31.03.2020 року, прийняте Одеською митницею Державної митної служби;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00010, прийняту Одеською митницею Державної митної служби;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500100/2020/000002/2 від 21.04.2020 року, прийняте Одеською митницею Державної митної служби;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00013, прийняту Одеською митницею Державної митної служби.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, позивач, будучи суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, уклав договір на поставку шин з РЕТLAS LASTIK SANVAI VE TICARET AS Туреччина. 21.03.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію №UA/500100/2020/004830, 31.03.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію №UA/500100/2020/005571, 21.04.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію №UA/500100/2020/006849 разом із всіма необхідними документами. Проте на підставі наданих документів відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000004/2 від 24.03.2020 року, №UA500100/2020/000001/2 від 31.03.2020 року, №UA500100/2020/000002/2 від 21.04.2020 року, а також складено картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00009, №UA500100/2020/00010, №UA500100/2020/00013. Позивач вважає вказані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки при подачі митної декларації ним було долучено усі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, яка визначена за договором.

Ухвалою суду першої інстанції від 19.05.2020 виділено в окреме провадження позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500100/2020/000001/2 від 31.03.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00010, прийняті Одеською митницею Державної митної служби.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500100/2020/000001/2 від 31.03.2020 року і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2020/00010, складені Одеською митницею Держмитслужби.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, з підстав не надання належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 січня 2020 року між РЕТLAS LASTIK SANVAI VE TICARET AS, Туреччина та ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП було укладено Договір поставки № 02020/01, за умовами пункту 1.1 якого Продавець РЕТLAS LASTIK SANVAI VE TICARET AS виготовляє та продає, а Покупець ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП купує продукцію: шини торгових марок PETLAS, STRMAXX, відповідно до ціни та кількості, зазначених у Інвойсах. Шини виготовляються в м. Кірсехір, Туреччина.

Пунктом 1.3. вказаного Договору встановлено, що товар має кількісний вимір в штуках: шинах або шинокомплектах (шина + обідна стрічка)

Відповідно до пункту 3.1 Договору поставки, товар постачається окремими партіями на умовах поставки FСА Кіршехір Туреччина (відповідно до Інкотермс-2010).

За умовами пункту 4.2 зазначеного вище договору, всі банківські витрати по трасі платежів, на території Покупця та Продавця , сплачує Покупець .

Товар постачався на умовах поставки FСА Кіршехір Туреччина (відповідно до Інкотермс-2010). Товар переміщувався через митний кордон України та був пред`явлений митним органам до митного оформлення.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ЮРІЯ-ГРУП було укладено договір про надання послуг митного брокера №07/05/2019 від 07.05.2019 року, відповідно до умов якого документи, для митного оформлення до митних органів від імені ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП , подавало ТОВ ЮРІЯ-ГРУП .

31.03.2020 року до Одеської митниці Державної митної служби України ТОВ ЮРІЯ-ГРУП було заявлено до митного оформлення товар, митна вартість якого була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, Шини пневматичні гумові нові, для легкових автомобілів (включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони) та Шини та шинокомплекти пневматичні гумові нові, для автобусів і вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121 (Торговельна марка: PETLAS, Виробник: PETLAS LASTEK SAN VE TIC AS, Країна виробництва: Туреччина).

З метою підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) № 14600 від 18.03.2020 року;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №РІ12020000000867 від 18.03.2020 року;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (International consignment note) №б/н від 19.03.2020 року;

- сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) №B0891983 від 19.03.2020 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (Довідка про транспортні витрати, видана ТОВ САНЛІТ ) №7 від 19.03.2020 року;

- договір поставки № D2020/01 від 03.01.2020 року;

- договір про надання послуг митного брокера № 07/05/2019 від 07.05.2019 року;

- митна декларація UA500100/2020/005571 від 31.03.2020 року.

Перевіривши митні декларації та інші документи, надані позивачем згідно з Митним кодексом України, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000001/2 від 31.03.2020 року, яким відмовив у митному оформленні (випуску) товарів.

Також Одеською митницею було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2020/00010, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) Товарів відмовлено з тих причин, що на підставі рішення про коригування митної вартості № UA500000/2020/000001/2 від 31.03.2020 року, скориговано митну вартість товарів, що призвело до необхідності внесення змін до митної декларації з доплатою митних платежів.

Позивачем, з урахуванням вимог спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000001/2 від 31.03.2020 року, подано нову митну декларацію № UA500100/2020/005646.

Не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості.

За правилами статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням частини десятої цієї статті.

Ціна, що фактично була сплачена або підлягає сплаті це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Приписами частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Так, частина 2 статті 55 Митного кодексу України визначає, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в органу доходів і зборів інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Проте, якщо такі документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що стала судова практика вирішення подібних правовідносин визначає прямий обов`язок митного органу, у випадках повідомлення декларанта про необхідність надати додаткові документи, обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів із суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Подібні висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 826/614/16.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Існування у митного органу саме обґрунтованого сумніву, щодо правильності визначення митної вартості, є обов`язковим, оскільки тільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребувати додаткові документи у декларанта, та надає державному органу право вчиняти дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Крім того, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. А ненадання повного переліку витребуваних документів, може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судом встановлено, що у рішенні про коригування заявленої Товариством митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, в оскаржуваному рішенні Митницею не зазначено конкретних обставин, що викликали сумніви та причини неможливості їх перевірки на основі поданих декларантом документів, а також відсутнє обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей та не вказано документів, надання яких може спростувати сумніви, що виникли у митного органу щодо числових значень складових митної вартості товару.

Також, під час митного оформлення позивачем надавалися до митного органу рахунки-фактури (інвойси), в яких містилася інформація щодо ціни за товар; пакувальний лист №14600 від 18.03.2020, із зазначенням одиниці виміру товару - штуки ; та договір поставки № D2020/01 від 03.01.2020, в п. 1.3 якого зазначено, що товар має кількісний вимір у штуках: шинах або шино комплектах (шина+обідна стрічка).

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість доводів відповідача щодо відсутності у документах одиниці виміру товару, що стало підставою коригування митної вартості товару, тобто митний орган послався на обставини, які не можуть спростовувати правильність визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів.

Щодо відсутності відомості про вартість перевезення по маршруту м.Кіршехір (Туреччина) - м.Анкара (Туреччина), зазначеної відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500000/2020/000001/2 від 31.03.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.1 Договору поставки визначено, що шини виготовляються у м. Кіршехір (Туреччина) .

Згідно з пунктом 3.1 вказаного Договору сторонами були погоджені умови доставки (відповідно до Інкотермс-2010) FCA Кіршехір Туреччина . Умови поставки також було продубльовано у пакувальних листах (Packing list) та рахунках-фактурах (інвойсах).

Умови поставки FCA передбачають, що цей термін завжди вживається із зазначенням місця постачання (у даному випадку у документах зазначено м.Кіршехір, Туреччина). Термін франко-перевізник означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Умови поставки FCA покладають на продавця обов`язки щодо завантаження товару на транспорт у місці відправлення та по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних зборів, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Зі змісту пункту 2.2 Договору поставки ціна товарів, які постачаються відповідно до даного Договору, зазначається в інвойсах із врахуванням вартості експортної упаковки, маркування та завантаження на заводі .

Таким чином, завантаження товару на транспорт перевізника відбувалося за місцем виготовлення шин - на заводі Продавця у м.Кіршехір, Туреччина.

Також, як передбачено умовами поставки FCA, вартість перевезення не була включена до ціни товару, яку сторони погоджували у рахунках-фактурах (інвойсах). Всі витрати по перевезенню товару від місця завантаження у м.Кіршехір, Туреччина до м.Дніпро, України сплачував позивач.

Проте, продавець відповідав за виконання експортних митних процедур у країні відправлення - Туреччині. Митний пункт, де здійснювалося митне оформлення вантажу у Туреччині (замитнення), знаходився у м.Анкара. Вказане підтверджується митною декларацією відправлення №20061600ЕХ007019 від 19.03.2020 року, де зазначений митний орган країни відправлення, що знаходиться у м.Анкара, Туреччина.

Таким чином, що для митного оформлення товару ТОВ ЦЕНТР-ШИНА ГРУП надало достатньо документів, які містили інформацію про місце завантаження Товару (м.Кіршехір, Туреччина) та місце митного оформлення товару у країні відправлення (м.Анкара, Туреччина), протиріч надані документи не містили.

Крім того, вартість перевезення розділялася на дві частини: від м.Кіршехір, Туреччина до м.Чорноморськ, Одеська обл., Україна та від м.Чорноморськ, Одеська обл., Україна до м.Дніпро, Україна. Тобто перевізники не виділяли окремо шлях від заводу продавця у м.Кіршехір, Туреччина до митного пункту у м.Анкара, Туреччина, а потім із м.Анкара, Туреччина до порту, оскільки кожне завантаження товару відбувалося у м.Кіршехір, Туреччина, звідки перевізник прямував до митного органу у м.Анкара, Туреччина і далі до порту.

Отже, кожен раз маршрут відбувався із м.Кіршехір, Туреччина через м.Анкара, Туреччина і тому шлях та вартість перевезення від цього не змінювалися, що підтверджується довідками, наданими перевізниками: довідка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №б/н від 24.04.2020 року, довідка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 № б/н від 29.04.2020 року, довідка ТОВ САНЛІТ № 8 від 05.05.2020 року.

Зважаючи на те, що графу 4 місце завантаження товару Міжнародних товарно-транспортних накладних заповнював не позивач, а Продавець відповідно до вимог своєї країни, тому зазначав у даній графі місцезнаходження митного пункту - м.Анкара (Туреччина), хоча фактично завантаження Товару здійснювалося на заводі Продавця у м.Кіршехір, Туреччина, як це передбачає договір поставки, пакувальні листи, рахунки-фактури (інвойси), та про що було вказано у графі 20 Митних декларацій (FCA TR KIRSEHIR) та документах від перевізників, які підтверджували вартість перевезення товару.

Таким чином, оскільки позивачем надано митному органу повні та достовірні відомості для визначення митної вартості товару, у тому числі щодо вартості перевезення товару, яка не збільшилася від того, що перевізник прямував через м.Анкара, Туреччина, то підстави для відмови у митному оформленні та коригуванні митної вартості товару були відсутні.

Крім того, позивачем під час митного оформлення товару надавався договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 2020/03-12/1 від 12.03.2020 та довідка про витрати № 7 від 19.03.2020, видана перевізником ТОВ САНЛІТ , якими підтверджується вартість перевезення товару.

До тверджень митного органу про не включення до митної вартості витрат на транспортування, оскільки, на думку відповідача, надані позивачем під час митного оформлення довідк та договір про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції, колегія суддів відноситься критично.

Митним кодексом України не визначено виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

Оскільки законом не визначено доказ (докази), виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі № 400/2922/18 та від 03 лютого 2021 року за № 810/4441/16.

Отже, договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 2020/03-12/1 від 12.03.2020 та довідка про витрати № 7 від 19.03.2020 є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо доводів митного органу, викладених в апеляційній скарзі, про відсутність інформації в договорі перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполучення № 2020/03-12/1 від 12.03.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до змісту частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За правилами пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, зі змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів №UA5001100/2020/000001/2 від 31.03.2020 вбачається, що такі причини, як відсутність інформації в договорі перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполучення № 2020/03-12/1 від 12.03.2020, не були зазначені.

Таким чином, заявлені відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав невизнання заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішенні про коригування митної вартості, не може бути причиною виникнення сумніву у задекларованій Товариством митній вартості товару, оскільки під час здійснення митного оформлення товару та прийняття рішення про коригування митної вартості вони не були заявлені.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.01.2019 у справі № 821/1697/17 та від 09.02.2021 у справі № 826/614/16.

Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров