Постанова

від 09.03.2021 по справі 640/11285/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11285/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконіс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Реконіс" з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо складання акту опису майна від 01.12.2017 №12/26-15-17-02-17;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві звільнити з податкової застави, зареєстрованої 06.12.2017, відповідно до акту опису майна від 01.12.2017 №12/26-15-17-02-17, майно, а саме: нежитловий будинок № 12 Б (комплекс будівель літера А, літера Б, літера В) загальною площею 288,6 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 12Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2060391380000; нежитловий будинок №12В, літера А, загальною площею 96,6 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 12 В, реєстраційний номер нерухомого майна 2060435980000; нежитловий будинок № 12Г, літера А, загальною площею 180,9 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 12Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2060461380000; та вчинити дії щодо виключення запису про обтяження цього майна з податкової застави з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у Головного управління ДФС у м. Києві були відсутні правові підстави для складення акту опису майна від 01.12.2017 №12/26-15-17-02-17 та, відповідно, реєстрації запису про обтяження зазначеного нерухомого майна, оскільки у силу п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення податкової застави, з урахуванням того, що положеннями Закону України "Про іпотеку" гарантовано пріоритет прав іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно прав чи вимог інших осіб. Відтак, з огляду на те, що податкову заставу спірного майна зареєстровано 06.12.2017, тобто після реєстрації договору іпотеки щодо передачі спірного майна в іпотеку, що мало місце 26.05.2010, позивач стверджує, що спірне майно підлягає звільненню з податкової застави.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що прийняте судом першої інстанції рішення ґрунтується виключно на доводах позивача, у той час як доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом першої інстанції взагалі не враховані. Зокрема, апелянт наголошує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо строку виконання основного зобов`язання - 31 березня 2020 року та особи іпотекодержателя ТОВ Реконіс було здійснено після того, як було складено акт опису майна від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17. Також, апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не було враховано імперативну норму ПК України, у яких випадках майно платника податків звільняється з податкової застави.

За наведених обставин, відповідач зазначає, що податковим органом було правомірно прийнято рішення про опис майна у податкову заставу та складено акт опису майна, у той час як прийняте судом першої інстанції рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому відповідно до приписів ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

За наведених у відзиві обставин, позивач просить суд апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року - без змін.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, станом на 18.06.2020 ТОВ Акта МК має податковий борг в розмірі 15000973,30 грн.

На підставі рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.09.2017 № 80153-17 про опис майна ТОВ Акта МК в податкову заставу податковим керуючим складено акт від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17 опису майна, до якого включено таке майно:

1) майновий комплекс мийка автомобільна , об`єкт нежитлової нерухомості, (адреса: м. Київ, вулиця Кільцева дорога, 12-Б, літера А, вартість - 84677,61 грн);

2) нежитловий будинок (адреса: м. Київ, вулиця Кільцева дорога, 12-В, літера А, вартість - 19902,30 грн);

3) нежитловий будинок (адреса: м. Київ, вулиця Кільцева дорога, 12-Г, літера А, вартість - 29888,11 грн).

06.12.2017 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (індексні номери 106586240, 106589354 і 106685807 від 07.12.2017) внесені записи про обтяження переліченого вище нерухомого майна боржника (ТОВ Акта МК ) податковою заставою.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що 26.05.2010 в Державному реєстрі приватним нотаріусом Астраускас Л.Є. зареєстровано обтяження - іпотеку на нерухоме майно, що перелічене в акті опису майна від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17. Підставою для такого обтяження нерухомого майно вказано договір іпотеки від 26.05.2010 (номер в реєстрі 1160), посвідчений зазначеним приватним нотаріусом.

Іпотекою забезпечені зобов`язання ТОВ Акта МК як боржника (позичальника) перед Компанією MARZA TRADE LIMITED (Республіка Кіпр) за договором позики від 06.04.2010 № 04-2010. Додатковою угодою до цього договору від 09.03.2015 встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позику до 31.03.2020 або раніше цього строку з моменту отримання вимоги позикодавця негайного повернення позики згідно з умовами пункту 5.4 договору.

Договір позики від 06.04.2010 № 04-2010 та зміни до нього були зареєстровані Головним управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області 28.04.2010 та 20.03.2015 відповідно.

Згідно з договором про відступлення права вимоги від 08.04.2019 за договором позики від 06.04.2010 №04-2010, укладеним між Компанією "Марза трейд лімітед" (первісний кредитор), ТОВ "Реконіс" (новий кредитор) та ТОВ "Акта МК" (боржник), первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає права вимоги, що належать первісному кредиторові на підставі договору позики від 06.04.2010 №04-2010 з усіма наявними додатками та доповненнями до них, укладеними між первісним кредитором та боржником. Крім того, додатковою угодою №2 від 08.04.2019, зареєстрованого за №369, про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 26.05.2010, зареєстрованого за №1160, укладеним між Компанією "Марза трейд лімітед" (первісний іпотекодержатель), ТОВ "Реконіс" (новий іпотекодержатель) та ТОВ "Акта МК" (іпотекодавець), сторони погодили, що іпотекодержателем за іпотечним договором від 26.05.2010, зареєстрованим за №1160, є ТОВ "Реконіс".

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які наявні у матеріалах справи, 26.05.2010 здійснено державну реєстрацію іпотеки на спірні об`єкти із зазначенням строку виконання основного зобов`язання - 31.03.2020 - та особи іпотекодержателя - ТОВ "Реконіс" (на підставі додаткової угоди № 1 про внесення змін та доповнень від 08.04.2019 № 370 та додаткової угоди № 2 про внесення змін та доповнень від 08.04.2019 №369).

У той же час, на підставі договору іпотеки від 26.05.2010, зареєстрованого за №1160, а також рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.03.2020 № 51750527, № 51751610, № 51752292 право приватної власності на нежитловий будинок №12 Б (комплекс будівель літера А, літера Б, літера В) загальною площею 288,6 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 12 Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2060391380000; нежитловий будинок № 12 В, літера А, загальною площею 96,6 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 12 В, реєстраційний номер нерухомого майна 2060435980000; нежитловий будинок №12Г, літера А, загальною площею 180,9 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 12 Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2060461380000 23.03.2020 зареєстровано за ТОВ "Реконіс".

ТОВ "Реконіс" вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, звернувся за їх захистом з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що права іпотекодержателя на майно мають пріоритетне значення при вирішенні питання про опис майна в податкову заставу, оскільки майно, яке передано в іпотеку за умови відповідної реєстрації, не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, з огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач не є першочерговим обтяжувачем спірного нерухомого майна, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у податкового органу правових підстав на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ключовим питанням у межах спірних правовідносин є те, чи діяв відповідач - суб`єкт владних повноважень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України складаючи акт опису майна від 01.12.2017 №12/26-15-17-02-17, з урахуванням того, що вказане майно вже перебувало під заставою у встановленому законом порядку. Разом з тим, з урахуванням доводів апеляційної скарги контролюючого органу необхідним є вирішення питання чи дійсно перебувало відповідне майно під заставою у встановленому законом порядку станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (складання акту опису майна).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до норм пунктів 95.1 - 95.4 статті 95 ПК в редакції до внесення змін Законом від 16.01.2020 № 466-ІХ, який набрав чинності з 23.05.2020, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписами п.п. 88.1 та 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

У силу пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Щодо майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, то відповідно до положень пункту 87.2 статті 87 ПК таким майном є будь-яке майно платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України).

У свою чергу, підпунктом 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 ПК встановлено, що не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно з законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

З цією нормою кореспондується норма статті 90 ПК, якою передбачено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Приписами ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на момент складення акту опису майна від 01.12.2017 №12/26-15-17-02-17) також регламентовано, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

За змістом норм статей 2 та 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності на нерухоме майно, зокрема іпотека, а також заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За визначенням статті 1 Закону України Про іпотеку від 05.06.2003 №898-IV іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.ч. 6 та 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на момент складення акту опису майна від 01.12.2017 №12/26-15-17-02-17), у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, з системного аналізу наведених правових норм підстави слідує, що права іпотекодержателя на майно мають пріоритетне значення при вирішенні питання про опис майна в податкову заставу, оскільки майно, яке передано в іпотеку за умови відповідної реєстрації, не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у справі № 640/658/19 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Головне управління ДПС у м. Києві) до Товариства з обмеженою відповідальністю Акта МК про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що пріоритет на задоволення вимог іпотекодержателя, право на яке виникло відповідно до іпотечного договору та зареєстроване у передбаченому законом порядку раніше, є вищим відносно пріоритету податкової застави, що виникла пізніше.

Також, відповідно до змісту вказаного судового рішення Верховним Судом зазначено, що на підставі оцінки наданих відповідачем доказів (інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 18.02.2019 (номери 157468110, 157467642, 157469182)) суди попередніх інстанцій встановили, що 26.05.2010 в Державному реєстрі приватним нотаріусом Астраускас Л.Є. зареєстровано обтяження - іпотеку на нерухоме майно, що перелічене в акті опису майна від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17. Підставою для такого обтяження нерухомого майно вказано договір іпотеки від 26.05.2010 (номер в реєстрі 1160), посвідчений зазначеним приватним нотаріусом.

Іпотекою забезпечені зобов`язання ТОВ Акта МК як боржника (позичальника) перед Компанією MARZA TRADE LIMITED (Республіка Кіпр) за договором позики від 06.04.2010 № 04-2010. Додатковою угодою до цього договору від 09.03.2015 встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позику до 31.03.2020 або раніше цього строку з моменту отримання вимоги позикодавця негайного повернення позики згідно з умовами пункту 5.4 договору.

Договір позики від 06.04.2010 № 04-2010 та зміни до нього були зареєстровані Головним управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області 28.04.2010 та 20.03.2015 відповідно.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що майно, яке включено до акту опису майна від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17, не могло бути джерелом погашення податкового боргу на час розгляду справи, відповідає встановленим обставинам у справі та нормам матеріального права.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідач не є першочерговим обтяжувачем відповідного нерухомого майна, останній не мав правових підстав на погашення суми податкового боргу за рахунок цього майна та відповідно складання акту опису майна від 01.12.2017 №12/26-15-17-02-17.

Натомість, доводи апелянта про те, що внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо строку виконання основного зобов`язання - 31 березня 2020 року та особи іпотекодержателя ТОВ Реконіс було здійснено після того, як було складено акт опису майна від 01.12.2017 № 12/26-15-17-02-17 повністю спростовуються наявними у справі доказами та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2020 року у справі № 640/658/19.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність прийнятих ним рішень у межах спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача, не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень є протиправними та таким, що прийняті відповідачем необґрунтовано.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О.Беспалов

І.О. Грибан