Постанова

від 10.03.2021 по справі 640/12734/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12734/20 Судді першої інстанції: Аверкова В.В.

Бояринцева М.А., Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної державної адміністрації на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Баландинської сільської ради до Кабінету Міністрів України, треті особи - Черкаська обласна державна адміністрація, Міністерство розвитку громад та територій України, про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2020 року Баландинська сільська рада (далі - Позивач, Баландинська сільрада) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач, КМ України) про визнання протиправним та скасування розпорядження КМ України від 06.05.2020 року №541-р Про затвердження перспективного плану формування територій громад Черкаської області в частині включення до складу Кам`янської територіальної громади Баландинської, Катеринівської, Коханівської та Радиванівської територіальних громад та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження КМ України від 17.04.2019 року №253-р в частині Баландинської об`єднаної територіальної громади.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Черкаську обласну державну адміністрацію (далі - Третя особа-1, Черкаська ОДА) та Міністерство розвитку громад та територій України (далі - Третя особа-2, Мінрегіон).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 року позов задоволено частково - виключено Баландинську сільську раду із переліку територіальних громад, що увійдуть до складу спроможної територіальної громади - Кам`янської територіальної громади відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.05.2020 року №541-р Про затвердження перспективного плану формування територій громад Черкаської області . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що дотримання послідовності всіх етапів є обов`язковою умовою добровільного об`єднання громад. Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про підстави неврахування середнього рівня спроможності Баландинської сільради. Відтак, оскільки затверджений перспективний план формування територій громад області є підставою для територіального об`єднання громадян, яке можливе лише у відповідності до останнього, то належним способом захисту прав Позивача є виключення Баландинської сільради з переліку територіальних громад, що увійдуть до складу спроможної територіальної громади - Кам`янської об`єднаної територіальної громади, відповідно до положень оскаржуваного розпорядження.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, судом не враховано правової природи перспективного плану, який у розумінні чинного законодавства не є обов`язковим до виконання рішенням, адже об`єднання територіальної громади здійснюється добровільно та виключно на підставі рішення відповідної ради, а відтак такий план не може порушувати права Позивача, по-друге, КМ України не бере участь у проведенні консультацій при розробці та прийнятті перспективного плану, а також не уповноважений перевіряти наявність чи відсутність згоди представників територіальних громад із запропонованою конфігурацією, по-третє, судом супереч дискреційних повноважень Черкаської ОДА самостійно визначено рівень спроможності Баландинської територіальної громади, по-четверте, оскаржуваним рішенням суд породив існування принципу правової невизначеності щодо окремих територій Черкаської області, оскільки поставив під сумнів правовий статус територій Баландинської сільради, а також унеможливив створення Кам`янської об`єднаної територіальної громади, по-п`яте, судом не було враховано відсутність передбаченої КАС України можливості звернення Баландинської сільради із таким позовом, що повинно мати наслідком залишення його без розгляду, по-шосте, починаючи з 12.11.2020 року повноваження Баландинської сільради є припиненими, адже Кам`янською міською радою проведено перше пленарне засідання, по-сьоме, Позивач всупереч приписів ч. 2 ст. 139 КАС України безпідставно стягнув з Відповідача витрати, пов`язані із сплатою судового збору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.03.2021 року.

Крім того, на рішення суду першої інстанції Третьою особою-1 подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, визначена у перспективному плані конфігурація спроможності територіальних громад на є обов`язковим до виконання рішенням, оскільки добровільне об`єднання може мати місце лише після прийняття відповідного рішення радою і не змінює процедуру об`єднання, по-друге, волевиявлення територіальних громад щодо об`єднання здійснюється на етапі реалізації відповідної процедури об`єднання, а не у процесі підготовки проекту перспективного плану, по-третє, судом не було враховано правові наслідки прийнятого ним рішення, зокрема, в частині втрати Кам`янською територіальною громадою статусу спроможної, що робить неможливим її утворення взагалі, а відтак породжує правову невизначеність, по-четверте, суд залишив поза увагою наявність у матеріалах справи відомостей та обґрунтувань, що стали підставою для віднесення Баландинської об`єднаної територіальної громади до неспроможної.

Після усунення визначених в ухвалі від 08.02.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за указаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подачі відзиву на неї та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.03.2021 року.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, до суду направили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до частини третьої статті 11 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.05.2020 року № 541-р затверджено перспективний план формування територій громад Черкаської області (далі - оскаржуване рішення; Розпорядження №541-р; а.с. 49-65). Указаним розпорядженням також визнано таким, що втратило чинність, зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №253 Про внесення змін до перспективного плану формування територій громад Черкаської області .

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2019 року Баландинською сільрадою прийнято рішення №12-13/VII, яким підтримано звернення Вікнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Заставнівського району Чернівецької області до керівників держави щодо недопущення ліквідації малочисельних об`єднаних територіальних громад (а.с. 15). На виконання указаного рішення виконавчим комітетом Баландинської сільради до Президента України, Прем`єр Міністра України, Голови Верховної Ради України та до Міністра розвитку громад та територій України, а також Черкаської ОДА направлені звернення щодо надання можливості розвитку та перспектив малочисельним новоствореним об`єднаним територіальним громадам (а.с. 16-18).

Також судом першої інстанції із змісту позовної заяви встановлено, що рішенням 18 позачергової сесії Баландинської сільської ради від 20.05.2020 року Баландинська сільрада не надавала згоду на приєднання до будь-яких громад чи об`єднання з будь-якими громадами.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 6, 11 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 року (далі - Європейська хартія), ст. ст. 55, 113, 117, 140, 143 Конституції України, ст. ст. 3, 19 Закону України Про Кабінет Міністрів України , ст. ст. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 11 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад (далі - Закон), ст. ст. 1, 6, 71 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Методики формування спроможних територіальних громад, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 року №214 (далі - Методика), прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на порушення порядку включення Баландинської сільради до складу Кам`янської об`єднаної територіальної громади у затвердженому Урядом України перспективному плані формування територій громад Черкаської області, що має своїм наслідком виключення останньої з нього.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, установленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи.

Приписи ч. 2 ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначають, що територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад врегульовані Законом України Про добровільне об`єднання територіальних громад .

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону об`єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

За правилами статті 11 Закону перспективний план формування територій громад Автономної Республіки Крим, області розробляється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідною обласною державною адміністрацією згідно з методикою формування спроможних територіальних громад і охоплює всю територію Автономної Республіки Крим, області (ч. 1).

Методика формування спроможних територіальних громад розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування, та затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 2).

Перспективний план формування територій громад Автономної Республіки Крим, області затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної державної адміністрації (ч. 3).

Як було зазначено вище, постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 року №214 затверджено Методику формування спроможних територіальних громад.

Відповідно до п. 1 Методики остання визначає порядок розроблення перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області (далі - перспективний план) та умови формування проектних спроможних територіальних громад.

Згідно абз. 2 п. 2 Методики проектна спроможна територіальна громада (далі - спроможна територіальна громада) - територіальні громади сіл, селищ, міст, які в результаті добровільного об`єднання (добровільного приєднання до об`єднаної територіальної громади) здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання публічних послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров`я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Пунктом 4 Методики передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрація з урахуванням утворених відповідно до Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад об`єднаних територіальних громад розробляє відповідно до цієї Методики із залученням представників органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та громадськості відповідних адміністративно-територіальних одиниць: проект перспективного плану; паспорти спроможних територіальних громад за формою згідно з додатком 1.

Положеннями пункту 5 Методики закріплено, що формування спроможних територіальних громад здійснюється у такій послідовності: 1) визначення потенційних адміністративних центрів спроможних територіальних громад та зон їх доступності; 2) визначення переліку територіальних громад, що входять до складу спроможних територіальних громад; 3) проведення оцінки рівня спроможності.

Відповідно до п. п. 7-8 Методики оцінка рівня спроможності проводиться на основі критеріїв, що характеризують основні соціально-економічні показники, які впливають на розвиток відповідної спроможної територіальної громади (далі - критерії оцінки рівня спроможності).

Критеріями оцінки рівня спроможності є: чисельність населення, що постійно проживає на території спроможної територіальної громади; чисельність учнів, що здобувають освіту в закладах загальної середньої освіти, розташованих на території спроможної територіальної громади; площа території спроможної територіальної громади; індекс податкоспроможності бюджету спроможної територіальної громади; частка місцевих податків та зборів у доходах бюджету спроможної територіальної громади.

Оціночний рівень спроможності спроможних територіальних громад визначається на основі суми числових значень критеріїв оцінки рівня спроможності та становить: низький рівень спроможності - від 1,5 до 2,1; середній рівень спроможності - від 2,2 до 3,8; високий рівень спроможності - від 3,9 до 5.

Числові значення критеріїв оцінки рівня спроможності наведені в додатку 2.

Результати оцінки рівня спроможності враховуються під час розроблення проекту (внесення змін до проекту) перспективного плану.

При цьому кількість спроможних територіальних громад з низьким рівнем спроможності не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості спроможних територіальних громад Автономної Республіки Крим, відповідної області.

Згідно п. 13 Методики з метою врахування інтересів територіальних громад під час розроблення проекту перспективного плану уповноважені Радою міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрацією посадові особи проводять консультації з уповноваженими представниками органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, а також суб`єктами господарювання та їх громадськими об`єднаннями.

За результатами консультацій оформляється протокол.

Консультації проводяться під час: визначення переліку територіальних громад, що можуть увійти до складу спроможної територіальної громади; визначення переліку територіальних громад, території яких не охоплюються зонами доступності потенційних адміністративних центрів; визначення меж територій спроможних територіальних громад.

Консультації проводяться насамперед з представниками територіальних громад, території яких охоплюються зонами доступності кількох потенційних адміністративних центрів.

За результатами консультацій та на підставі рішень органів місцевого самоврядування визначається потенційний адміністративний центр спроможної територіальної громади.

Пунктом 14 Методики передбачено, що якщо в процесі розроблення проекту перспективного плану після проведення консультацій виникла необхідність внесення до нього змін, проводяться додаткові консультації.

За правилами п. 15 Методики проект перспективного плану розробляється в електронному та паперовому вигляді та включає: графічну частину, яка відображає межі спроможних територіальних громад, їх потенційні адміністративні центри та всі населені пункти, що увійшли до їх складу; перелік спроможних територіальних громад із зазначенням найменування територіальних громад, що входять до їх складу.

При цьому, в силу положень п. 16 Методики, проект акта Кабінету Міністрів України про затвердження перспективного плану (внесення змін до перспективного плану) вноситься Кабінетові Міністрів України Радою міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрацією в установленому порядку разом з паспортами спроможних територіальних громад.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що затвердження перспективного плану формування територій громад не є фактом об`єднання громад. Перспективний план лише засвідчує загальне бачення та соціально-економічну обґрунтованість ефективного територіального устрою на базовому рівні в межах відповідної області.

Завданням перспективного плану формування територій громад у межах відповідної області є визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, здатних забезпечити доступність та належну якість публічних послуг, що надаються такими органами, а також необхідної для цього ресурсної бази.

Водночас, аналіз змісту положень Закону дає підстави стверджувати, що територіальні громади, вирішуючи питання про об`єднання з метою створення спроможної територіальної громади, не зв`язані положеннями відповідного перспективного плану та не зобов`язані об`єднуватися відповідно до адміністративно-територіальної конфігурації, що ним передбачена.

Указана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.10.2019 року у справі № 813/38/16, від 27.02.2020 року у справі №440/569/19, від 15.04.2020 року в справі №818/294/18.

Об`єднання територіальних громад можливе лише після прийняття суміжними радами відповідних рішень про згоду на таке об`єднання. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 року у справі №240/4761/18.

Крім того, у постанові від 16.10.2020 року у справі №813/2441/18 Верховний Суд, визначаючи правову природу перспективного плану територій, підкреслив, що Законом не передбачено обов`язку територіальних громад об`єднуватися відповідно до затвердженого перспективного плану, який, в свою чергу, не має статусу остаточного, не містить обов`язкових приписів та вказівок, а відтак носить рекомендаційний характер.

До того ж, надаючи оцінку Методиці у розрізі відповідності її принципу добровільності об`єднання територіальних громад та недопущенні обмеження прав таких громад, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.01.2019 року у справі №826/13687/17 зазначив, що одним з головних принципів об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, згідно зі статтею 2 Закону, є принцип добровільності, який передбачає утворення добровільного об`єднання територіальних громад в будь-якій конфігурації та з дотриманням умов добровільного об`єднання територіальних громад, встановлених статтею 4 вказаного Закону. Серед цих умов, визначених ст. 4 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад , немає вказівки на відповідність Методики формування спроможних територіальних громад та перспективного плану при об`єднанні громад.

З наведеного суд апеляційної інстанції у справі №826/13687/17 прийшов до висновку, що при прийнятті постанови від 08.04.2015 року №214 Про затвердження Методики формування спроможних територіальних громад було дотримано вимоги Конституції України та Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад .

У розрізі наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за наведеного правового регулювання оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України про затвердження перспективного плану формування територій громад Черкаської області не порушує прав та законних інтересів Баландинської сільради у спірних правовідносинах, оскільки не породжує, не змінює та не припиняє права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин для указаної територіальної громади з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, право кожної особи на звернення до суду у випадку, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси є беззаперечним та не може бути піддане сумніву. Водночас, визначені такою особою способи захисту або інші способи, які самостійно можуть визначатися судом, на переконання судової колегії, повинні передусім відповідати підставам позову та його змісту.

За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Разом з тим, наведеним приписам статті 9 кореспондують положення ч. 1 ст. 77 КАС України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі №9901/153/20, постанови Верховного Суду від 23.02.2021 року у справі № 826/12456/18, від 17.02.2021 року у справі №815/310/17, від 16.02.2021 року у справі №320/950/19, від 28.01.2021 року у справі №815/1067/17).

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Разом з тим, оскільки, як вже було неодноразово підкреслено вище, територіальні громади, вирішуючи питання про об`єднання з метою створення спроможної територіальної громади, не зв`язані положеннями відповідного перспективного плану та не зобов`язані об`єднуватися відповідно до адміністративно-територіальної конфігурації, що ним передбачена, то оскаржуване розпорядження не породжує, не змінює та не припиняє права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин для Баландинської сільради, що не було враховано судом першої інстанції.

Щодо позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.01.2020 року у справі №824/743/18-а, на яку посилався Окружний адміністративний суд міста Києва в оскаржуваному рішенні, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена також й у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі №640/3859/19).

З приводу посилання Кабінету Міністрів України в апеляційній скарзі на відсутності у Баландинської сільради права на звернення до суду із вказаним позовом, внаслідок чого останній підлягає залишенню без розгляду, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Надаючи оцінку доводам Уряду України про необхідність заміни Баландинської сільської ради правонаступником - Кам`янською міською радою, оскільки повноваження Баландинської сільської ради припинені з 12.11.2020 року в силу приписів п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 4 пп. 18 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи розформованих територіальних громад припиняються як юридичні особи з дня внесення запису про їх припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Баландинська сільрада (код ЄДРПОУ 34176425) перебуває у стані припинення з 17.12.2020 року, а відтак на момент апеляційного перегляду відсутні підстави для заміни позивача у справі на правонаступника.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що визначений Позивачем предмет спору не має впливу на його права, інтереси чи обов`язки, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної державної адміністрації - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 10 березня 2021 року.