Рішення

від 10.03.2021 по справі 703/504/20

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/504/20

2/703/172/21 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 3,37 га, яка розташована в межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 09 березня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт в якому все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла позивач та відповідач по справі шляхом подачі заяви до державної нотаріальної контори, однак нотаріус не в змозі видати їй свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, а також вона з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спадкового майна. Тому звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно по закону, оскільки позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом та стягнути судові витрати пов`язані із розглядом справи.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 серпня 2020 року скасовано заочне рішення суду від 26 серпня 2020 року, оскільки відповідач не була повідомлена належним чином про день і час розгляду справи.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву в якій в якій позовні вимоги визнала та просила справу розглядати без її участі на ухваленні заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно і належним чином. Будь - яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило. Ця обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , яке видане повторно 13 вересня 2016 року виконавчим комітетом Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.8).

Із свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого Балаклеївською сільською радою 06 жовтня 1954 року вбачається, що батьками ОСОБА_4 , 1954 року народження, зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 виданого Балаклеївською сільською радою від 15 березня 1975 року вбачається, що ОСОБА_4 уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 7).

З посвідчення серія НОМЕР_4 виданого 01 грудня 2004 року вбачається, що ОСОБА_1 1954 року народження є пенсіонером за віком з 25 вересня 2004 року (а.с. 50).

Згідно виписки з погосподарської книги № 1 за 2016-2020 роки Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 189 від 06 лютого 2020 року вбачається, що власником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 являється ОСОБА_3 (а.с. 14).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 169491 виданого Смілянською райдержадміністрацією Черкаської області 20 вересня 2004 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с. 21).

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 грудня 2019 року за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/4 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме зазначені в технічному паспорті: літери А-1, а, а-1 - житловий будинок (загальною площею 73,6 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м.), Б - літня кухня, сарай, Г.г,Е - сарай з прибудовою, В, З - навіс тимчасовий, Ж - вбиральня, Д - погріб з шийкою, № 1,2 - огорожа, № 3 - колодязь та 3/4 частини земельної ділянки площею 3,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер 7123780500:02:001:0011, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 169491 виданого 20 вересня 2004 року Смілянською райдержадміністрацією Черкаської області, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася із заявою до державної нотаріальної контори після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку будинковолодіння АДРЕСА_1 та 1/4 частку земельної ділянки площею 3,37 га, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказане майно (а.с. 17).

Як вбачається із листа Смілянської державної нотаріальної контори № 248/02-14 від 19 лютого 2020 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відтак, суд прийшов до беззаперечного висновку, про те що на день смерті матері відповідача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 була непрацездатною особою, тобто пенсіонером за віком, відтак має право на обов`язкову частку у спадковому майні в розмірі 1/4 її частини, незалежно від змісту заповіту.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відповідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/4 частку житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 та 1/4 частку земельної ділянки площею 3,37 га, яка розташована на території Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.17).

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на житловий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалося рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Окрім того, статтею 131 ЦК 1963 року визначено, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.

Стаття 132 ЦК 1963 року передбачає, приналежністю є річ, призначена служити головній речі, зв`язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

З письмових доказів наявних в матеріалах справи, а саме з довідки № 189 від 06 лютого 2020 року виданої Балаклеївською сільською радою Смілянського району Черкаської області та технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 31 травня 2017 року, вбачається що спадкодавець набув право власності на спірний будинок та надвірні споруди.

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З копії державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається належність на праві власності земельної ділянки площею 3,37 га для ведення товарного сільскогосподарського виробництва ОСОБА_3 .

Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відтак її звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки відповідач ОСОБА_1 має право на обов`язкову частку у спадковому майні.

Як передбачено ч. 1 ст. 140 ЦПК України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відтак, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 840 гривень 80 копійок сплаченого судового збору та 400 гривень за надання послуг з оцінки майна та визначення ринкової вартості 1/4 частини житлового будинку та 1/4 частини земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16,181, 182, 334, 392,1217, 1218, 1223, 1225, 1228, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 131, 132 ЦК України в ред. 1963 року, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування , Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, 125 ЗК України , -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме зазначені в технічному паспорті: літери А-1, а, а-1 - житловий будинок (загальною площею 73,6 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м.), Б - літня кухня, сарай, Г.г,Е - сарай з прибудовою, В, З - навіс тимчасовий, Ж - вбиральня, Д - погріб з шийкою, № 1,2 - огорожа, № 3 - колодязь, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини земельної ділянки площею 3,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер 7123780500:02:001:0011, що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 169491 виданого 20 вересня 2004 року Смілянською райдержадміністрацією Черкаської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 03 вересня 1999 року на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт № НОМЕР_8 виданий 16 жовтня 2019 року, орган, що видав 7126 понесені судові витрати в розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом 30 днів з дня його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт № НОМЕР_8 виданий 16 жовтня 2019 року, орган, що видав 7126..

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 03 вересня 1999 року.

Головуючий О.П.Опалинська