Ухвала

від 10.03.2021 по справі 752/25085/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/25085/17

Провадження № 6/752/386/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кахно І. А.,

при секретарі Чабанюк І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , стягувач - кредитна спілка НРБ ,

в с т а н о в и в:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Н. В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , стягувач - кредитна спілка НРБ (далі - КС НРБ ).

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н. В. знаходиться виконавче провадження № 56827130 щодо виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва № 752/25085/17, виданого 15 червня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь КС НРБ (код ЄДРПОУ: 26266267) суму боргу у розмірі 770 937,81 грн.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 56827130 майно боржника, на яке можливе звернення стягнення не виявлене; кошти на відкритих банківських рахунках відсутні; відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби; боржник не є особою, яка отримує пенсію; боржник не працює за трудовими та цивільно-правовими договорами; у ПФ України відсутні відомості про останнє місце роботи.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник є учасником ТОВ ТРЕЙВІЛЛ та ТОВ УКРФОРЕСТ ГРУП . У зв`язку з цим постановою приватного виконавця про арешт майна боржника від 04 жовтня 2018 року накладено арешт на частку боржника у ТОВ ТРЕЙВІЛЛ (код ЄДРПОУ: 40555798) та частку боржника у ТОВ УКРФОРЕСТ ГРУП (код ЄДРПОУ: 40288545).

Копію постанови приватного виконавця від 20 липня 2018 року про відкриття виконавчого провадження представник боржника за довіреністю № 1802 від 13 серпня 018 року ОСОБА_2 наручно отримав 21 серпня 2018 року, тобто боржник повідомлений про відкриття виконавчого провадження відносно нього.

Приватний виконавець зазначав, що вжиті ним заходи не призвели до виконання рішення суду боржником, останній ухиляється від виконання рішення суду. З огляду на викладене та враховуючи тривале невиконання боржником рішення суду, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є співмірним та ефективним заходом для забезпечення виконання рішення суду.

Посилаючись на вказані обставини, приватний виконавець просив встановити громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання судового рішення, згідно виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва № 752/25085/17, виданого 15 червня 2018 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У судове засідання приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Н. В. не з`явився, до суду надіслав клопотання про розгляд подання за його відсутності, у якому зазначив, що подання підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі .

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Установлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н. В. знаходиться виконавче провадження № 56827130 щодо виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва № 752/25085/17, виданого 15 червня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь КС НРБ (код ЄДРПОУ: 26266267) суму боргу у розмірі 770 937,81 грн.

Однак, зобов`язання боржником до теперішнього часу не виконано.

20 липня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н. В. відкрито виконавче провадження № 56827130 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва № 752/25085/17, виданого 15 червня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь КС НРБ (код ЄДРПОУ: 26266267) суми боргу у розмірі 770 937,81 грн.

Постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження 21 серпня 2018 року отримав представник боржника - ОСОБА_2 на підставі довіреності від 13 серпня 2018 року.

04 жовтня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н. В. у межах виконавчого провадження № 56827130 винесено постанову про накладення арешту на майно боржника - на частку боржника у ТОВ ТРЕЙВІЛЛ (код ЄДРПОУ: 40555798) та частку боржника у ТОВ УКРФОРЕСТ ГРУП (код ЄДРПОУ: 40288545).

02 серпня 2018 року та 07 березня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н. В. у межах виконавчого провадження № 56827130 винесено постанови про арешт коштів боржника, однак залишок коштів на рахунку боржника є лише у АТ Сбербанк в сумі 354,86 грн та АТ КБ ПриватБанк в сумі 531,70 грн.

Обґрунтовуючи підстави подання, приватний виконавець посилався на те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення; виклики приватного виконавця про необхідність з`явлення до офісу з метою надання пояснень по факту невиконання зобов`язань, боржник ігнорує; у боржника відсутнє нерухоме майно та грошові кошти на рахунках у банківських установах, на яке можливо звернути стягнення.

За змістом пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VII Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

У розділі Ухилення боржника від виконання зобов`язань узагальнення Верховного Суду України Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Свобода пересування гарантована статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною . Разом з тим, частиною 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Так, у справі Гочев проти Болгарії Європейський Суд з прав людини підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином:

у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд з прав людини у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 13 листопада 2003 року за справою Напияло проти Хорватії (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду з прав людини за справою Луордо проти Італії (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду з прав людини за справою Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду з прав людини за справою Рінер проти Болгарії , § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Отже, наявність самого лише невиконаного зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Факт ухилення боржника має підтверджуватись сукупністю належних доказів, які приватний виконавець повинен надати до суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (статті 77-80 ЦПК України).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем до подання не долучено належних, допустимих та достатніх доказів того, що боржник вчиняє умисні свідомі дії, спрямовані на невиконання відповідного зобов`язання, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення; не вказано, які перешкоди вчинені з боку боржника для проведення виконавчих дій приватному виконавцеві. Приватним виконавцем не надано жодних документів, які б свідчили, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання зобов`язання, при цьому маючи змогу виконати таке зобов`язання, але не робить цього з неповажних причин. Самої лише наявності заборгованості і відсутності майна, на яке можна звернути стягнення, не достатньо для того, щоб встановили факт ухиляння боржника від виконання грошового зобов`язання.

До того ж, приватним виконавцем не надано відомостей щодо надсилання боржнику викликів про необхідність з`явлення до офісу та їх отримання боржником, а особа, яка не є повідомленою про покладені на неї обов`язки, не може вважатися такою, що ухиляється від їх виконання.

В обґрунтування подання суду не надано жодних доказів того, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язання.

Крім того, слід зауважити, що звернення державного (приватного ) виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли державним (приватним ) виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

З урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що у суду немає підстав для висновку про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язання, тому підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не вбачається, що не перешкоджає приватному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду.

Керуючись статтею 441 ЦПК України, Законом України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , Законом України Про виконавче провадження , суд,

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , стягувач - кредитна спілка НРБ .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 10 березня 2021 року.

Суддя І. А. Кахно