Рішення

від 02.03.2021 по справі 604/748/20

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/748/20

Провадження № 2/604/51/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі

головуючої - судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Органу опіки, піклування Підволочиської райдержадміністрації в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Підволочиської райдержадміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки, піклування Підволочиської райдержадміністрації в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про позбавлення батьківських прав, покликаючись на наступне. З часу народження дитини відповідач перебувала на контролі служби у справах дітей, оскільки щодо старших двох синів позбавлена батьківських прав. Мати зарекомендувала себе з негативної сторони, ігнорувала зауваження старости с. Богданівка Підволочиського району, працівників служби у справах дітей щодо належного виконання батьківських обов`язків. Часто малолітня проживала у сусідів або знайомих у зв`язку із конфліктами з матір`ю, яка вживала спиртні напої і залишала дитину бездоглядною. З метою захисту прав та інтересів дитини, 30.10.2019 року малолітня була направлена в центр соціально-психологічної реабілітації служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації. Завдяки спільним зусиллям суб`єктів право-виховної роботи 04.12.2019 року дитина була повернута в сім`ю матері. Після повернення дитини, мати не створила належних умов проживання, навчанням дитини не цікавилася, старалась повністю ізолювати доньку від себе. У зв`язку із неналежним доглядом та виханням дитини, ОСОБА_1 часто вживала міцні спиртні напої, виявляла агресивність, перебувала в оточенні старших чоловіків. 08.07.2020 року потрапила у Підволочиську КЦРЛ з алкогольним отруєнням. Мати самоусунулась від лікування та спілкування з дитиною та жодного разу не відвідала доньку в лікарні. 13.07.2020 року з метою соціально-психологічної реабілітації дівчинка знов направлена у заклад. На думку позивача, відповідач неналежним чином займається вихованням доньки, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною в повному обсязі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками. Службою у справах дітей подано на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Підволочиської райдержадміністрації питання щодо надання висновку про позбавлення матері батьківських прав, яка відбулась 27.07.2020 року, де винесено відповідне рішення. Під час розгляду питання мати не заперечувала щодо ухиляння від батьківських обов`язків, визнавала те, що не надає дитині належного догляду. З метою забезпечення прав та законних інтересів малолітньої ОСОБА_1 , позивач просить вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав та прийняти рішення про стягнення з неї аліментів.

Представник позивача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, в судове засідання не з`явилися, подали заяви, в яких просять справу розглядати у їх відсутності, позов підтримують та просять задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, категорично заперечила проти їх задоволення, зазначила, що бажає, щоб донька проживала разом з нею, буде нею належним чином опікуватися та виконувати свої батьківські обов`язки.

Суд, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Богданівською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звертання до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30.03.2007 року визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою важливі правові наслідки як для батьків, так і для дітей. Тобто, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише за наявності в діях батьків вини. Ця міра застосовується судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з Розпорядженням голови Підволочиської районної державної адміністрації від 28 липня 2020 р. №158/01-01-17, 17 серпня 2020 року надано висновок за №01-811/01-01-17 органу опіки, піклування райдержадміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено наступне: ОСОБА_2 , жителька с. Богданівка Підволочиського району, є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини записаний згідно з ч. 1 ст. 135 СК України. З часу народження дитини, одинока мати перебувала на контролі служби у справах дітей, оскільки щодо старших двох синів ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав. Малолітня проживала з матір`ю, яка зневажливо відносилась до матеріального благополуччя сім`ї та виховання доньки. Мати зарекомендувала себе з негативної сторони, ігнорувала зауваження старости с. Богданівка Підволочиського району, працівників служби у справах дітей щодо належного виконання батьківських обов`язків. Часто малолітня проживала у сусідів або знайомих у зв`язку із конфліктами з матір`ю, яка вживала спиртні напої і залишала дитину бездоглядною. З метою захисту прав та інтересів дитини, 30.10.2019 року малолітня була направлена в центр соціально-психологічної реабілітації служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації. Завдяки спільним зусиллям суб`єктів право-виховної роботи 04.12.2019 року дитина була повернута в сім`ю матері. Після повернення дитини, мати не створила належних умов проживання, навчанням дитини не цікавилася, старалась повністю ізолювати доньку від себе. У зв`язку із неналежним доглядом та виханням дитини, ОСОБА_1 часто вживала міцні спиртні напої, виявляла агресивність, перебувала в оточенні старших чоловіків. 08.07.2020 року потрапила у Підволочиську КЦРЛ з алкогольним отруєнням. Мати самоусунулась від лікування та спілкування з дитиною та жодного разу не відвідала доньку в лікарні. 13.07.2020 року з метою соціально-психологічної реабілітації дівчинка знов направлена у заклад. У зв`язку з тим, що мати свідомо нехтує обов`язками щодо утримання і виховання дитини, не проявляє турботи про її здоров`я та фізичний розвиток є доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

З актів обстеження житлово-побутових умов №б/н, без дати від 2020 року та №470 від 22.09.2014 року та №б/н від 17.09.2014 року, 16.05.2013 року, вбачається, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 , 2006 р.н. В ході обстеження умов встановлено, що житлові умови незадовільні.

Відповідно до довідки №106, наданої 23.07.2020 року Центром соціально-психологічної реабілітації дітей, з 13.07.2020 року за направленням у них перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 При поступленні у дівчинки спостерігалася тривожність, помірна агресивність, бажання самовільно покинути заклад. На час складання довідки поведінка ОСОБА_1 стабілізувалася. Дівчина приймає активну участь у навчанні. Мати відвідала доньку один раз за час перебування.

Суд, з метою повного та всебічного з`ясування обстави справи, та недопущення порушення прав дитини, в судовому засіданні з`ясував думку дитини в присутності психолога Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації.

Так, психолог повідомила, що неповнолітня ОСОБА_1 може висловити свої думки вільно та усвідомлено.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_1 повідомила, що не бажає, щоб її матір ОСОБА_2 позбавляли батьківських прав стосовно неї. Дитина хоче повернутися додому та відвідувати Богданівську школу, стосунки з матір`ю налагодилися, вони добре спілкуються в телефонному режимі та мати її кілька разів навідувала. Дитина зраділа, побачивши матір в судовому засіданні.

Психолог Центру соціально-психологічної реабілітації дітей повідомила, що дійсно у відносинах ОСОБА_1 та матері відбувся значний прогрес. Характер дитини змінився в кращу сторону. Мати почала краще з нею комунікувати, позбавлення батьківських прав матері матиме негативний вплив на ОСОБА_1 , оскільки її доведеться помістити у школу-інтернат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вирішуючи цей спір, суд враховує позицією Верховного Суд у постанові від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), згідно з якою пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Тлумачення цієї норми права дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення її батьківських прав, відвідування дитини в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей, постійний та тривалий зв`язок у телефонному режимі з дитиною, свідчать про її інтерес до дитини. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що мати дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд не вбачає правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

З цих підстав, беручи до уваги найвищі інтереси дитини, відсутність у неї батька, необхідність підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з матір`ю, покращення поведінки матері та її бажання жити з донькою, враховуючи вимоги ст. 164 Сімейного кодексу України, у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав слід відмовити. Як наслідок також слід також відмовити у вимогах про стягнення аліментів за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 13, 141, 210, 247, 263-265, 354, ЦПК України, ст.ст. 150,164, 166, 181- 184 Сімейного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Органу опіки, піклування Підволочиської райдержадміністрації (юридична адреса: смт. Підволочиськ, вул. Д. Галицького, 80, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058226) в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (адреса проживання та реєстрації: с. Богданівка Підволочиського району Тернопільської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Підволочиської райдержадміністрації (юридична адреса: смт. Підволочиськ, вул. Д. Галицького, 80, Тернопільська область, ЄДРПОУ 0405822), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 березня 2021 року.

Суддя Г.Б. Сидорак