Рішення

від 10.03.2021 по справі 408/4171/19-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 408/4171/19-ц

Провадження № 2/408/329/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року Біловодський районний суд Луганської області,

в складі: головуючого-судді: Булгакової Г.В.

при секретарі: Ришкової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодську, Луганської області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Талове-2000 про стягнення заборгованості з орендної плати як спадкового майна та за незаконне використання земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ТОВ Талове-2000 про стягнення заборгованості з орендної плати як спадкового майна та за незаконне використання земельної ділянки, посилаючись на наступне.

Позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4424885300:09:002:0025, площею 11, 3333 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Талівської сільської ради, Станично-Луганського району, Луганської області, яку він успадкував після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що 01 квітня 2002 року його мати уклала договір оренди цієї земельної ділянки із ТОВ Талове-2000 , який після її смерті втратив чинність, як це передбачено у договорі, проте, ТОВ Талове-2000 продовжило користуватись зазначеною земельною ділянкою не маючи на те права.

Навіть після оформлення позивачем права власності на зазначену земельну ділянку ТОВ Талове-2000 користувалось зазначеною земельною ділянкою без його дозволу до укладення договору оренди 02 січня 2018 року.

Зазначає, що розпорядженням голови Станично- Луганської районної державної адміністрації від 29 жовтня 2008 року, ТОВ Талове-2000 було надано в довгострокову оренду строком на 10 років у разі невитребування власниками, земельні ділянки загальною площею 178,8780 га ріллі із складу тимчасово незапитаних земельних ділянок часток (паїв) реформованого КСП Талівський , розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними ДЗК враховується у Талівській сільській раді для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. А земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_2 01.04.2002 уклала договір оренди належала їй на праві приватної власності. Тобто земельна ділянка не входить до складу земельних ділянок із складу тимчасово незапитаних земельних ділянок часток (паїв) реформованого КСП Талівський так як має іншу форму власності.

Оскільки ТОВ Талове-2000 користувалось земельною ділянкою, яка була фактично у власності іншої особи, то мало належним чином сплачувати орендну плату кожного року. Таким чином, з 09 липня 2005 року по 11 грудня 2013 року ТОВ Талове-2000 мало відраховувати орендну плату, яка б надалі увійшла до складу спадщини ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_2 . Але жодних виплат позивач не отримав після спадкування майна ОСОБА_2

11.12.2013 позивач вступив у спадщину, тобто став власником земельної ділянки, що була у власності ОСОБА_2 . Але, навіть з цього моменту ТОВ Талове-2000 не укладало із ним договір оренди, а уклало лише 02.01.2018. Тобто 4 роки користувалось земельною ділянкою, яка мала власника, без його згоди та не сплачувало орендну плату.

А тому позивач звернувся до суду із наявним позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ Талове-2000 заборгованість з орендної плати за використання земельної ділянки за кадастровим номером 4424885300:09:002:0025, площею 11, 3333 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з місцезнаходженням на території Талівської сільської ради, Станично-Луганського району, Луганської області з 09 липня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його користь як спадкоємця у розмірі 10 512,05 грн., а також стягнути заборгованість з орендної плати за незаконне використання земельної ділянки з 11 грудня 2013 року по 02 січня 2018 року на його користь як власника земельної ділянки у розмірі 31 562, 49 грн.

Представник відповідача - директор ТОВ Талове-2000 Стецков М.П. подав до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказує, що оскільки позивач вважає, що земельна ділянка, власником якої він став тільки 11.12.2013, була безпідставно віднесена органами державної влади та місцевого самоврядування до складу тимчасово незапитаних земельних часток (паїв) КСП Талівський , то відповідні позовні вимоги він повинен заявляти безпосередньо до Станично - Луганської районної державної адміністрації, яка була орендодавцем за договором від 03.02.2009 та отримувала орендну плату у грошовій формі. Зазначає, що на момент подачі даного відзиву, договір оренди земельних ділянок від 03.02.2009, укладений між Станично-Луганською РДА та ТОВ Талове-2000 ніким не оспорений та недійним не визнаний. Зауважує, що твердження позивача щодо не укладання з ним договору оренди землі після реєстрації права власності (11.12.2013) та не отримання ним орендної плати до 2018 року не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки після надання документів, що підтверджують право власності позивача на земельну ділянку, з ним був укладений відповідний договір оренди від 02.01.2014, оренда плата була отримана позивачем в натуральній формі, про що свідчать накладні № 72 від 10.09.2014, № 63 від 17.09.2015, №81 від 26.08.2016, № 78 від 08.09.2017, а тому відповідач обов`язку сплачувати орендну плату не має. Також просив застосувати строки позовної давності, оскільки строк позовної давності за вимогами, які утворилися як до моменту виникнення права власності, так і в момент виникнення права власності, сплив 11.12.2016.

Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача - директор ТОВ Талове-2000 Стецков М.П. заперечив проти заявленого позову, вказав, що товариство після смерті ОСОБА_2 припинило обробіток її земельної ділянки до моменту оформлення права власності або користування зацікавленими особами, про що надав відповідний наказ №92 від 05.12.2005. Оскільки вказана ділянка після померлої була безхазяйною, її розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 29.10.2008 було надано в оренду ТОВ Талове-2000 , за яку товариство справно платило орендну плату. Крім того вказав, що після надання документів, що підтверджують право власності позивача на земельну ділянку, з ним 02.01.2014 був укладений відповідний договір оренди, оренда плата була отримана позивачем вчасно в натуральній формі, що підтверджується накладними, які були додані разом із відзивом на позов, а тому просив відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що 01 квітня 2002 року ОСОБА_2 уклала із ТОВ Талове-2000 договір оренди земельної ділянки площею 11, 3333 га, строком на 5 років з моменту підписання договору до 31 грудня 2007 року /а.с. 11/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 липня 2005 року /а.с. 12/.

Після її смерті ТОВ Талове-2000 припинило сільськогосподарський обробіток, зокрема земельної ділянки/паю № НОМЕР_2 - 11,3333 га до моменту оформлення права власності або користування зацікавленими особами, про що свідчить наказ №92 Про припинення заходів сільськогосподарського обробітку частини земельних ділянок від 05.12.2005 /а.с. 61/.

Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації №690 від 29.10.2008 було надано ТОВ Талове-2000 в довгострокову оренду строком на 10 років, в разі невитребування власниками, земельні ділянки загальною площею 178,8780 га ріллі із складу тимчасово незапитаних земельних ділянок часток (паїв) реформованого КСП Талівський , розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Талівській сільській раді Станично-Луганського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 15/.

На виконання вказаного розпорядження, 03 лютого 2009 року Станично-Луганською районною державною адміністрацією земельні ділянки було передано в оренду ТОВ Талове-2000 за договором оренди земельних ділянок, укладеним строком на десять років в разі не витребування власниками земельних часток (паїв), орендна плата вноситься у розмірі 1/12 річної орендної плати щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Талівської сільської ради /а.с. 16-17/. На підтвердження факту передачі ділянок було складено акт прийому-передачі земельних ділянок /а.с. 18/, а також зроблено розрахунок орендної плати за земельні ділянки ріллі, зокрема і паю №99 /а.с. 19/, які є додатками до договору.

Таким чином, Талівська сільська рада була отримувачем орендної плати за цим договором до часу звернення власників земельних часток (паїв) про витребування зазначених у договорі земельних часток у власність.

11.12.2013 державним нотаріусом Станично-луганської державної нотаріальної контори Ткач Т.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син, ОСОБА_1 .. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 11, 3333 га, кадастровий номер 4424885300:09:002:0025, що знаходиться: Луганська область,Станично-Луганський район, Талівська сільська рада, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 09/.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1215 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч.1 ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, позивач прийнявши спадщину після смерті матері, отримав, в тому числі, права і обов`язки орендодавця за договором оренди, тобто відбулась заміна сторони у зобов`язанні, а саме кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Частиною першою статті 514 ЦК України передбачено перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позов в частині стягнення заборгованості з орендної плати, як спадкового майна / за період з 03.02.2009 по 11.12.2013/ подано до ТОВ Талове-2000 , в той час як саме Талівська сільська рада згідно договору оренди від 03.02.2009 була отримувачем орендної плати , а орендодавцем виступала Станично-Луганська районна державна адміністрація.

Відомостей, що договір оренди земельних ділянок від 03.02.2009, укладений між Станично-Луганською РДА та ТОВ Талове-2000 був оспорений або визнаний недійсним суду надано не було.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Виходячи з вимог процесуального законодавства вбачається, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, і позивач не заявляє клопотання про її заміну, суд не вправі з власної ініціативи залучати до участі в справі іншу особу як належного відповідача (співвідповідача).

Судом встановлено, що ТОВ Талове-2000 , в частині позову про стягнення заборгованості з орендної плати, як спадкового майна, за період з 03.02.2009 по 11.12.2013, є неналежним відповідачем, а РДА та сільська рада - належними, клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, або будь яких інших клопотань, від позивача до суду не надходило, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення з ТОВ Талове-2000 заборгованості з орендної плати, як спадкового майна /за період з 09.07.2005 по 03.02.2009/, суд вважає за необхідне зазначити наступне .

Відповідно до положень ст. ст.12,13,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Доводи позивача про користування відповідачем земельною ділянкою /за період з 09.07.2005 по 03.02.2009/ судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому доказами, а саме копією наказу №92 Про припинення заходів сільськогосподарського обробітку частини земельних ділянок від 05.12.2005, зокрема, ділянки № НОМЕР_2 , крім того сам договір оренди від 01 квітня 2002 року було укладено строком лише до 31 грудня 2007 року.

Таким чином, всупереч ст. 81 ЦПК України позивачем не надано доказів на підтвердження користування відповідачем у цей період земельною ділянкою та відповідно і наявності заборгованості за цей період.

Відсутність доказів є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення з ТОВ Талове-2000 заборгованості з орендної плати за незаконне використання земельної ділянки з 11 грудня 2013 року по 02 січня 2018 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне .

11.12.2013 відомості про реєстрацію за позивачем права власності на вказану земельну ділянку були внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №238067644248, що підтверджується витягом з реєстру /а.с. 8/.

Після цього позивач ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку в оренду ТОВ Талове-2000 за договором оренди земельної ділянки від 02.01.2014, укладеному строком на десять років /а.с. 36/, того ж дня було складено акт прийому-передачі земельної ділянки /а.с. 37/. Дані документи в копіях, на підтвердження законного користування земельною ділянкою, надав до суду представник відповідача разом з відзивом на позов.

Згідно п.35 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, склали і підписали відповідний договір оренди земельної ділянки, надаючи згоди встановленої форми.

Укладеним договором сторони визначили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (грошової - у гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності, натуральної - перелік) /п.7 договору/. Орендна плата вноситься у такі строки: до 01.01 наступного року /п.8/. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами /п.9/. Розмір орендної плати переглядається не частіше одного разу на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документам; в інших випадках, передбачених законом /п.10/.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача на підтвердження належного виконання умов договору щодо сплати орендної плати надав копії накладних № 72 від 10.09.2014, № 63 від 17.09.2015, №81 від 26.08.2016 та № 78 від 08.09.2017, зі змісту яких йдеться, що позивач ОСОБА_1 отримав від ТОВ Талове-2000 , згідно договору від 02.01.2014, в рахунок орендної плати за ділянку №99 в натуральній формі - пшеницю, ячмінь та соняшник, про що засвідчив власним підписом /а.с. 32-35/.

Таким чином, зазначеним договором оренди земельної ділянки від 02.01.2014 підтверджується факт законного користування відповідачем земельною ділянкою у вказаний період, а зазначеними накладними підтверджується факт отримання позивачем в 2014-2018 роках орендної плати за цим договором.

Як вже було вказано вище, за правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи,які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи позивача про не укладення з ним договору оренди до 02.01.2018 та несплати йому орендної плати за земельну ділянку за період з 11.12.2013 по 02.01.2018 судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема договором оренди земельної ділянки від 02.01.2014 та накладними про отримання позивачем орендної плати.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо незаконного використання земельної ділянки та наявності заборгованості зі сплати орендної плати, при цьому факт укладення договору та виплати орендарем орендної плати підтверджується належними доказами та не спростований стороною позивача, а тому вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі в цій частині також задоволенню не підлягають.

Крім того, слід зазначити, що представник відповідача у відзиві на позов просив застосувати строки позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 357 ЦК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, позовна давність застосовується, якщо право, за захистом якого позивач звернувся до суду, було порушене. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Таким чином, оскільки судом встановлено, що право позивача не було порушене відповідачем позовна давність застосуванню не підлягає.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Талове-2000 , код ЄДРПОУ 30774692, адреса місцезнаходження: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Талове, вул. Гагаріна, буд. 5, про стягнення заборгованості з орендної плати як спадкового майна та за незаконне використання земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г. В. Булгакова