Рішення

від 02.03.2021 по справі 916/2943/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2943/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Тодорашко А.В. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Адміністрації морських портів України" (Адміністрація морського порту "Чорноморськ") до відповідача Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення 3244995,81грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Адміністрації морських портів України" (Адміністрація морського порту "Чорноморськ") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення 3244995,81грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Адміністрації морських портів України" (Адміністрація морського порту "Чорноморськ") посилається на неналежне виконання Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" умов укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат з утримання мереж електропостачання №15-Пп-ЧФ-20 від 23.01.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.11.2020р. відкрито провадження у справі №916/2943/20, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.11.2020р. о 11:40.

В підготовчому засіданні від 24.11.2020р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 08.12.2020р. о 11:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

04.12.2020р. за вх. суду№32496/20 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені до 1%, а саме 579,75грн.

04.12.2020р. за вх.суду№32500/20 відповідач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 996692,88грн. основного боргу, 31698,10грн. пені, 7924,53грн. 3% річних.

В підготовче засідання від 08.12.2020р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2020р. відкладено підготовче засідання на 22.12.2020р. о 10:00 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 22.12.2020р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2020р. закрито підготовче провадження у справі №916/2943/20, призначено справу до розгляду по суті на 12.01.2021р. о 11:40 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

12.01.2021р. за вх.суду№567/21 позивач звернувся до суду з клопотанням про часткове закриття провадження у справі в якому просить закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 996692,88грн. основного боргу, 31698,10грн. пені, 7924,53грн. 3% річних та повернути позивачу суму судового збору у розмірі 15544,73грн.

У судовому засіданні від 12.01.2021р. було оголошено перерву на 02.02.2021р. о 11:00, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.01.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В судовому засіданні від 02.02.2021р. було оголошено перерву на 11.02.2021р. о 10:50, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В судовому засіданні від 11.02.2021р. було оголошено перерву на 02.03.2021р. о 10:40, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

У судовому засіданні від 02.03.2021р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2943/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

23.01.2020р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Адміністрації морських портів України" (Адміністрація морського порту "Чорноморськ") (позивач, Виконавець) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (відповідач, Замовник) було укладено договір про відшкодування витрат з утримання мереж електропостачання №15-Пп-ЧФ-20 (далі договір) відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати послуги з утримання мереж електропостачання, що знаходяться на балансі Виконавця, а Замовник зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг відповідно до умов договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору оплата за послуги з утримання мереж електропостачання Виконавця здійснюється за фактом їх надання, згідно наданого Виконавцем та узгодженого Замовником Акту наданих послуг Виконавця, не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунків Виконавця з додатком Акту наданих послуг. У разі порушення строків оплати більше, ніж 10 діб, Виконавець має право на відключення об`єктів Замовника від електричних мереж Виконавця.

Пунктами 3.2, 3.3. договору сторони встановили, що загальна ціна даного договору становить орієнтовно 24700000,00грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 4940000,00грн., разом ціна становить 29640000,00грн. з ПДВ. Тариф за надання Виконавцем Замовнику послуг з утримання мереж електропостачання за даним договором складає 0,95грн./кВтгод.

Згідно розділу 4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число місяця). Протягом 7-ми календарних днів після закінчення розрахункового періоду Виконавець складає Акт наданих послуг з зазначенням фактичних обсягів та вартості наданих Замовнику послуг за даним договором. Сторони погодились, що Акт наданих послуг є документом, що підтверджує факт надання Виконавцем послуг за даним договором Замовнику. Прийом-передача акту наданих послуг та рахунку здійснюється сторонами шляхом передачі їх Виконавцем до канцелярії Замовника. Замовник зобов`язаний, не пізніше 5 календарних днів після отримання Акту наданих послуг, повернути Виконавцю підписаний та засвідчений власною печаткою належний йому екземпляр Акту або, у разі наявності підстав, надати свої мотивовані зауваження. 3амовник оплачує надані за даним договором послуги не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом здійснення прямого банківського переведення грошових коштів на рахунок Виконавця у безготівкової формі після підписання відповідного Акту наданих послуг, згідно виставленого Виконавцем рахунку. Наднормативна сума оплати за надані послуги , що поступила на рахунок Виконавця, підлягає заліку в рахунок наступних платежів Замовника.

Відповідно до п.7.2. договору у разі порушення Замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2020р., а в частині розрахунків до повного виконання. Сторони досягли згоди, що умови даного договору, відповідно ст.631 Цивільного кодексу України, застосовуються договірних відносин між ними, які виникли з 01.01.2020р.

Як вказує позивач, для оплати вартості наданих в травні-серпні 2020 року послуг позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки: №Пр/6612 від 31.05.2020р. на суму 996692,88грн.; №Пр/7950 від 30.06.2020р. на суму 752300,82грн.; №Пр/9353 від 31.07.2020р. на суму 754133,94грн.; №Пр/10683 від 31.08.2020р. на суму 669398,88грн. Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за вищезазначеними рахунками прийнято, підписано уповноваженою особою відповідача та засвідчено печаткою підприємства.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідачем рахунки №Пр/6612 від 31.05.2020р., №Пр/7950 від 30.06.2020р., №Пр/9353 від 31.07.2020р., №Пр/10683 від 31.08.2020р. до теперішнього часу не сплачено, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у сумі 3172526,52грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивач, на підставі п.7.2. договору нарахував відповідачу пеню у сумі 57975,43грн. та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 14493,86грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 3172526,52грн. основного боргу, 57975,43грн. пені, 14493,86грн. 3% річних.

Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження в частині стягнення 996692,88грн. основного боргу, 31698,10грн. пені, 7924,53грн. 3% річних посилаючись на те, що відповідач здійснив оплату по рахунку №Пр/6612 від 31.05.2020р. у повному обсязі на суму 996692,88грн., що підтверджується платіжним дорученням №397 від 18.06.2020р. Тобто оплату рахунку №Пр/6612 від 31.05.2020р. було здійснено до подачі позову до суду. Таким чином, стягнення коштів по рахунку №Пр/6612 від 31.05.2020р. та будь-яких штрафних санкції є недопустимим, оскільки оплата рахунку здійснена в строки передбачені договором. Так як, відповідач сплатив суму 996692,88грн. за рахунком №Пр/6612 від 31.05.2020р., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, тому між сторонами відсутній предмет спору в цій частині.

Крім того під час розгляду справи відповідач, звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені до 1%, а саме 579,75грн. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на значне погіршення фінансового результату відповідача, що виражається у збитках. У зв`язку зі скрутним фінансовим становищем на підприємстві було прийнято ряд невідкладних та рішучих заходів, а саме: наказом від 20.12.2019р. №469 Про зміну істотних умов праці було встановлено з 01.03.2020р. неповний робочий тиждень, зі зменшенням робочого тижня на один робочий день; наказом від 31.12.2019р. №500 було скасовано надбавки за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання; наказом від 31.12.2019р. №501 було скасовано надбавки за високі досягнення у праці та особливий характер роботи; наказами від 31.12.2019р. №№503,505 було прийнято заходи щодо подолання фінансової кризи, а саме призупинено нарахування та виплату близько 20 видів доплат, передбачених Колективним договором ДП МТП Чорноморськ . На підтвердження того факту, що скрутне матеріальне становище перешкоджає сплаті заборгованості відповідач надав наступні документи: довідку Філії ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в м. Одеси від 09.11.2020р. №063/104-2207/848, відповідно до якої залишок по рахунку становить 334123,69грн.; довідку ПАТ Укргазбанк від 06.11.2020р. №5-198/15/245/2020, відповідно до якої залишок по рахунку становить 652822,86грн. Таким чином, відповідач знаходиться у скрутному становищі, пов`язаному із зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну ситуацію в країні. Отриманих від господарської діяльності коштів вистачає лише на обов`язкові платежі і заробітну плату. Проте, відповідач докладає максимум зусиль для подолання фінансової кризи та оплати існуючої заборгованості перед Контрагентами.

Відповідач наполягає на тому, що до подачі позову до суду, відповідачем було сплачено рахунок №Пр/6612 від 31.05.2020р. суму 996692,88грн., що підтверджується платіжним дорученням №397 від 18.06.2020р.

Відповідач зазначає, що позивачем не було понесено збитків (матеріали справи не містять жодних доказів щодо понесення таких збитків), а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності позивача.

Як вказує відповідач, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідач зазначає, що причиною несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань є в тому числі численна заборгованість контрагентів та третіх осіб перед відповідачем. Загальна дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем станом на 30.09.2020р. складає 214590629,90грн., у тому числі: дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги 152152947,65грн., дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами 991304,23грн., інша поточна дебіторська заборгованість 61446375,02грн.

Враховуючи викладене, відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення 996692,88грн. основного боргу, 31698,10грн. пені, 7924,53грн. 3% річних та зменшити розмір пені до 1%, а саме 579,75грн.

Позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечує посилаючись на те, що період прострочення оплати рахунків, зазначених у позовній заяві є значним. Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а лише зазначено про скрутне матеріальне становище відповідача, внаслідок якого відповідач не зміг своєчасно оплатити рахунки за надані послуги за цим договором. На переконання позивача такі твердження мають викликати у суду суттєві сумніви та до них слід відноситись критично, оскільки відповідачем в добровільному порядку частково погашається основна заборгованість саме після відкриття провадження у справах, ухвали про часткове закриття провадження у яких додані до заперечень. Тобто, лише звернення до суду та реальність стягнення штрафних санкцій, спонукає відповідача сплачувати заборгованість, а не покращення фінансового стану відповідача. На підтвердження можливості зменшення штрафних санкцій відповідачем надано копія Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020 року, який на думку відповідача підтверджує скрутне матеріальне становище відповідача. Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відображає лише фінансові результати господарської діяльності підприємства за звітний період і містить дані про доходи, витрати і фінансові результати в сумі наростаючим підсумком з початку року до звітної дати.

Позивач звертає увагу, що згідно Звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2020 року у відповідача наявний прибуток (рядки 2090, 2120).

Позивач вказує, що з аналізу інформації, яка також міститься у відкритому електронному доступі вбачається, що з новини на сайті від 25.05.2020р. відповідач залучив новий вантажопотік, на 115% виконав план серпня з вантажообігу 5-й термінал. За звітний період підрозділом перевантажено майже 148182 тонн різних вантажів, серед яких: 666 вагонів загальною вагою 46394 тонни, 3757 вантажних автомобілів TIR загальною вагою 93613 тонн, 4107 легкових автомобілів загальною вагою 7200 тонн та ряд інших вантажів. Серед вантажів, що перероблялися на терміналі на протязі серпня 726 причепів (з вантажем та без вантажу) загальною вагою 17748тонн. 5-й термінал не збавляє темпів вантажообігу. За підсумками роботи відповідача у жовтні обробка вантажів, без урахування обсягу вантажів, перероблених комерційними структурами, склала 509859тонн. Обробка навалювальних вантажів в відповідача склала загалом 467395 тонн, у тому числі оброблено: зерно та інші хлібні 301,994тис.тонн, шрот, комбікорм тощо 25,025тис.тонн, руди 83,665тис.тонн (в т.ч. ЗРК - 32,184тис.тонн), сірки - 24,500тис.тонн. Вантажопереробка генеральних вантажів склала 353,580тис.тонн, що більше планового завдання на 190,580тис.тонн. Основну питому вагу у складі генеральних вантажів складає обсяг чорних металів 116,092тис.тонн, що на 91,092тис.тонн більше плану, чавуну перероблено 54,061тис.тонна. За звітний місяць перероблено 127,048тис.тонн наливних вантажів. Протягом жовтня п`ятим терміналом підприємства оброблено автомашин із вантажем 122,469тис.тонн, що перевищує планове завдання на 37,469тис.тонн, засоби транспортування 8,089тис.тонн. вагони паромної переправи - 30,432тис.тонн. За цей період переробка вагонів експортних склала 6121 одиницю, вагонів імпортних 2294 одиниці, вагонів паромного комплексу 464 одиниці, та оброблено 705 одиниць іншими підрозділами. Колективом першого терміналу у жовті оброблено 188,975тис.тонн вантажів, п`ятий термінал загалом перевантажив 171,392тис.тонн, на СКГІР перероблено 92,879тис.тонн, контейнерний термінал 32,113тис.тонн вантажів, бригадами спеціалізованого комплексу по переробці сірки перевантажено 24500тис.тонн.

Позивач вказує, що за підсумками роботи відповідача за 7 місяців 2019 року обробка вантажів, без урахування обсягу вантажів, перероблених комерційними структурами, склала 3794,6тис.тонн Обробка навалювальних вантажів у відповідача за 7 місяців 2019 року склала загалом 1908,0тис.тонн, у тому числі оброблено: зерно та інші хлібні 295,9тис.тонн, шрот, комбікорм тощо 127,4тис.тонн, вугілля 341,5тис.тонн, руди 541,6тис.тонн (в т. ч. ЗРК - 177,5тис.тонн), інші (МБМ) 127,7тис.тонн.

Позивач зазначає, що перевиконано план з переробки сірки на 184 тис, тонн або на 63,5%. Вантажопереробка генеральних вантажів склала 1886,6тис.тонн, що більше планового завдання на 765,6тис.тонн або на 68,3%. Основну питому вагу у складі генеральних вантажів (44,9%) складає обсяг чорних металів. За 7 місяців було перероблено 847,3 тис. тонн, що більше плану на 642,3тис.тонн або у 4,1 рази, з них: сляби 263,2тис.тонн, заготовка 164,3тис.тонн, сталь 419,8тис.тонн. Протягом 7 місяців 2019 року п`ятим терміналом підприємства оброблено великовантажних автомашин із вантажем 22677 одиниць або 656,3тис.тонн., що перевищує планове завдання на 32,3%, засоби транспортування 14390 одиниць або 29,6тис.тонн, вагони паромної переправи 302тис.тонни, що більше плану на 16,2%. За цей період переробка експортних вантажів склала 1953,6тис.тонн вантажів, імпортних 1077,9тис.тонн, транзит 668,9тис.тонн, вантажів в каботажі 94,2тис.тонн. Всього з початку року терміналами та комплексами підприємства оброблено 606 суден та 37495 вагонів. Тобто, як слідує з інформації, яка оприлюднена відповідачем, то проблем із отриманням запланованого прибутку від власної господарської діяльності у нього протягом періоду прострочення зобов`язання не виникало. За період з 01.01.2020р. по 01.06.2020р. відповідачем здійснено 15 процедур закупівель товарів, робіт та послуг лише на суми, які перевищують 500тис.грн. кожна, на загальну суму більше 31,5млн.грн. Відповідач згідно п. 1.1 Статуту є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, тобто характер його господарської діяльності базується на одержанні прибутку, функціонуванні та розвитку за рахунок власного капіталу (прибутку). Отже, в даному випадку, позивачем надано суду докази того, що відповідач отримав дохід більший ніж був ним запланований, здійснював видатки за укладеними договорами (правова оцінка доцільності таких договорів надається, оскільки це не є компетенцією позивача). Таким чином, посилання відповідача на те, що відповідачем за звітами про фінансові результати за 1-й квартал 2019 року та за І півріччя 2019 року має збиток жодним чином не є доказом винятковості випадку в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення.

Як вказує позивач, відповідачем на підтвердження доводів клопотання надаються довідки філії ПАТ Укрексімбанк , ПАТ УКРГАЗБАНК про залишки коштів, які є неналежними доказами винятковості випадку невиконання зобов`язань з огляду на наступне. Зазначені довідки видані відповідачу 09.11.2020р. та 06.11.2020р. відповідно, тобто на місяць раніше дати подання клопотання про зменшення пені. Таким чином, ці довідки не підтверджують стан зазначених рахунків ні на дату подання клопотання (04.12.2020р.), ні на дати виникнення зобов`язання (30.06.2020р., 30.07.2020р., 31.08.2020р., 30.09.2020р.). В довідках банків залишки на рахунках не відповідають оприлюдненому відповідачем Звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2020 року, а саме згідно рядку 1167 балансу на рахунках відповідача у банках станом на 01.01.2020р. було 108770000,00грн., а станом на 31.03.2020р. було вже 116117000,00грн. Таким чином, на кінець третього кварталу 2020р. відповідач мав усі можливості сплатити заборгованість.

Враховуючи викладене, позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 23.01.2020р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат з утримання мереж електропостачання №15-Пп-ЧФ-20 відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати послуги з утримання мереж електропостачання, що знаходяться на балансі позивача, а відповідач зобов`язався сплачувати вартість наданих послуг відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами на виконання умов договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки для оплати вартості наданих в травні-серпні 2020 року послуг №Пр/6612 від 31.05.2020р. на суму 996692,88грн.; №Пр/7950 від 30.06.2020р. на суму 752300,82грн.; №Пр/9353 від 31.07.2020р. на суму 754133,94грн.; №Пр/10683 від 31.08.2020р. на суму 669398,88грн.

Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за вищезазначеними рахунками прийнято, підписано уповноваженою особою відповідача та засвідчено печаткою підприємства.

Відповідно до п. 2.3. договору оплата за послуги з утримання мереж електропостачання Виконавця здійснюється за фактом їх надання, згідно наданого Виконавцем та узгодженого Замовником Акту наданих послуг Виконавця, не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунків Виконавця з додатком Акту наданих послуг. У разі порушення строків оплати більше, ніж 10 діб, Виконавець має право на відключення об`єктів Замовника від електричних мереж Виконавця.

Згідно розділу 4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число місяця). Протягом 7-ми календарних днів після закінчення розрахункового періоду Виконавець складає Акт наданих послуг з зазначенням фактичних обсягів та вартості наданих Замовнику послуг за даним договором. Сторони погодились, що Акт наданих послуг є документом, що підтверджує факт надання Виконавцем послуг за даним договором Замовнику. Прийом-передача акту наданих послуг та рахунку здійснюється сторонами шляхом передачі їх Виконавцем до канцелярії Замовника. Замовник зобов`язаний, не пізніше 5 календарних днів після отримання Акту наданих послуг, повернути Виконавцю підписаний та засвідчений власною печаткою належний йому екземпляр Акту або, у разі наявності підстав, надати свої мотивовані зауваження. 3амовник оплачує надані за даним договором послуги не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом здійснення прямого банківського переведення грошових коштів на рахунок Виконавця у безготівкової формі після підписання відповідного Акту наданих послуг, згідно виставленого Виконавцем рахунку. Наднормативна сума оплати за надані послуги , що поступила на рахунок Виконавця, підлягає заліку в рахунок наступних платежів Замовника.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем, до подачі позову до суду було здійснено оплату по рахунку №Пр/6612 від 31.05.2020р. у повному обсязі на суму 996692,88грн., що підтверджується платіжним дорученням №397 від 18.06.2020р.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи сплату відповідачем заборгованості у сумі 996692,88грн., суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №15-Пп-ЧФ-20 про відшкодування витрат з утримання мереж електропостачання від 23.01.2020р. у сумі 996692,88грн.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що в порушення умов договору рахунки №Пр/7950 від 30.06.2020р., №Пр/9353 від 31.07.2020р., №Пр/10683 від 31.08.2020р. станом на день розгляду справи не сплачено, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у сумі 2175833,64грн. з урахуванням часткової сплати у сумі 996692,88грн. по рахунку №Пр/6612 від 31.05.2020р.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати залишку заборгованості не надав, доказів спростовуючих позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 2175833,64грн. також суду не надано у зв`язку позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за №15-Пп-ЧФ-20 про відшкодування витрат з утримання мереж електропостачання від 23.01.2020р. у сумі 2175833,64грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 57975, 43грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2. договору у разі порушення Замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивач розрахунок пені у сумі 57975,43грн. зазначає наступне.

За рахунком №Пр/6612 від 31.05.2020р. на суму 996692,88грн. термін сплати становить 30.06.2020р., відповідачем вказаний рахунок сплачено 18.06.2020р., що підтверджується платіжним дорученням №397, тобто вказаний рахунок відповідачем сплачено своєчасно у зв`язку з чим позивачем необґрунтовано нарахована пеня у сумі 31698,10грн. за період з 01.07.2020р. по 05.10.2020р.

Клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення пені задоволенню не підлягають у зв`язку з тим, що як вже було зазначено вище рахунок №Пр/6612 від 31.05.2020р. на суму 996692,88грн. сплачений 18.06.2020р. тобто до подання позову до суду.

Враховуючи викладене, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 26277,33грн.

Під час розгляду справи відповідач, посилаючись на ст. 551 Цивільного кодексу України та на ст. 233 Господарського кодексу України, звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені до 1%, а саме 579,75грн. від суми заявленої до стягнення позивачем пені.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на значне погіршення фінансового результату відповідача, що виражається у збитках. У зв`язку зі скрутним фінансовим становищем на підприємстві було прийнято ряд невідкладних та рішучих заходів, а саме: наказом від 20.12.2019р. №469 Про зміну істотних умов праці було встановлено з 01.03.2020р. неповний робочий тиждень, зі зменшенням робочого тижня на один робочий день; наказом від 31.12.2019р. №500 було скасовано надбавки за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання; наказом від 31.12.2019р. №501 було скасовано надбавки за високі досягнення у праці та особливий характер роботи; наказами від 31.12.2019р. №№503,505 було прийнято заходи щодо подолання фінансової кризи, а саме призупинено нарахування та виплату близько 20 видів доплат, передбачених Колективним договором ДП МТП Чорноморськ . На підтвердження того факту, що скрутне матеріальне становище перешкоджає сплаті заборгованості відповідач надав наступні документи: довідку Філії ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в м. Одеси від 09.11.2020р. №063/104-2207/848, відповідно до якої залишок по рахунку становить 334123,69грн.; довідку ПАТ Укргазбанк від 06.11.2020р. №5-198/15/245/2020, відповідно до якої залишок по рахунку становить 652822,86грн. Таким чином, відповідач знаходиться у скрутному становищі, пов`язаному із зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну ситуацію в країні. Отриманих від господарської діяльності коштів вистачає лише на обов`язкові платежі і заробітну плату. Проте, відповідач докладає максимум зусиль для подолання фінансової кризи та оплати існуючої заборгованості перед Контрагентами.

Відповідач наполягає на тому, що до подачі позову до суду, відповідачем було сплачено рахунок №Пр/6612 від 31.05.2020р. суму 996692,88грн., що підтверджується платіжним дорученням №397 від 18.06.2020р.

Відповідач зазначає, що позивачем не було понесено збитків (матеріали справи не містять жодних доказів щодо понесення таких збитків), а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності позивача.

Як вказує відповідач, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідач зазначає, що причиною несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань є в тому числі численна заборгованість контрагентів та третіх осіб перед відповідачем. Загальна дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем станом на 30.09.2020р. складає 214590629,90грн., у тому числі: дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги 152152947,65грн., дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами 991304,23грн., інша поточна дебіторська заборгованість 61446375,02грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. по справі 918/116/19).

Суд зазначає, що зменшення розміру пені до 1%, а саме 579,75грн. від суми заявленої до стягнення позивачем пені, як просить відповідач фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. по справі 918/116/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 10% та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 23649,60грн.

Щодо стягнення з відповідача 14493,86грн. 3% річних, слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 14493,86грн. зазначає наступне.

За рахунком №Пр/6612 від 31.05.2020р. на суму 996692,88грн. термін сплати становить 30.06.2020р., відповідачем вказаний рахунок сплачено 18.06.2020р., що підтверджується платіжним дорученням №397, тобто вказаний рахунок відповідачем сплачено своєчасно у зв`язку з чим позивачем необґрунтовано нараховані 3% річних у сумі 7924,53грн. за період з 01.07.2020р. по 05.10.2020р.

Враховуючи викладене, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 6569,33грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії ( Ruiz Torija v .) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії ( Suominen v .), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ( Hirvisaari v .), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України ).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, провадження у справі в частині стягнення з відповідача Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ 996692,88грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України до відповідача Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ підлягають частковому задоволенню у сумі 2206052,57грн. у тому числі 2175833,64грн. основного боргу, 23649,60грн. пені, 6569,33грн. 3% річних, у позовних вимогах Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України до відповідача Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення 34325,83грн. пені та 7924,53грн. 3% річних судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 33090,79грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Під час розгляду справи позивач звернувся до суду з клопотанням про часткове закриття провадження у справі повернення позивачу суми судового збору у розмірі 15544,73грн.

Суд, розглянувши клопотання позивача про повернення суми судового збору у розмірі 15544,73грн., відмовляє у його задоволенні оскільки оплата основного боргу у сумі 996692,88грн. була здійснена до подання позову до суду, а в частині стягнення пені та 3% річних розрахованих на вказану суму основного боргу судом відмовлено у зв`язку з чим сума сплаченого судового збору у розмірі 15544,73грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Адміністрації морських портів України" (Адміністрація морського порту "Чорноморськ") до відповідача Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення 3244995,81грн. - задовольнити частково.

2. Провадження у справі №916/2943/20 в частині стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 996692,88грн. основного боргу - закрити.

3. Клопотання Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за вх.суду№32496/20 від 04.12.2020р. про зменшення розміру пені - задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці,6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, код ЄДРПОУ 38728418) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418) 2175833,64грн. основного боргу, 23649,60грн. пені, 6569,33грн. 3% річних, 33090,79грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

5. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 34325,83грн. пені та 7924,53грн. 3% річних - відмовити.

Повне рішення складено 11 березня 2021 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова