Рішення

від 11.03.2021 по справі 440/8039/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8039/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8039/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №15665-СГ від 10.09.2020 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту, зобов`язавши відповідача надати такий дозвіл.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неправомірну, як на її думку, поведінку відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки. Зауважувала, що до заяви додані графічні матеріали, з яких було можливо чітко ідентифікувати бажане нею місце розташування земельної ділянки та відсутність будь-яких перешкод для розгляду поданих позивачем матеріалів, оскільки вони містили прив`язку до розміщених поруч земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 31.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

20.01.2021 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначив, що наказом №15665 від 10.09.2020 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з підстав невідповідності поадного на розгляду клопотання вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України, оскільки з графічного матеріалу, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, неможливо встановити чітко де саме знаходиться бажана земельна ділянка. Додав заперечення з приводу заявлених до відшкодування судових витрат.

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що 12.08.2020 (за вх. №Ф-18427/0/25-20 від 13.08.2020) ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, додавши до заяви графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 48, 50-51).

10.09.2020 наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рибалко К. №15665-СГ відмовлено у наданні такого дозволу з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, оскільки не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 49).

Позивач, не погодившись із правомірністю прийнятого рішення, вважаючи його необґрунтованим, звернулася до суду за правовим захистом порушеного права.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина сьома статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Крім того, вказаною нормою наведено альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Як встановлено судом, 10.09.2020 наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №15665-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, оскільки не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 49).

Оглянувши надані позивачем викопіювання №1 та №2 (графічні матеріали) щодо розташування бажаної земельної ділянки, які подавалися відповідачу, суд встановив наявність у них чітких посилань на місце розташування бажаної земельної ділянки, з прив`язкою до земельної ділянки з кадастровим номером 5321681200:00:003:0166, що розташована неподалік від бажаної земельної ділянки та села Михайлівське Карлівського району Полтавської області, вказано, що земельна ділянка знаходиться на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області (а.с. 50-51).

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо неможливості чітко зрозуміти місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки надані позивачем схеми розташування дозволяють її ідентифікувати.

За викладених обставин відмова відповідача, оформлена наказом від 10.09.2020 №15665-СГ, не ґрунтується на вимогах закону, а тому підлягає скасуванню як протиправна.

При цьому вимога позивача про зобов`язання відповідача надати саме дозвіл на розробку проекту землеустрою задоволеною бути не може, оскільки суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2020 з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду, сформульованих у даному рішенні.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн підтверджується квитанцією №0.0.1853753852.1 від 30.09.2020 (а.с. 12).

Зважаючи на обставини часткового задоволення адміністративного позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Вирішуючи заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, суд виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У зв`язку з цим суд зауважує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Всупереч наведеному, позивач взагалі не надала суду, як і іншим учасникам справи, будь-яких доказів існування договірних відносин з приводу надання правничої допомоги, як і доказів на підтвердження факту понесення нею витрат на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Відтак у задоволенні вимог позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд відмовляє у повному обсязі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.09.2020 №15665-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.08.2020 з приводу надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду, сформульованих у даному рішенні.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) частину судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун