Рішення

від 09.03.2021 по справі 640/4032/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

09 березня 2021 року м. Київ № 640/4032/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Смолій І.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОС ГРУП до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю КОС ГРУП (надалі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі по тексту - відповідач-1), Державної податкової служби України (надалі по тексту - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 18.05.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві №1352342/41160890 від 17.12.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №5 від 12.11.2019, поданої ТОВ КОС ГРУП . Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю КОС ГРУП №5 від 12.11.2019 датою її фактичного подання - 22.11.2019. Стягнуто солідарно з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОС ГРУП" (код ЄДРПОУ 41160890) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 4204,00грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) по 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) з кожного.

До канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява представника позивача про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 40500,00грн.

Ухвалою суду від 18.06.2020 витребувано від Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві письмові пояснення щодо заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "КОС ГРУП" заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №640/4032/20. Зобов`язано Державну податкову службу України та Головне управління ДПС у м. Києві надати до суду витребувані документи в п`ятиденний термін з моменту отримання копії даної ухвали суду та з урахуванням строків, визначених п. 3 Прикінцевих положень КАС України.

Відповідачем -1 на адресу суду подано заперечення на заяву про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2020 у справі № 140/2131/19 зазначив наступне: "... Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Кос Груп (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Лекс`юс (АО) укладено Договір про надання правової допомоги №1-13/02/2020 від 13.02.2020.

Разом з цим, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності справи, суд враховує наступне.

Приписами ч. 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, на думку суду, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що представником позивача не надано документів, які містять відомості про кількість витраченого адвокатом часу на надання клієнту правової допомоги в суді.

Водночас, представник відповідача заперечувала проти стягнення витрат на правову допомогу в цілому.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18 зазначив наступне: "…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи".

Суд, проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, а також, враховуючи ту обставину, що представництво адвокатами АО інтересів позивача відбувалося лише в період з лютого 2020 року та відсутність відомостей про кількість витраченого адвокатом часу, суд вважає, що сума 40500,00 грн. не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн., що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.

Такий висновок, на переконання колегії суддів, повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, предмет позову та конкретні обставини справи, суть виконаних послуг, колегія суддів вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 40500,00 грн. є надмірною.

Проте, з урахуванням принципу справедливості, складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, заперечення відповідача, колегія суддів вважає за необхідне присудити на користь АТ ОТП Банк витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, що буде справедливою та співмірною сумою таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Керуючись статтями 134, 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Заяву про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань солідарно з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОС ГРУП" (код ЄДРПОУ 41160890) судові витрати зі сплати правничої допомоги у загальному розмірі 10000,00грн. (десять тисяч) по 5000,00 грн (п`ять тисяч) з кожного.

В задоволенні іншої частини заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів п.п.15.5 п.15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій