Рішення

від 03.03.2021 по справі 640/26795/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 року м. Київ № 640/26795/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Васильєвої Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області

третя особа ОСОБА_2

про скасування рішень, -

за участі представників сторін:

від позивача - Тригуб Андрія Юрійовича

від відповідачів - Єфремова Євгена Олександровича , Коваль Олександра Петровича

від 3-ї особи - Сабадин Алли Василівни ,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, код ЄДРПОУ 26080214), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатур Київської області (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 15, код ЄДРПОУ 23243231) , третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:

- скасувати рішення №113/2020 від 24.06.2020 р. дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області;

- скасувати рішення №VIII-011/2020 від 28.08.2020 р. Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із винесеними рішеннями відповідачів, оскільки при їх прийнятті не були враховані всі доводи, наведені позивачем у скарзі, не надана їм належна правова оцінка, а тому оскаржувані рішення є необґрунтованими і незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 03 листопада 2020 року відкрито провадження у справі.

Відповідач-1 - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржувані рішення не мають безпосереднього впливу на права та обов`язки позивача, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач-2 - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області підтримала заперечення, наведені відповідачем-1 та зазначила, що оскаржувані рішення були прийняті в порядку, спосіб та межах повноважень, з дотриманням процедури їх прийняття, а тому скасуванню не підлягають.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - адвокатом ОСОБА_2 були наданні пояснення відносно предмету спору, відповідно до яких останній зазначив, що підстав для скасування рішень комісії не має, оскільки ним, як керівником адвокатського об`єднання не було порушено ані вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , ані Правил адвокатської етики, що було підтверджено оскаржуваними рішеннями.

Протокольною ухвалою від 03.03.2021 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 03 березня 2021 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

16.03.2020 року на адресу відповідача-2 надійшла скарга позивача, в якій з посиланням на статті 7, 44, 45, 57 Правил адвокатської етики, остання вважала, що дописи у соціальний мережі Фейсбук на сторінці Адвокатського об`єднання Вишневий і партнери створюють враження, що вона не була законною дружиною ОСОБА_5 , намагається збагатитися за рахунок статків колишнього подружжя та може бути причетною до листа із погрозами, який надійшов на адресу адвоката опонента. Зазначені дії адвоката не відповідають принципам чесності, стриманості, коректності та толерантності, в зв`язку із чим, просила притягнути адвоката ОСОБА_2 до відповідальності.

24 червня 2020 року, за результатами розгляду скарги позивача щодо поведінки адвоката ОСОБА_2 , довідки та матеріалів перевірки, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати прийняла рішення №13/2020, яким відмовила у порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 24 липня 2020 року позивач звернулась до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №113/2020 від 24 червня 2020 року про відмову у порушенні відносно адвоката ОСОБА_2 дисциплінарної справи.

Рішенням №VIII-011/2020 від 28.08.2020 року Вища кваліфікаційно-дисциплінарна Комісії адвокатури залишила без задоволення скаргу позивача на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №113/2020 від 24 червня 2020 року про відмову у порушенні відносно адвоката ОСОБА_2 дисциплінарної справи та залишила без змін рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури Київської області № 113/2020.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ст.33 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно з частинами 1, 10, 11 статті 50 Закону № 5076-VI, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовки осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Установчим документом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України.

Відповідно до статті 37 Закону № 5076-VI, дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;

2) порушення дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Процедуру здійснення дисциплінарного провадження на кожній із вказаних вище стадій врегульовано статтями 38, 39, 40 і 41 Закону № 5076-VI.

З гідно зі статтею 38 Закону № 5076-VI (перевірка відомостей про дисциплінарний проступок адвоката), член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи. Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Відповідно до статті 39 Закону № 5076-VI (порушення дисциплінарної справи), за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.

Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належить, зокрема, здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів (пункт 4 частини п`ятої статті 50 Закону).

Згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Згідно з п.1 розд. І Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (яке є установчим документом ВКДКА), затвердженого рішенням звітно-виборного з`їзду адвокатів України від 09.06.2017 (далі - Положення), визначено, що ВКДКА - колегіальний орган, що діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України та є національним органом адвокатського самоврядування, на який Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", покладено завдання розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2020 року на адресу КДКА Київської області надійшла скарга позивача про порушення адвокатом ОСОБА_2 . Правил адвокатської етики. Зокрема, позивач зазначила, що адвокат використав незаконні методи при виконанні доручення клієнта, що суперечить чинному законодавству та Правилам адвокатської етики.

Суд, проаналізувавши рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24.06.2020 року № 113/2020, погоджується із висновками відповідача-2, викладених у даному рішенні, з огляду на наступне.

З досліджених комісією під час проведення перевірки документів, що були надані сторонами встановлено, що текст допису, на який позивач посилається у скарзі та на думку якої, у сукупності із фотознімками, допис створює враження у кожного, хто обізнаний про існування цієї судової справи та персональний склад її учасників, хибне враження про те, що вона, нібито не була законною дружиною ОСОБА_5 , намагається протиправно збагатитися за рахунок статків колишнього подружжя та може бути причетною до листа з погрозами адвокату , - не містить посилання на жодну судову справу, немає ніякої ідентифікації майна чи адреси, за яким можливо зіставити позивача, є загальним та стосується незалежності адвоката під час виконання своїх професійних обов`язків і неможливості чинити тиск на нього.

Крім того, твердження позивача про наявність негативного, принизливого наповнення слова коханка , що було використане у дописі та застосування якого стосовно неї, ображає її честь та гідність , дисциплінарна палата оцінювала критично, з огляду, на відсутність компетенції дисциплінарної палати КДКА Київської області на вирішення спорів щодо захисту честі, гідності та ділової репутації.

Суд звертає увагу, що відповідно до змісту адміністративного позову, позивач також наголошує на фактах порушення адвокатом ОСОБА_2 Правил адвокатської етики та приписів Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , що не може бути обставинами розгляду у даній справі з огляду на те, що встановлення факту вчинення адвокатом дисциплінарного проступку або відсутність складу дисциплінарного проступку в діях адвоката, що є підставою для прийняття дисциплінарною палатою кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури або Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідних рішень, є виключним повноваженням органів адвокатського самоврядування.

Аналогічної позиції дійшов Верховний суд в постанові від 05.06.2019 року по справі № 826/5980/17.

При цьому, суд зауважує, що позивач не вказує обставин, які б свідчили про порушення відповідачем-2 процедури розгляду її скарги, не наводить жодних процесуальних норм, які б на її думку було порушено відповідачами, а фактично наполягає на перевірці судом в рамках поданого адміністративного позову доводів скарги на дії адвоката ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 70 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом, адвокатів України 2017 року 09.06.2017, при застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики, дисциплінарні органи адвокатури України мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості. Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням КДКА або ВКДКА про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Адвокат не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов`язок доказування вини адвоката у проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката.

Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

Крім того, не допускається зловживання правом на звернення до КДКА, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права, як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Таким чином, під час розгляду дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 , відкритої на підставі скарги позивача, обов`язок доведення винуватості адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку було покладено на позивача, як особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності адвоката.

Проте, позивачем не було надано жодних достатніх доказів на обґрунтування її доводів щодо вчинення адвокатом дисциплінарного проступку.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право звернення до суду та способи захисту встановлені статтею 5 КАС України. До адміністративного суду має право звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо перегляду по суті оскаржуваних рішень відповідного органу, а лише перевіряє, чи прийняте таке рішення з дотримання норм чинного законодавства (в порядку та на підставі наявних повноважень відповідного органу).

Так, відповідно до Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р, визначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріплений ч.3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, прийняття рішення про порушення (відмову в порушенні) дисциплінарної справи, є повноваженням дисциплінарної палати КДКА Київської області, тому суд не може надавати правову оцінку самому рішенню та перевіряти обставини, на підставі яких прийняте це рішення, а лише перевіряє, чи прийняте таке рішення з дотриманням встановленої процедури та чи належить до повноважень цього органу приймати таке рішення

Згідно статті 39 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки. Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

З системного аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи не тягне за собою жодних негативних для позивача наслідків, оскільки таке рішення не встановлює факту вчинення конкретного дисциплінарного проступку, так як відмова в порушенні дисциплінарної справи свідчить лише про те, що в процесі перевірки не виявлені ознаки дисциплінарного проступку. Лише за результатами розгляду дисциплінарної справи по суті може прийматися рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи, а тому оскаржуване позивачем рішення КДКА Київської області містить лише висновки щодо відсутності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи не порушує прав позивача та не спричиняє негативних наслідків, а рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області №113/2020 від 24.06.2020 р. прийнято у відповідності до вимог, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність ВКДКА є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно- дисциплінарних комісій адвокатури.

ВКДКА в системі органів адвокатського самоврядування є апеляційним органом, який розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури безпосередньо в межах матеріалів конкретної дисциплінарної справи.

ВКДКА протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної КДКА та забезпечує розгляд скарги на рішення у справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи. (ч. 2 ст. 42 Закону)

Матеріалами справи підтверджено, що 27.07.2020 до відповідача-1 надійшла скарга позивача, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції ВКДКА від 27.07.2020 за вх. № 13944.

30.07.2020 ВКДКА листом за вих. № 2959 витребувала в КДКА Київської області матеріали дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_2

11.08.2020 матеріали дисциплінарного провадження надійшли на адресу ВКДКА з листом КДКА Київської області № 892 від 10.08.2020 (вх. ВКДКА від 11.08.2020 № 14042).

При цьому, скарга була розглянута на черговому засіданні ВКДКА 28.08.2020, на якому було прийняте оскаржуване рішення №VIII-011/2020.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач-1 розглянув скаргу позивача з дотриманням строків, передбачених Законом.

У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність , ВКДКА за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність КДКА має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення КДКА без змін; 2) змінити рішення КДКА; 3) скасувати рішення КДКА та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної КДКА та зобов`язати КДКА вчинити певні дії.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону, в межах наданих повноважень, шляхом голосування, всебічно і повно з`ясувавши всі наявні фактичні обставини, в тому числі, скаргу позивача, а також матеріали, що надійшли з КДКА регіону, було прийнято оскаржуване рішення №VIII-011/2020 від 28.08.2020 року.

Таким чином, суд вважає, що при винесенні рішення від 28.08.2020 року відповідач-1 діяв у спосіб та у межах наданих повноважень, відповідно до вимог законодавства, а тому суд не вбачає підстав для визнання оскаржуваного рішення неправомірним та скасування його.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 139, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено і підписано 11 березня 2021 року

Суддя Н.Г. Вєкуа