Рішення

від 31.03.2010 по справі 20/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  20/9

31.03.10

За позовом          Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

                              державної адміністрації) «Київреклама»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Марія»

Про                       стягнення 15 890,22 грн.

                                                                                                       Суддя В.В. Палій

                                                                                                                          Секретар Н.С. Молочна

Представники:

від позивача       Шмагалов О.В.- предст. (дов. від 21.08.2009р.)

від відповідача   Пащенко А.В.- директор

Обставини справи:

       Госпрозрахункова організація «Київреклама» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «С.Марія»про стягнення 13 909,12грн. –основного боргу, 1032,95грн. –пені, 260,42грн. –3% річних, 687,73грн. –збитків від інфляції за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами від 22.03.2006р. №2164/ТК  (далі –Договір).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/9, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.01.2010р.

Представник відповідача у судове засідання 26.01.2010р. не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

           У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 26.01.2010р. відкладено.

         У судовому засіданні 10.02.2010р. представник позивача надав суду витребувані судом документи та їх оригінали для огляду.

       Представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи.

        У судовому засіданні 10.02.2010р. представник позивача надав представнику відповідача копію позовної заяви з доданими до неї документами.

        Клопотання відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні судом задоволено.

       У судовому засіданні 10.02.2010р. судом оголошено перерву до 17.02.2010р.

        Представник позивача у судове засідання 17.02.2010р. не з’явився,  про причини неявки суд не повідомив.

       У судовому засіданні 17.02.2010р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що адвокат, з яким відповідач уклав договір на юридичне обслуговування, знаходиться на лікарняному.

        Клопотання судом задоволено.

       У зв’язку з наведеним та враховуючи неявку у судове засідання представника позивача, розгляд справи 17.02.2010р. відкладено.

     Представник відповідача у судовому засіданні 16.03.2010р. надав суду копії платіжних доручень, на підтвердження оплати суми основного боргу, проте, оригінали платіжних доручень для огляду суду не надав.

         Представник позивача заявив усне клопотання про зобов‘язання відповідача провести звірку взаємних розрахунків.

           Клопотання судом задоволено.

           У судовому засіданні 16.03.2010р. судом оголошено перерву до 23.03.2010р.

   У судовому засіданні 23.03.2010р. представники сторін надали суду Акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.03.2010р., відповідно до якого сума основного боргу складає 2712,60грн.

    Представник відповідача надав суду платіжне доручення №4103 від 22.03.2010р., на підтвердження оплати 2712,60грн. заборгованості.

        В усних поясненнях представник відповідача заперечив проти нарахування штрафних санкцій, посилаючись на те, що позивачем не виставлялись відповідачу рахунки для здійснення оплати. При цьому представник відповідача зазначив, що при зверненні до бухгалтерії позивача, з метою одержання рахунків, позивач ухилявся від виставлення таких рахунків. У зв’язку з наведеним, представник відповідача просить суд винести окрему ухвалу, у зв’язку з недоліками  в діяльності позивача.

     У судовому засіданні 23.03.2010р. судом оголошено перерву до 31.03.2010р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, оглянувши оригінали документів, суд, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

22.03.2006р. між сторонами був укладений Договір на право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами №2164/ТК, відповідно до умов якого Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідач) право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою(-ами) згідно Додатку(-ів), який(-і) є невід’ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі –Дозвіл) на розміщення об’єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), а Розповсюджувач (відповідач) зовнішньої реклами використовує надане(-і) місце(-я) за цільовим призначенням –для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем(-ями) та звільняє у триденний термін місце(-я) після закінчення терміну дії дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.  

Відповідно до п.4.2. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 (п’ятнадцятого) числа поточного місяця.

Відповідно до 4.5 Договору плата за право тимчасового користування місцем(-ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданим Робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування коштів.  

Згідно з п. 7.2 договору строк дії договору визначається по кожному місцю розташуванню ОЗР окремо в Додатках, які є невід’ємною частиною Договору. Строк дії цього договору може бути продовжено шляхом укладання Додаткової угоди та внесення змін до Додатків (адресних програм).

Також, сторонами був укладений Додаток №1, на підставі якого відповідачу було надано право на тимчасове користування місцем, адресу якого визначено цим додатком, а також було визначено базову вартість за користування цим місцем, дату кінця строку дії дозволу -30.04.2011р.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” (далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. №8/65 «Про реорганізацію госпрозрахункової організації «Київреклама»у комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»госпрозрахункова організація «Київреклама»перетворена у комунальне підприємство «Київреклама»та віднесено до сфери управління Головного управління  питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до пункту 32 Правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, —на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно із пунктом 4.1.1 Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами  у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007           № 1100 (зареєстровано в Головному управління юстиції в м. Києві 28.08.2007 за № 21/756) КП «Київреклама»укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та здійснює контроль за своєчасним надходженням плати за укладеними договорами.

Згідно з п. 16.1 Порядку підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Згідно з пп. 16.6-16.8 Порядку плата за право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва незалежно від відомчої належності такого місця, щомісячно нараховується КП "Київреклама" та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами згідно умов договору на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності м. Києва виключно на відповідний поточний рахунок КП "Київреклама" і розподіляється КП "Київреклама" наступним чином:

- 60 % коштів до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету;

- 40 % залишаються у розпорядженні КП "Київреклама" на своє утримання та виконання функціональних обов'язків.

Утримання місць розміщення рекламних засобів здійснюється самостійно розповсюджувачами зовнішньої реклами або на підставі договорів з власниками (балансоутримувачами) цих місць.

Визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Києва, здійснюється виключно у порядку, затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

          Плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не включає в себе податок на додану вартість та податок на рекламу, які мають бути обчислені додатково відповідно до вимог чинного законодавства.

      Розмір плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не може встановлюватися залежно від змісту реклами.

          Відповідно до п. 1 «Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва», який затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 9 липня 2007 р. N 852) плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - плата), складається з базових тарифів  та коефіцієнтів диференціації плати залежно від зони розміщення засобу зовнішньої реклами (далі - коригуючі коефіцієнти), на які послідовно перемножується базова плата.

З пояснень представника Позивача вбачається, що згідно  рахунків-фактур на оплату за тимчасове використання місць для розміщення ОЗР на загальну суму 14 046,91грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг у сумі 137,79грн., проте станом на час пред’явлення позивачем позову до суду Відповідач не розрахувався з Позивачем у повному обсязі і його заборгованість перед  Позивачем за Договором складала 13 909,12грн.

Відповідно до пункту 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на   користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Після пред’явлення позивачем позову до суду та порушення провадження у справі №20/9, відповідачем сплачено на користь позивача суму заборгованості у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими відповідачем та актом звірки взаєморозрахунків станом на 21.03.2010р.

За наведених обставин, провадження у справі в частині стягнення 13 909,12грн. основного боргу підлягає припиненню, за відсутності предмету спору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1032,95грн. –пені, 260,42грн. –3% річних, 687,73грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.    

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями), розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вимога про стягнення з відповідача пені, підлягає задоволенню в розмірі 1029,01грн., відповідно до уточненого розрахунку суду.

Згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування 260,42грн. –3% річних, 687,73грн. –збитків від інфляції вважається обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Посилання відповідача в усних поясненнях на те, що позивач ухилявся від виставлення рахунків відповідачу для здійснення оплати, суд не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача, з метою одержання рахунків, що передбачено п. 4.2 договору. За відсутності виявлених недоліків у діяльності підприємства –позивача, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про винесення окремої ухвали.

Відповідно до статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні заявлених позовних вимог покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На відповідача також покладаються судові витрати в частині суми основного боргу, яка була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Виходячи з викладеного та керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.  49, 82-85 ГПК України, суд, –

                                                             ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 13909,12грн. основного боргу за відсутності предмету спору.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Марія»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 20014151) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського,12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 1029,01грн. –пені, 260,42грн. –3% річних, 687,73грн. –збитків від інфляції, 158,86грн. –державного мита, 235,94грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Cуддя                                                                                                            В.В. Палій