Рішення

від 11.03.2021 по справі 483/855/18

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/855/18

Провадження № 2/483/10/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Рак Л.М.

за участю секретаря Акопової К.Р.,

прокурора Чехліної В.О.,

представника відповідача Москальського А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області до Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа - державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки , -

В С Т А Н О В И В :

22 травня 2018 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернулася до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Очаківської районної державної адміністрації до Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та ОСОБА_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що прокуратурою було встановлено порушення Покровською сільською радою вимог законодавства при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , якій рішенням від 23 грудня 2008 року № 4 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 26 лютого 2009 року отримано державний акт серії ЯЗ № 240877 на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4825183203:02:005:0030. Частина наданої ОСОБА_1 земельної ділянки належить до земель державної власності, перебуває у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ та відноситься до земель лісогосподарського призначення, а тому повноваження щодо вилучення та передачі її у власність належали Очаківській РДА. Крім того, зазначила, що спірну земельну ділянку було передано відповідачці у власність без погодження з Миколаївським управлінням лісового та мисливського господарства проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та всупереч встановленому мораторію на вилучення земель лісогосподарського призначення. Також зазначена земельна ділянка знаходиться у межах двохкілометрової прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані близько 610,724 м від урізу Дніпровського лиману, а тому не може передаватися у приватну власність взагалі, та, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Посилаючись на викладене, просила визнати незаконним та скасувати рішення Покровської сільської ради щодо затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, визнати недійсним виданий останній державний акт на вказану земельну ділянку, а також витребувати її на користь держави в особі Очаківської районної державної адміністрації .

Ухвалою від 21 січня 2021 року в якості правонаступника відповідача - Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до участі в справі залучено Очаківську міську раду Миколаївського району Миколаївської області .

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача - Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області в судовому засіданні позов визнав частково, при цьому погодився, що земельна ділянка відповідачки ОСОБА_1 перетинається з землями Державного лісового фонду України. Разом із тим, вважав безпідставними доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, оскільки згідно з містобудівною документацією села Покровське така прибережна смуга не встановлена, проект землеустрою щодо її встановлення не розроблено та не затверджено, цільове призначення земель населеного пункту в межах двох кілометрів від урізу води не змінено, та вони за рішенням компетентного органу не віднесені до земель водного фонду.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача - Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області в одному з минулих судових засідань позов підтримала, пояснивши, що розпорядження про вилучення земель лісогосподарського призначення Очаківською РДА не приймались, хоча саме остання має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, в тому числі й в межах населених пунктів. Самостійно виявити вказане порушення Очаківська РДА не мала можливості, оскільки не наділена повноваженнями перевіряти рішення сільської ради, а матеріали щодо передачі земельної ділянки у приватну власність до Очаківської РДА не направлялись.

Представник третьої особи в одному з минулих судових засідань позов прокурора підтримав у повному обсязі, зазначивши, що ДП Очаківське ЛМГ не було відомо про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення, оскільки до теперішнього часу вказана земельна ділянка жодним чином на місцевості не визначена, та на ній відсутні будь-які будівлі та споруди. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачці з відповідними органами лісового та мисливського господарства не погоджувався.

Відповідачкою ОСОБА_1 подано письмове клопотання про розгляд справи без її участі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

На підставі рішення Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 04 листопада 2008 року № 10 відповідачці ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,250 га в межах території села Покровське Очаківського району Миколаївської області із земель житлової та громадської забудови (т.1 а.с. 12).

23 грудня 2008 року Покровською сільською радою прийнято рішення № 4, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селі Покровське Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, в тому числі й відповідачці ОСОБА_1 - площею 0,25 га по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 13).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 26 лютого 2009 року видано державний акт серії ЯЗ №240877 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га за цільовим призначенням - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 4825183203:02:005:0030 , що розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а. с. 30).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що частина земельної ділянки, наданої у власність відповідачці ОСОБА_1 , входить до складу земель державного лісового фонду Кінбурнського лісництва ДП Очаківське ЛМГ в межах Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у державній власності та у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ (до перейменування - Очаківське державне лісомисливське господарство, Очаківський держлісгосп), що підтверджується повідомленням № 609 від 23 жовтня 2017 року за підписом т.в.о. генерального директора виробничого об`єднання Укрдержліспроект із додатком до нього, в якому вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825183203:02:005:0030 станом на 01 січня 2004 року та на даний час входить до складу земель Держлісфонду (т.1 а.с. 20-21).

У відповідності до ухвали суду від 12 листопада 2019 року у даній справі за клопотанням представника Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області було призначено судову земельно-технічну експертизу щодо встановлення факту перетинання земельної ділянки відповідачки з землями лісогосподарського призначення.

Згідно з повідомленням судового експерта № 07-19/20-134/135 від 12 травня 2020 року (т.2 а.с. 68), оскільки оплату за проведення експертизи сплачено не було, тому відповідно до ст. 72 ЦПК України суд повідомлено про неможливість проведення експертизи.

Отже, будь-яких доказів на підтвердження того, що земельна ділянка відповідачки ОСОБА_1 не перетинається з землями Державного лісового фонду України, та на спростування тверджень прокурора суду надано не було.

Показання свідка ОСОБА_2 , що він їх надав у судовому засіданні про те, що висновок про погодження відділом архітектури проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 надавався на підставі генерального плану с. Покровське, як і показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що землі ДП Очаківське ЛМГ знаходяться поза межами населеного пункту, суд не бере до уваги, оскільки показання свідків не є допустимими доказами для підтвердження розташування земельної ділянки та її належності.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог ст.ст. 77-81 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, згідно зі ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 7 ст. 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, вищевказаних підстав для самостійного збирання доказів судом не встановлено, тому розгляд справи проводився за наданими сторонами доказами.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що надання земельної ділянки, яка перебуває у власності чи користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 ЗК України визначено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст. 32 Лісового кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема передачу у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припинення права користування ними.

Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, крім випадків, визначених ч. 7 цієї статті (ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Вилучення спірної земельної ділянки в порядку ст. 149 ЗК України Очаківською РДА протягом 2008-2012 років не здійснювалося, що вбачається з повідомлення першого заступника голови Очаківської РДА Стовманенка С.П. та підтверджено представником позивача в судовому засіданні (т.1 а.с. 26).

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками , що діяло на час прийняття оскаржуваного рішення, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері було заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Отже, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян було заборонено.

Таким чином, розпорядження спірною земельною ділянкою не відносилось до повноважень Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, а тому земельну ділянку надано у власність відповідачці ОСОБА_1 з перевищенням власних повноважень та поза волею належного розпорядника - Очаківської РДА, без вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП Очаківське ЛМГ , всупереч існування заборони на вилучення та передачу лісових ділянок у приватну власність громадян.

Крім того, як випливає зі змісту ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України, ст.ст. 59, 60, 84 Земельного кодексу України, з метою охорони водних об`єктів уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Землі цих захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Отже, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень, а землі, на яких вона розташована, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, і проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 6-182цс14 та № 6-175цс від 19 листопада 2014 року, № 6-193цс14 від 17 грудня 2014 року, № 6-206цс14 від 24 грудня 2014 року, № 6-162цс15 від 10 червня 2015 року, № 6-523цс15 від 01 липня 2015 року, в яких наголошується на тому, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з їх нормативних розмірів, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , і сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Як вбачається з витягу з публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка, надана у власність відповідачці ОСОБА_1 , знаходиться на відстані близько 610,724 метрів від урізу Дніпровського лиману (т.1 а.с. 15), тобто вона розташована в межах двокілометрової зони, розміри якої передбачено ст. 88 Водного кодексу України.

Нерухоме майно на спірній земельній ділянці відсутнє, що вбачається з повідомлення Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та відповідного акту обстеження земельної ділянки (т.1 а.с. 27, 28).

Конституція України, зокрема ст.ст. 13, 14, визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на наведене, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідачка ОСОБА_1 не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Покровської сільської ради в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність відповідачці ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд суперечить нормам ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), а тому є незаконним та у відповідності до ст. 21 ЗК України підлягає скасуванню.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, за правилами ст. 152 ЗК України недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, а тому також слід визнати недійсним виданий ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення державний акт.

Вирішуючи позов в частині витребування земельної ділянки у відповідачки ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст. 387, 388 ЦК України) є віндикаційним позовом, предметом якого є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном і за правилами ст. 391 ЦК України.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового (як і водного) фонду всупереч вимогам ЗК України та спеціального законодавства є неможливим. Розташування цих земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених ст. 57 ЗК України. Отже, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням вказаної норми закону має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовна вимога, сформульована прокурором як витребування нерухомого майна, має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (п. 96 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Власник земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, виклавши їх у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 487/10128/14-ц), від 28 листопада 2018 року (справа № 504/2864/13-ц), від 04 липня 2018 року (справа № 653/1096/16-ц).

Отже, розгляд вимоги прокурора щодо витребування земельної ділянки з застосуванням правил ст.ст. 152, 391 ЦК України з заміною дієслова витребувати та повернути не є виходом за межі заявленого позову.

Згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація прокурором спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (п. 83 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року).

Проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь Миколаївської обласної прокуратури відшкодування сплаченого судового збору з відповідачів - Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області 704 грн. 80 коп. за немайнову вимогу про визнання незаконним та скасування рішення, з ОСОБА_1 - 7628 грн. 83 коп. (за вимогу майнового характеру, за вимогу про визнання недійсним державного акту та за розгляд заяви про забезпечення позову) .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області до Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа - державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 23 грудня 2008 року № 4 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 240877 від 26 лютого 2009 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010902100567 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 4825183203:02:005:0030, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , повернути земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 4825183203:02:005:0030, що розташована по АДРЕСА_1 , державі в особі її розпорядника - Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Стягнути з Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області на користь Миколаївської обласної прокуратури - 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок в рахунок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури - 7628 (сім тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 83 копійки в рахунок судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 березня 2021 року.

Головуючий: