Рішення

від 18.01.2021 по справі 574/910/20

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/910/20 Провадження №2/574/96/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцана В.М. з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Черепівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки пропустив встановлений законом строк для вчинення вказаних дій з поважних причин, а саме перебування за кордоном у зв`язку з проходження військової служби у складі українського миротворчого контингенту Місії ООН у Республіці Ліберія протягом 2014-2015 років.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і в своїх поясненнях підтвердив обставини викладені в позові.

Представник відповідачаЧерепівської сільської ради просив розгляд справи провести без його участі, в задоволенні позову не заперечував, про що повідомив суд листом.

Вислухавши доводи позивача, дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ померла ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть спадкодавця (а.с.5).

З довідки Черепівської сільської ради вбачається, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , де вона проживала одна (а.с.6).

За життя, 17.04.2001 року, ОСОБА_2 посвідчила в Черепівській сільській раді заповіт, зареєстрований в реєстрі за №7, яким все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_3 , що вбачається з копії заповіту (а.с.45).

17.02.2006 року ОСОБА_2 посвідчила в Черепівській сільській раді новий заповіт, зареєстрований в реєстрі за №7, яким все своє майно заповіла своїм синам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.46).

24.05.2011 року ОСОБА_2 посвідчила в Черепівській сільській раді новий заповіт, зареєстрований в реєстрі за №103, яким належну їй земельну ділянку , право власності на яку було посвідчено державним актом серії СМ №077773 заповіла ОСОБА_3 (а.с.7,47,).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (а.с.13,14).

Наявність обставин, які б свідчили про прийняття спадщини останніми після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено, так як згідно довідки Черепівської сільської ради спадкодавець на день смерті була зареєстрована і проживала одна, а з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.6,17).

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 28.09.2020 року, зареєстрована в реєстрі за №1598, останній спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 також не прийняв, не заперечував проти отримання свідоцтва про право на спадщину онуком померлої ОСОБА_1 (а.с.15).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістомст.1236ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Він також має правоскласти заповітщодо усієїспадщини абоїї частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Статтею ст.1254 ЦК України встановлено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Враховуючи, що спадкоємці за заповітом спадщину після померлої ОСОБА_2 не прийняли, право на спадкування за законом одержав позивач, являючись онуком спадкодавця, який являється сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.30,31).

Частиною 1 статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. При цьому спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.1, ч.2 ст.1220 ЦК України).

В силу ч. 3 ст. 1272 ЦК України за заявою спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається з роз`яснень, які містяться в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, та сформованої відповідно до рішень цього Суду правової позиції, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з серпня 2014 року по червень 2015 року проходив військову службу у військовій частині українського миротворчого контингенту Місії Організації Об`єднаних Націй у республіці Ліберія, а після повернення приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується відповідними довідками Міністерства оборони України (а.с.23-28).

Стаття 2 Цивільного процесуального кодексу України закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року вбачається, що при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Виходячи із сталої практики цього ж Суду, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

При цьому, гарантованестаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй Постанові від 17.10.2018 року в справі №681/203/17-ц, принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Виходячи знаведеного та враховуючи, що спадщина до теперішнього часу є відкритою і судом не встановлено фактичних даних про її оформлення іншими особами, а ОСОБА_1 пов`язаний зі спадкодавцем кровним походженням, усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме його майно виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких він є, суд приходить до переконання, що строк подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори був пропущений ним з поважних причин наведених вище, так як вони були для нього об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, що завадили своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Таким чином зібрані по справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи, з урахуванням норм європейського законодавства по правам людини, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі і таке рішення, на думку суду, буде відповідати не тільки принципу законності, а і справедливості.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Черепівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті ОСОБА_2 два місця з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 19.01.2021 року.