Рішення

від 15.01.2021 по справі 574/31/20

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/31/20 Провадження №2/574/29/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцана В.М. з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення фактів, що мають юридичне значення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в померла ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до якої увійшло право на земельну частку (пай) розміром 4,8 в умовних кадастрових гектарах. За життя вона склала декілька заповітів. 26.10.1991 року був складений заповіт на його користь. 28.01.2002 року ОСОБА_2 посвідчила новий заповіт, яким право на земельну частку (пай) заповіла ОСОБА_3 .. Між тим, остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не прийнявши спадщину, а тому юридичного значення він немає. Будучи спадкоємцем за заповітом від 26.10.1991 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, так як дізнався про цей заповіт лише наприкінці 2019 року. Однак нотаріус відмовив йому так як він пропустив встановлений законом строк на подання такої заяви. Вважаючи причини пропуску подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу поважними, просив визначити додатковий строк для вчинення цих дій. Також, просив встановити факт належності заповіту, який складений від імені ОСОБА_2 і посвідчений 26.10.1991 року у Гвинтівській сільській раді за реєстровим номером 56 на його ім`я - ОСОБА_2 , а також факт належності їй сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ №0243851. Встановлення цих фактів необхідне для оформлення спадщини, так як у вказаних документах по батькові померла записана як ОСОБА_4 , а у свідоцтві про смерть ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, просив розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача Гвинтівської сільської ради просив розгляд справи провести без його участі, в задоволенні позову не заперечував, про що повідомив до суду листом.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані докази і давши їм оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка проживала одна в с. Нечаївка, Буринського району, Сумської області, у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть спадкодавця, довідкою Гвинтівської сільської ради (а.с.8,9).

За життя, 26.10.1991 року, ОСОБА_2 посвідчила в Гвинтівській сільській раді заповіт, зареєстрований в реєстрі за №56, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 , що вбачається з копії заповіту та (а.с.12,39).

28.01.2002 року ОСОБА_2 посвідчила в Гвинтівській сільській раді заповіт, зареєстрований в реєстрі за №37, яким належну їй земельну частку (пай) розміром 4,58 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Гвинтівської сільської ради, заповіла ОСОБА_3 (а.с.10).

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Наявність обставин, які б свідчили про прийняття спадщини останньою після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено, так як згідно довідки Гвинтівської сільської ради спадкодавець на день смерті була зареєстрована і проживала одна, а з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.9,32).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем за заповітом, спадщини після смерті ОСОБА_2 не прийняла.

Вирішуючи питання щодо права ОСОБА_1 на спадкування після померлої ОСОБА_2 суд зважає на таке.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Він також має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Статтею ст.1254 ЦК України встановлено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Системний аналіз наведених положень закону свідчить, що ОСОБА_2 , посвідчивши 28.01.2002 року новий заповіт на користь ОСОБА_3 і заповівши їй право на земельну частку (пай) розміром 4,58 в умовних кадастрових гектарах, частково змінила попередній заповіт від 26.10.1991 року, який був складений на користь ОСОБА_1 ..

Тобто, позивач має право на спадкування всіх прав та обов`язків, які належали спадкодавцю за виключенням тих, щодо яких вона вчинила розпорядження у новому заповіті.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. При цьому спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.1, ч.2 ст.1220 ЦК України).

В силу ч. 3 ст. 1272 ЦК України за заявою спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається з роз`яснень, які містяться в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року №7, та сформульованої відповідно до рішень цього Суду правової позиції, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, не подав у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , оскільки про наявність заповіту дізнався лише наприкінці 2019 року і ця обставина не заперечується відповідачем.

Таким чином, до теперішнього часу спадщина після смерті останньої залишається відкритою, органами нотаріату свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Згідно з положеннями ст.63 ЗУ Про нотаріат в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

За змістом пунктів 97, 111-1, 114 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року №18/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 152/361 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Єдиного реєстру перевіряє наявність або відсутність заповіту, складеного спадкодавцем у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ. Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

При цьому, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 , які є обов`язковими для врахування судом в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України .

Враховуючи, що позивач був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася взагалі, суд приходить до переконання, що строк подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори був пропущений ним з поважних причин, що є підставою для визначення йому додаткового строку на вчинення вказаних дій.

Що стосується доводів позовної заяви в часті встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Зокрема, п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи по встановленню факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що в заповіті, який був посвідчений 19.01.2004 року ОСОБА_2 на користь позивача, сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії СМ №0243851 та свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 наявні розбіжності в написанні по батькові спадкодавця, а саме записано ОСОБА_2 замість вірного - ОСОБА_2 , як вказано у свідоцтві про смерть, у зв`язку з чим позивач не спроможний належним вирішити питання нотаріального оформлення спадщини.

Разом із тим, оцінивши наведені вище докази у їх сукупності суд прийшов до висновку про доведеність фактів, які просить встановити позивач.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України , суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Гвинтівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення фактів, що мають юридичне значення задовольнити повністю.

Встановити факт належності заповіту, складеного від імені ОСОБА_2 , посвідченого 26.10.1991 року головою виконавчого комітету Гвинтівської сільської ради народних депутатів Буринського району Сумської області Чебаковим О.І., за реєстрованим номером 56, на ім`я ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нечаївка Буринського району Сумської області.

Встановити факт про те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0243851, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Буринської районної державної адміністрації від 18.02.1997 року 19.03.1997 року за №53 та зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №851, належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нечаївка Буринського району Сумської області.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) додатковий строк для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті ОСОБА_2 - три місяці з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: