Ухвала

від 22.02.2021 по справі 754/7425/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження № 12016100030009601стосовно,-

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та йому призначено покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі без позбавлення права обіймати посади пов`язані з особистою матеріальною відповідальністю.

Напідставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно вироку, суд визнав доведеним, що 05 липня 2016 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді експедитора ТОВ «Торговий Дім-Фрегат» (код ЄРДПОУ 36100206), відповідно до наказу № 17-к від 05.07 2016р., будучи особою, яка несе матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду, завдану підприємству внаслідок порушення покладених на нього трудовик обов`язків та зобов`язана здавати грошову виручку отриману від клієнтів до каси Товариства згідно договору про повну матеріальну відповідальність,діючи умисно, з корисливих мотивів, в порушення умов договору про повну особисту матеріальну відповідальність,отримав у складському приміщенні ТОВ «Торговий Дім-Фрегат» по вул. Білогородська, 49а в м. Боярка продукцію для доставки клієнтам ТОВ «Торговий Дім-Фрегат» відповідно донакладних заявок, загальною вартістю 10 328 грн. 61 коп., та в подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час відвантажив клієнтам ТОВ «Торговий Дім-Фрегат» продукцію, за що отримав грошові кошти у загальному розмірі 10 328 грн. 61 коп., а саме: від клієнта ПП «Гульев» грошові кошти у розмірі 308 грн. 62 коп. відповідно до накладної заявки №УКв0000191251 від 05 липня 2016 року, грошові кошти у розмірі 1200 грн. 00 коп. відповідно до накладної заявки №УКв0000191248 від 05 липня 2016 року, грошові кошти у розмірі 240 грн. 00 коп. відповідно до накладної заявки №УКв0000191249 від 05 липня 2016 року; від клієнта ППФ «Райліт» грошові кошти у розмірі 1000 грн. 00 коп. відповідно до накладної заявки №УКв0000191238 від 05 липня 2016 року; від клієнта ТОВ «Пробудження» грошові кошти у розмірі 856 грн. 22 коп. відповідно до накладної заявки№УКв0000191125 від 05 липня 2016 року, грошові кошти у розмірі 541 грн. 13 коп. відповідно до накладної заявки №УКв0000191127 від 05 липня 2016р., грошові кошти у розмірі 536 грн. 29 коп. відповідно до накладної заявки №УКв0000191129 від 05 липня 2016 року; від клієнта ФОП « ОСОБА_8 » грошові кошти у розмірі 921 грн. 83 коп. відповідно до накладної заявки №УКв0000191233 від 05 липня 2016 року; від клієнта ФОП « ОСОБА_9 » грошові кошти у розмірі 1450 грн. 00 коп. відповідно до накладної заявки №УКв0000191128 від 05 липня 2016 року; від клієнта ПП « ОСОБА_10 » грошові кошти у розмірі 2797 грн. 52 коп. відповідно до накладної заявки №УКв0000191156 від 05 липня 2016 року; від клієнта ФОП « ОСОБА_11 »грошові кошти у розмірі 477 грн. 00 коп. відповідно до накладної заявки №УКв0000191124 від 05 липня 2016 року,якіне здав до каси ТОВ «Торговий Дім-Фрегат», та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Торговий Дім-Фрегат» матеріальну шкоду у розмірі 10 328 грн. 61 коп.

На вказаний вирок заступник прокурора м. Києва ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року скасувати в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним за ч. 1 ст. 191 КК України та призначити покарання у виді 3-х років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з повною матеріальною відповідальністю на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік із покладенням обов`язків, передбачених п.п. 2, 4 ст. 76 КК України. В решті вирок суду залишити без зміни.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 працював експедитором ТОВ «Торговий Дім-Фрегат» та був особою, яка несе матеріальну відповідальність за пряму шкоду, завдану підприємству згідно вимог трудового договору. Тобто, обвинувачений ОСОБА_6 будучи службовою особою, виконував функції, пов`язані з обігом товаро-матеріальних цінностей, проте суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст. 18, 55, 191 КК України не призначив обвинуваченому ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з обігом товаро-матеріальних цінностей.

На переконання апелянта, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції порушив вимоги ст. 55, ст. 65 та ч. 1 ст. 191 КК України, що потягло за собою не застосування до останнього додаткового покарання, яке б відповідало займаній посаді та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 409, ст. 413 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_6 останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження № 12016100030009601 та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора м. Києва ОСОБА_12 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, докази в якому, окрім показань обвинуваченого та даних про його особу, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.

Порушень вимог закону при вирішенні судом питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, колегія суддів не вбачає, не посилається на них і прокурор в апеляційній скарзі, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, колегією суддів не перевіряються.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За загальними засадами призначення покарання, визначеними у ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч.2 ст.50, ч. 2 ст. 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

За приписами ч. 1 ст. 55 КК Українипозбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне або як додаткове покарання.

Згідно санкції ч. 1 ст. 191 КК України позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є додатковим покаранням, питання про доцільність призначення якого або його не призначення вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи та даних про особу винного.

Отже, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора щодонеправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, через незастосування судом першої інстанції до обвинуваченого ОСОБА_6 , який під час вчинення кримінального правопорушення працював експедитором ТОВ "Торговий Дім-Фрегат" додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з обігом товаро-матеріальних цінностей, колегія суддів вважає, що обираючи обвинуваченому ОСОБА_6 вид та розмір покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, відшкодував завдану шкоду, відразу звільнився з ТОВ «Торговий Дім-Фрегат» та тривалий час не працює, не обіймає посади пов`язаніз особистою матеріальною відповідальністю, визнав себе винуватим та щиро покаявся у вчиненому, що є обставиною, яка пом`якшує покарання, та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, дійшов обгрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 без ізоляції його від суспільства та призначення йому покарання у виді обмеження волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, без призначення йому додаткового покарання.

Правильно оцінивши наведені у вироку обставини в їх сукупності, суд першої інстанції належним чином обгрунтував свої висновки, в тому числі щодо не призначення обвинуваченому ОСОБА_6 додаткового покарання, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.

За викладеним, колегія суддів вважає вирок суду законним та обгрунтованим, належним чином мотивованим і підстав для його скасування в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку, про що ставиться питання в апеляційній скарзі заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 , не вбачає.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 12016100030009601 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3